Черговий похід Дністровським водосховищем здійснила постійно діюча експедиція хмельничан «Дністер». За підтримки управління інфраструктури і туризму ОДА, хмельницького міського голови Сергія Мельника та інформаційного сприяння ОТРК «Поділля-Центр» протягом тижня здійснювалися переходи від бази відпочинку «Услад»:
База «Услад» розташована на правому березі ріки навпроти Рудковець, Новоушицького району. Від неї експедиція ішла до урочища Бакота Кам’янець-Подільського району (під вітрилом) і у зворотньому напрямку (на веслах). Упродовж переходів вивчався стан розвитку туристичної інфраструктури.
А розпочиналася підготовка до експедиції (це вже восьма подорож, починаючи з 2003 року) силами екіпажу практично з нового року. Шестивесельна шлюпка, яку обрали для цьогорічного сплаву, після вилущення зітлілого дерева мала ось такий вигляд:
Втім, очам страшно, а руки роблять. Олександр Босенко, Олег Чайковський, Олесандр Дацков та Олександр Чуро, Геннадій Ляндебурський та інші замінили дубові транцеві дошки та доточили всі дошки бортового набору, які кріпляться в кормі. Замінили щоглову банку, деякі шпангоути, наклали дубові дошки-латки. Як вимагає технологія і безпека, ял був законопачений, зашпакльований та пофарбований зовні і зсередини. Паралельно, з травня, ремонтувалася і ще одна шлюпка для тренувань на озері у Хмельницькому.
Зусиллями дирекції бази «Услад» човен було перевезено на Дністер, а екіпаж із туристичним спорядженням приїхав автобусом компанії «Хмельницькобленерго». У перший же день ял спорядили до переходів під вітрилами:
А табір випало розкладати під дощем:
Втім, дощі, хай то будуть навіть зливи, влітку не тривають довго. Обідали ще домашніми припасами, а вечеря вже була справжньою похідною, доведеною чоловічими руками.
Наступного дня увагу експедиції привабили туристичні об’єкти на рудковецькому березі Дністра. Тут розташована база відпочинку «Кордіс», яка належить Красилівському агрегатному заводові. Її директор Світлана Павлюк розповіла про умови, створені тут для відпочивальників – працівників заводу та їхніх дітей, для котрих влітку працює дитячий табір. «Приїжджають до нас на відпочинок із різних куточків України, щоправда, події, пов’язані з обмеженням доступу до моря, потоку таких туристів до нас поки що не збільшили», – сказала вона.
Крім того, тут працює з десяток садиб зеленого туризму на базі дачних ділянок. Найбільша з них – «Батьківська хата», що виходить на гирло Калюса, має більше десяти номерів.
У ній господарює подружжя підприємців Зеленюків. По домовленості з ними у лісі вже шостий рік організовує тижневі зміни наметовий табір «Турист» Деражнянського районного будинку дитячої творчості. Якраз на початок цієї зміни й потрапила експедиція.
Крім того, відвідали Напоротівський Святомиколаївський чоловічий монастир.
Ще півтора десятка років тому на цьому місці була закинута скельна печера:
А тепер це справжнє скельне містечко з церквою, келіями та цілим комплексом господарських приміщень, каплицею та купальнею, наповнюваною джерельною водою.
Табір, розбитий поруч із базою «Услад» слугував експедиції три ночі. Тут на невеликій площі притулено чимало номерів для відпочинку, виконаних у різних стилях – від каюти й бліндажа до плавучого готелю й індіанського тіпі, а також майданчиків для розваг.
Привертає увагу парк дерев’яних скульптур.
Хоч як ретельно не ремонтували свій ял, тридцятилітнє дерев’яне судно видає сюрпризи. Надто коли потрапляє до невмілих чи недбайливих рук. Учасники однієї з корпоративних нарад, що відбувалася на базі відпочинку, захотіли позмагатися на шлюпці. Так рвали борти, що довелося ремонтувати прямо на воді.
Нарешті вийшли. Похід – не тренування, яке проводиться на човні упорожні. Дев’ятеро чоловіків із речами та продуктами – це десь півтори тонни.
Перший перехід до Старої Ушиці. 25 кілометрів під вітрилом подолали за півдня. Хоча деякі ділянки звивистої ріки довелося іти проти вітру. І численні компанії відпочивальників на берегах висловлюють захоплення.
«Ми з кумом півгодини сперечаємося, чи ви з двигуном ідете проти вітру, чи ні», – гукають до нас.
Проте під скелястими берегами, куди немає заїзду автотранспортом, можна геть розслабитися і купатися у костюмах Адама.
У Старій Ушиці нарешті зустріли сільського голову Василя Мацькова, котрий у попередні візити експедиції «Дністер» уникав зустрічей. Сходий на боцмана чолов’яга всіляко намагався реабілітуватися: запросив на свою дачу на юшку, розповідав про перспективи розвитку зони, де ушиця і Дністер створюють широку акваторію, дещо меншу за Бакоту.
На знімку – не дача сільського голови. Дача Мацькова – у сусідстві праворуч.
На його думку, ще можливо тут утворити потужний курортний центр, залучити інвестиції та побудувати великий санаторно-курортний комплекс зі своєю інфраструктурою. «І такий же проект уже був, – зазначив Василь Мацьков. – Тільки його втілення поклали на органи місцевого самоврядування і райдержадміністрацію. Тільки, як виявилось, без державної програми розвитку такої території масштабів місцевої влади замало. Добре, що хоч щось зробили у розвитку зеленого туризму».
І найуспішніше веде цей вид підприємництва подружжя Галини й Івана Бец. У себе в «Сонячній долині» вони вже втретє почастували екіпаж. У їхньому альбомі натрапили на фото тієї Старої Ушиці, територія якої пішла під воду.
Аж ось і Бакота. Відвідавши дитячі табори «Шанс» та «Бакота», зупинилися на ніч на базі приватного підприємства «Дукаєв», котре у партнерстві з Національним природним парком «Подільські Товтри» слідкує за збереженням заповідної території, обслуговуючи сотні груп відпочивальників на кількох кілометрах берегової лінії.
У небу над ними ширяє група парапланеристів, облюбувавши зручну для розгону вершину гори над притокою – річкою Рускою.
Щодо таборів, то у «Шансі», яким опікується Кам’янецька митрополія УПЦ-МП, то тут уже завершилася перша зміна й готувалися до другої. А в спортивному таборі «Бакота» чи не вперше за 27 років його історії, після виправлення усіх недоліків, після всіх удосконалень, районне керівництво так і не зібрало дітей на відпочинок.
Наступного дня на Бакоті стояв штиль, і повертатися довелося на веслах. Під палючим сонцем це виснажлива робота. І по черзі веслувальники рятувалися від неї за бортом:
А увечері на краєвидах відпочивали очі. Після сліпучого срібла Дністрових хвиль приємно видивлятися у гірляндове миготіння вогнищ і ліхтарів на берегів, місяця і зірок:
Це Дністер, друзі.
Михайло Цимбалюк.