Олександр Ксенжук. Фото Віталія Тараненка
На 1100 з “хвостиком” днях головування Хмельницькою обласною партійною організацією ВО “Батьківщина” у нардепа Василя Кравчука трапилися безповоротна подія. Бютівська фракція у Верховній Раді гуртом оголосила анафему: “Фракція “Батьківщина” виключила зі свого складу народного депутата Василя Кравчука за порушення присяги і зраду перед Господом Богом та Українським народом”. Це відбулося публічно під час пленарного засідання сесії 4 липня. Текст заяви зачитав спікер Володимир Рибак. Фактично з цього дня запустився пісковий годинник, який почав відраховувати номінальне керування Кравчука бютівським осередком на Хмельниччині. І хоч молодий “царевич” з “Фронту змін” Олександр Ксенжук не поспішає приміряти вбрання новоспеченого вождя біло-сердечних, абсолютно напрошується логічний висновок — колись потужна опозиційна монолітна команда зараз нагадує безнадійного покійника, якого охопили агонії. Механізм знищення хмельницької облорганізації “Батьківщина” ввійшов у заключну фазу.
Народний депутат України VI скликання і колишній голова Хмельницької обласної партійної організації ВО “Батьківщина” Олександр Буджерак вважає, що сокира війни була зарита ще у 2010 році. “У 2010 році на президентських виборах саме Арсеній Яценюк завадив Юлії Тимошенко прийти до влади, відібравши близько 17 відсотків, — згадує він. — А нині Арсеній Петрович перетворився на патріота, який звільнить Юлю з в’язниці. Це блеф!” Розшируючи думку екс-нардепа, ми натрапили на журнал “Кореспондент” (№40 від 22 жовтня 2010 року), де лідер Фронту змін Яценюк виловлює власне бачення з приводу подальших дій на противагу “бульдозеру” Президента Віктора Януковича. Молодий політик не тільки піддає остракізму діяльність партії влади, а й залишає гостре слівце для… партії Тимошенко. На запитання журналістки, чи готовий Яценюк об’єднатися з Ю.Тимошенко, він відповів (мовою оригіналу): “Нельзя объединить прошлое с будущим. Если кто-то думает, что мы объединимся с Тимошенко, и появится объединенная оппозиция, это не значит, что такая оппозиция будет поддерживаться украинцами. Это может вызвать отторжение”. І це “отторжение” таки пішло.
У Хмельницькій області до 2010 року умовне опозиційне електоральне поле відійшло “Батьківщині” та “Нашій Україні”. Після Помаранчевої революції ці партії з опозиції прийшли до влади. У 2009 році у регіоні створюється амбіційне об’єднання “Фронт змін”, яке очолює нікому невідомий у політичних колах Олександр Ксенжук. На офіційному сайті ФЗ, який, до речі, нині “лежить” через політичне злиття опозиції, про Олександра Степановича оприлюднена суха біографія. Мовляв, народився у Шепетівці. Пройшов артилерійський вишкіл, закінчив Хмельницький інститут економіки та бізнесу за спеціальністю «Облік та аудит». Протягом 1985-2001 — служба в лавах Збройних Сил України Звільнений в запас у званні полковника. Із 2001 року — приватний підприємець. Із 2009 — голова Хмельницької обласної організації політичної партії “Фронт змін”. А наступного року став депутатом Хмельницької обласної ради від політичної партії “Фронт змін” і автоматично головою однойменної фракції.
Погодьтеся, надто авансово для політичного юніора. Та це, як з’ясувалося, не завадило останньому продемонструвати гострі зуби. Щоправда, винятково у значенні власного партійного злету. На час парламентських виборів-2012 київський партштаб призначив пана Ксенжука керівником виборчої кампанії Об’єднаної опозиції (ОО) на Хмельниччині. Посада дуже відповідальна, з обов’язками якої фронтовик не справився. Із семи мажоритарних округів в активі ОО лише прогнозований 187 виборчий округ з центром у Хмельницькому, де перемогу здобув бютівець Олег Лукашук. Перемогу свободівця Ігоря Сабія, який буквально “вигриз” 189 округ у Партії регіонів, плюсувати до здобутків Ксенжука якось не коректно, оскільки ВО “Свобода” на парламентські вибори йшла окремо від Об’єднаної опозиції. Так, погодження кандидатів на округи існувало, але на тому ж 189-ому конкуренцію Сабію склав кандидат зі схожим електоральним забарвленням — Олександр Буханевич.
Олександр Ксенжук і Василь Кравчук.
Фото Віталія Тараненка
За час парламентської гонки фронтовик Олександр Ксенжук “прославився” на Україну сумнівним замахом. Супроводжуючи політичного соратника Геннадія Москаля у Кам’янці-Подільському, на керівника виборчої кампанії ОО на Хмельниччині напали невідомі особи, котрі облили його обличчя нез’ясованою рідиною та побили. Далі у Ксенжука медики діагностували хімічні опіки очей другого ступеня. Зрештою, на цьому гучність інциденту вичерпалася.
Після виборчого фіаско керівник облосередку “Фронту змін” на півроку зник з “радарів” регіонального політичного життя. І 15 червня 2013 року винирнув у новій для себе іпостасі, ставши членом політичної ради ВО “Батьківщина”. Своєрідна “реінкарнація” Ксенжука виявилися подарунком долі, відкривши перед ним “червону доріжку” до керівництва Хмельницької обласної партійної організації ВО “Батьківщина”. Щасливий фронтовик не приховував амбіцій, аби повернути керівне крісло тепер уже у вигляді політичного “приймака”. “Це буде вирішувати вище керівництво партії. Досвід у мене є — коли я був керівником виборчої кампанії на президентських виборах 2010 року, то Хмельницька область посіла третє місце в Україні, і моє керівництво вважає це вагомим результатом. Я, до прикладу, вже написав заяву про вихід з “Фронту змін” та отримав партійний квиток “Батьківщини”. Натомість жодної посади в обласній організації партії мені не надали”. Ці слова Ксенжука 20 червня передала одна з обласних газет області. А 4 липня він ще на крок наблизився до омріяної посади попри можливу не зовсім прозору схему легітимізації.
Річ утім, що голова Хмельницької обласної партійної організації ВО “Батьківщина” обирається делегатами конференції на чотирирічний термін. Попередню потенційну кандидатуру голови проговорює партійне бюро разом з районним керівництвом і на конференції, як правило, всі одноголосно кивають та голосують “за”. У випадку з Ксенжуком цей механізм ризиковано застосовувати, оскільки немає достатньої підтримки, а повноваження чинного голови Василя Кравчука повинні тривати ще два з половинною роки. Вище керівництво може вдатися до хитрості: пана Ксенжука призначають виконуючим обов’язки голови бютівської організації, попередньо усунувши Кравчука. Між іншим, таке право, згідно з статутом, мала ув’язнена Юлія Тимошенко. Однак, коли триває об’єднавший процес, скористатися такою можливістю може і Турчинов, і Яценюк. Чого не зробиш в ім’я “благородної справи”?!
Новий голова з приставкою “в.о” згодом проводить до лав ВО “Батьківщина” “своїх”, тим самим, вливаючи нове вино у старі міхи. Справа малоефективна, але не спішна. Адже основна мета заходження “чужинців” до Юлиної партії — підготувати Арсенію Яценюку зручний матрац у вигляді розгалуженої мережі бютівських структур під президентські вибори 2015 року. Тут, навряд чи робляться суттєві ставки на перемогу Яценюка, — швидше зручного спаринг-партнера для Віктора Януковича.