Колишніх народних депутатів України не буває. Принаймні, на власному прикладі це підтверджує обранець V і VI скликань, виходець з Хмельницького Олександр Буджерак. Персона Сан Санича колоритна тим, що протягом 11 років він зробив на Поділлі політичний проект “Батьківщина”, а на переломному для країни періоді (2010 рік, прихід до влади Партії регіонів — авт.) — склав повноваження керівника обласної організації ВО “Батьківщина” і припинив членство у цій партії. Ба більше — у Верховній Раді примкнув до депутатської групи Рибакова “Стабільність та реформи”, яка серед громадськості асоціювалася як “тушки” і співпрацювала з регіоналами (читайте також “Олександр Буджерак: я зрадив Тимошенко, а не Україну” http://h.ua/story/272373/).
“Від зрадників треба берегти себе сильною політикою, сильною Конституцією. Якщо зрадив Конституцію, зрадив команду, яка привела тебе до Верховної Ради, значить Конституція забирає мандат і виштовхує з кіл Верховної Ради, і так само з місцевих рад”, — такими словами охарактеризувала крок Буджерака його колишня шефиня Юлія Тимошенко. Натомість Сан Санич продовжує наполягати, що сама ж Юлія Володимирівна перетворила партію “Батьківщину” в КДБ, призначивши на посади не фахових осіб.
69-річний політик тепер планує реалізовувати себе в адвокатській справі. “Маю досвід роботи у правоохоронних органах, також встиг попрацювати заступником голови комітету боротьби з організованою злочинністю і корупцією у Верховній Раді. Тому з Нового року відкриваю приватне адвокатське бюро у Хмельницькому”, — пояснив пан Буджерак.
Фото Віталія Тараненка
— Новообраний парламент уже працює. Для Вас двері цієї каденції закрилися.
— Одразу хочу внести ясність: якби я ставив за мету й надалі бути народним депутатом, то не вийшов би з лав ВО “Батьківщина”. Інша причина — вік уже не той. Я совісно відпрацював у парламенті шість років, був заступником голови комітету боротьби з організованою злочинністю і корупцією, вносив на розгляд Ради законопроекти. За дві каденції без поважних причин не пропускав пленарні засідання і персонально голосував.
— Продовжуючи перше запитання, чи не стало для Вас несподіванкою, що дві антагонічні сили — “Свобода” і Комуністична партія України — взяли достатньо великі відсотки підтримки виборців, а Об’єднана опозиція вкотре поступилася Партії регіонів?
— Авторитет серед людей втратила і опозиція і Партія регіонів. Народ повірив Помаранчевій революції, в ідеали Майдану, в нових лідерів на кшталт Віктора Ющенка, Юлії Тимошенко, а коли вони отримали владу, то не втілили очікуваних від них змін. Перезавантаження системи не відбулося: дань, яку з областей возили за Кучми, при помаранчевих знову звозили.
Коли виходив з “Батьківщини”, я казав Юлії Тимошенко: “За радянських часів з Москви приїжджали високі чини, вдягали резинові чоботи та йшли на ферми. А Ви — прилетіли сюди на літаку, помахали ручкою і назад”. До прикладу, Олександр Турчинов взагалі не приїжджав у жодну область.
Далі про кадри, які за помаранчевих відбиралися на голів облдержадміністрацій. Іван Гавчук — у минулому прокурор, а при Юлі очолював Хмельницьку ОДА. Особисто з Іваном Карловичем у мене нормальні взаємини, але скажіть, чи може прокурор бути губернатором? Перед ним очолював облдержадміністрацію Олександр Буханевич. 30-річний адвокат відповідав за сільськогосподарську область. Де це чувано? Чого не скажеш про діючого керівника ОДА Василя Ядуху. Він виріс у селі, працював бригадиром, головою колгоспу, головою двох райдержадміністрацій, начальником обласного управління сільського господарства… Це один на всю Україну фахівець! Звичайно, й недоліків у нього вистачає про що я йому неодноразово говорив: “Василю, займайся людьми!”
Кадри необхідно відбирати, а не возити дань до столиці, як це робила попередня влада і продовжує діюча.
Олександр Буджерак вітає Василя Ядуху з призначенням. Фото dun.at.ua
— Ви багато критикуєте тих людей, з якими учора ділили партійну скоринку. Що сталося і чому вийшли з БЮТу?
— Мене гнітило те, що Юля не проводила відбір достойних кадрів, а брала у владу кого попало. Я їй апелював: “Юлія Володимирівно, Ви перетворили партію у КДБ”. Міністр екології Георгій Філіпчук збирав дань, але потім викрутився. А структура Держрезерву, коли нею керував Михайло Поживанов, вивезла з області кілька мільйонів. А тепер він у бігах.
Що стосується Хмельницької міської організації ВО “Батьківщина”, то її керівництво також брало гроші на виборах. Нехай хтось мені закине, що я брав за кандидатів у депутати гроші. Такого не було ніколи! Я навпаки — “розпеченим залізом” присікав такі дії.
І коли вийшов з “Батьківщини”, я не перейшов до “регіонів”. І разом з колегами, котрі в інших областях очолювали осередки БЮТу, ми приєдналися до депутатської групи Рибакова “Стабільність та реформи”, в якій, до речі, було 12 колишніх голів обласних організацій БЮТу. Потім вже Юлія Володимирівна заявила: “Я на все очікувала, але не сподівалася, що Олександр Буджерак піде від мене”.
Ще одна із причин мого виходу з лав БЮТу стосувалася партійного зговору. Сергій Буряк (на той час очолював державну податкову адміністрацію України — авт.) перед останньою партійною конференцією зустрівся зі мною і, зіславшись на рішення Турчинова, заявив, що я повинен скласти повноваження, а головою Хмельницької обласної організації стане хмельницький міський голова Сергій Мельник. Натомість на конференції близько 200 делегатів повторно переобирають мене на посаду керівника облорганізації.
— Як вважаєте, тоді Мельника хотіли підставити, доручивши керівництво партією?
— Розумієте, Сергій не дурень. Просто його вговорили, щось пообіцяли… Між іншим, коли Юлія Володимирівна почула про перші мої наміри залишити лави політичної сили, запропонувала неочікуваний сценарій. “Я хочу відібрати 10-15 осіб, котрі стояли біля витоків партії, і щоби вони, у тому числі з Вами, мені підпорядковувалися. На Донецьк Вас кинемо, щоб підняли цей регіон”, — ділилася вона зі мною своєю ідеєю. На що я відповів: “Я в одному Афганістані вже був, в Донецьк не хочу”.
— Юлія Тимошенко, коли була на волі, метала громи і блискавки на адресу Арсенія Яценюка. Вона навіть наголосила, що це проект Банкової.
— Він рік пропрацював головою Верховної Ради України. Яценюк не мав авторитету і валив парламент. Що робить він сьогодні? Кричить писклявим голосом, що ми їх зупинимо. Так треба говорити реальні речі людям! Повторно обрали Прем’єра Миколу Азарова. Це глум для країни, як і обрання регіонала Володимира Рибака Головою Верховної Ради України.
На мою думку, якби “Батьківщина” самостійно йшла на парламентські вибори, вдалося б узяти більше голосів.
— Олександре Олександровичу, чи пропонували Вам місце у списку Партії регіонів, чи, можливо, було бажання взяти участь у виборчій кампанії в якості самовисуванця?
— Я ніколи не був членом Партії регіонів, тому, відповідно, й ніхто не пропонував місце у списку. Щодо самовисування – тут усе просто: маю немалий політичний досвід, можна було розраховувати на певну довіру виборця. Проте я уже давно на пенсії і великого бажання знову працювати у парламенті не було. Зрештою тягатись з товстосумами на окрузі у мене не було й можливості. А головне – для себе особисто вирішив: досить уже політики.
Фото nbnews.com.ua
— Як Ви, через призму власного досвіду, можете оцінити якість народного вибору на мажоритарних округах Хмельниччини?
— Ви знаєте, радію від того, що перемогло багато молодих політиків: С. Лабазюк, В. Бондар, І. Сабій. У Верховній Раді необхідне вливання свіжих ідей, поглядів, потрібна зміна поколінь. Зазначу, що більшість мажоритарників перемогли у якості самовисуванців, працюючи на протестному електоральному полі. Це накладає на них певну відповідальність, аби не зрадити виборців та виконати передвиборчі обіцянки. Водночас прикро, що в опозиції не виявилось гідних кандидатур для перемоги, показавши таким чином свою неспроможність. З іншої боку, прикро, що не зможуть реалізувати свій багатий життєвий досвід у парламенті В. Олуйко, О. Слободян, М. Дерикот. Проте хочу звернути вашу увагу, що суттєво Верховна Рада не змінилася: більшість знову у провладній партії.
— Ми з Вами погоджуємося. Очевидно, що головна боротьба розгорнеться під час майбутньої президентської кампанії. Чи можливе, на Ваш погляд, звільнення Юлії Тимошенко до 2015 року?
— Я хотів би, аби Юлія Тимошенко була вільна від грат, все ж таки у нас за плечима одинадцять років спільної роботи. Проте, якщо відкинути емоції, скажу прямо: хочеш бути лідером, Президентом від опозиції – маєш бути кристально чистим. Корпорація ЄЕСУ, та й взагалі газова сфера – не найкращі сторінки біографії Тимошенко. Тому з цієї, та й низки інших причин упевнений, що Юлія Володимирівна сидітиме у колонії. Більше того, у лавах опозиції не бачу харизматичного лідера, який би зумів її замінити, незважаючи на те, що Олег Тягнибок сьогодні чудово позиціонується.
Юлія Тимошенко з соратниками (О.Буджерак крайній з права). Фото УНІАН
— Невже не буде жодної кандидатури на противагу Віктору Януковичу?
— На мій погляд, перспективним може бути Петро Порошенко. Поміркована людина, політик, бізнесмен. Працював як на опозиційному полі, так і в державних органах влади. Добре сприймається як Заходом, так і в Росії. Він може стати консолідуючою ланкою, що об’єднає країну та припинить чвари. Звісно Віктор Янукович обов’язково піде на вибори, оскільки йому є що захищати. Тим паче, що в умовах нашої країни наступним після Тимошенко в’язнем може стати він. Два роки тому, коли я перейшов та був у групі Рибакова, ми поїхали до лісу вітати Віктора Федоровича. Під час спілкування зазначили, що бажаємо йому перемоги на другий термін. Він же звернувся до нас: «А це від вас залежить!»
— У контексті підготовки до президентської кампанії де місце Віктора Медведчука в українському політикумі?
— Дуже сумніваюсь, що він заявиться як окрема політична фігура чи партійний лідер, що впливатиме на президентські розклади. Але буду відвертим: якби на минулих виборах перемогла Юля Тимошенко, він сьогодні був би у її команді. До речі, відійшовши дещо від теми, скажу вам, як безпосередній учасник подій: саме з його подачі Юлія Володимирівна ініціювала створення широкої коаліції з Партією регіонів, для того, аби обирати Президента в парламенті. Але Янукович злякався, що його «кинуть» і угода не склалась.
— Як Ви оцінюєте діяльність та перспективи обласної влади?
— Поважаю Василя Ядуху як фахівця і за певних обставин бачу його перспективним міністром АПК. Він активна людина, намагається зробити щось для області. Але завжди при зустрічах говорю йому, що керівник його рівня має бути, ще раз підкреслю, кристально чистим. Тоді є перспектива. Щодо команди, то протекціонізм є, як, до речі і за його попередників. Влада потребує професіоналів. Так було і так буде завжди.
— Чи професійна команда міського голови?
— Нещодавне призначення Анатолія Нестерука говорить про те, що Сергій Мельник усе ж робить ставку на фахівців. Замовна справа розвалилась, і досвід Нестерука потрібен громаді. Абсолютно правильне рішення. Більше того, на мою думку, Анатолій Макарович може бути вірогідним кандидатом у мерське крісло, якщо Мельник не висуватиме свою кандидатуру. Хоча в цілому команда діючого мера явно не найсильніша.
— Ще один непересічний політичний гравець області Іван Гладуняк відійшов сьогодні від політики. З чим це пов’язано?
— Він розумна, самостійна і до того ж багата людина. Своє місце він знайде, хоча сьогоднішня президентська команда його не любить. Але так буде не завжди.
— Які політичні перспективи об’єднаної опозиції в області?
— Перспектив не бачу. Об’єднання з «Фронтом змін» пішло явно не на користь. Фахівців немає, роботи не видно. Більше того, київським лідерам вигідно, щоб Юля Тимошенко сиділа у тюрмі. Причому в кожного своя мотивація. Тому, які перспективи?
Розмовляли
Віталій Тараненко,
Вадим Олексюк.