З 12 жовтня 2015 року Міністерство освіти і науки України оголосило конкурс на заміщення посади ректора Хмельницького національного університету.
Згідно Закону України «Про вищу освіту» обирати ректора мають право викладачі вищого навчального закладу, представники з числа інших штатних працівників та представники з числа студентів університету.
Для перемоги у виборах кандидат має набрати більше 445 голосів, що становить 50% від усі зареєстрованих виборців. Якщо жоден з них не набере таку кількість голосів, то через тиждень, 30 грудня, буде проведено другий тур.
Найбільше представництво на виборах матиме науково-педагогічний склад – 676 представників. Із числа студентів та аспірантів голосуватимуть лише 138 чоловік, інших штатних працівників – 76.
До цього вибори в ХНУ проходили «тишком – нишком». Один претендент – діючий ректор… Бажаючих чомусь не знаходилось протягом 14 років та ніяких анонсів та заяв у ЗМІ.
Які ж реалії однієї із вищих шкіл Хмельницького? Не зважаючи на перемогу Революції Гідності, люди, погрузлі у корупцію, досі керують у Хмельницькому національному університеті. Вони влаштовують на роботу своїх дітей та подруг, котрі не мають вищої освіти, демонструють дрімуче невігластво та незнання власної справи. Здійснюється постійне вичавлювання із колективу гідних та розумних людей.
Чому контингент студентів впав з 14 тисяч до 8 тисяч? Чому випускники шкіл Хмельницького та Хмельницької області їдуть навчатися за кордон, у Київ, Львів, коли у місті є Національний університет, у якому працює один з найкращих педагогічних колективів в Україні? Чому випускники Хмельницького електромеханічного технікуму та Хмельницького торгово-економічного коледжу їдуть навчатися у Львів та Київ? Можливо тому, що вони стали структурами Львівської політехніки та Київського національного торгово-економічного університету, замість того, щоб стати структурою ХНУ? Чому університет продовжує здавати свої позиції провідним вишам Львова, Тернополя, Чернівців? Чому у місті ми не бачимо іноземних студентів, адже донедавна в університеті навчалися сотні іноземців? А це престиж ВНЗ, суттєві фінансові надходження та додаткові робочі місця. І таких ЧОМУ десятки!
Останнім часом багато ректорів ВУЗів України стали великими й фактичними землевласниками, вони торгують гуртожитками, посадами та вступом, є активними гравцями у сфері бізнесу та політики — вся ця «ківаловщина» дуже далека від науки та освіти.
Тому у грудні, нарешті, мусимо дати відповідь: що нам потрібно сьогодні? Зберегти наявний статус-кво, чи рухатись уперед, активно розвиваючи навчальний заклад.