У Хмельницькому презентували унікальну виставку дерев’яних скульптур козацької доби

25 листопада  у Хмельницькій обласній бібліотеці для юнацтва відбулось відкриття унікальної виставки дерев’яних скульптур “Козацькому роду нема переводу” Володимира Лупійчука.

Колекцію скульптур привезли зі Збаразького музею на Тернопільщині: понад 50 дерев’яних скульптур  майстра уже більше10 років експонуються у виставкових залах Збаразького замку. Це спільний творчий проект бібліотеки  спільно з ГО “Лікарський клуб імені Степана Руданського”. Ідея виставки належить краєзнавцю Ігорю Байдаку. А втілив її у життя Борис Ткач, нейрохірург обласної лікарні, який два роки вів перемовини із тернополянами щодо виставки на малій батьківщині майстра.

“Козацтво – це та сила, яка зможе об’єднати Україну”. Цей вислів належить заслуженому майстру народної творчості, подолянину Володимиру Лупійчуку. Лауреату премії Фонду Тараса Шевченка, лауреату міжнародної премії імені Володимира Винниченка.

Володимир Лупійчук – тернопільський скульптор по дереву, заслужений майстер народної творчості України. У його активі – понад двісті персональних виставок різьблення по дереву в Києві, Львові, Каневі, Чигирині, Павлограді, Черкасах, Хмельницькому, Тернополі. На Тернопільщині та Хмельниччині демонструвалися твори його «Шевченкіани».

1

На фото син скульптора

Володимир Лупійчук був одним з ініціаторів відродження Українського козацтва. Красномовним свідченням проукраїнської позиції скульптора є його творчий доробок, спрямований на розкриття козацької та шевченківської тематики. Він ( і це в радянські часи) невтомно присвячував себе пропагуванню українського козацтва. Адже професійний різьбяр Володимир Лупійчук був головою ради старійшин козацтва України.

2

Скульптури Володимира Лупійчука, на жаль, нині уже покійного, – це неповторні шедеври мистецтва. Його роботи вражають, приголомшують, захоплюють. Віковою мудрістю і силою заряджають глядачів «Захар Беркут», «Характерники», «Думи мої, думи мої». Можливо через те, що головна тема, яку він не втомлювався популяризувати через свою творчість, – українське козацтво. Кожна скульптура, яка вийшла з-під його різця, неповторна і сповнена прихованої сили та спокійної величі. Наш земляк віддав данину і відому подільському меснику Устиму Кармелюку – скульптура «Кармелюк у лісі». До слова, свого часу він створив цикл робіт про Кармеля.  Його скульптури завжди користувалися величезним успіхом та попитом. Як розповів син Віктор, інші різьбярі робили копії з батькових робіт, бо він сам не встигав.

3

Уже сьогодні історію українського козацтва можна вивчати за скульптурами Лупійчука. Ці дивовижні роботи могли з’явитися лише в руках істинного українця…

Справжнього майстра вирізняє підвищена вимогливість до себе, до відтворення найменших деталей. Для прикладу можна навести такий факт: Володимир Васильович сам пошив увесь козацький одяг, аби бачити, як він лягає, як драпірується.

У його скульптурах закладена потужна енергетика. Вони справді ввібрали у себе могутній дух та національну ідею українського козацтва. Це підтвердить кожен відвідувач виставки. Побачити на власні очі унікальні дерев’яні скульптури, про які знають і в Україні, і за її межами – уже щастя. Неперевершені роботи митця розійшлися по усьому світу. Нині кожен музей вважає за честь мати твори Володимира Лупійчука, за які пропонують шалені гроші і яким немає ціни.

Крім козаків, Володимир Лупійчук увіковічнив у скульптурах Лесю Українку, Данила Галицького, Устима Кармелюка, Івана Франка. Створював великі роботи з літературними персонажами: Захаром Беркутом, Лукашем і Мавкою, Козаком Мамаєм. Значну частину скульптур  майстер створив за мотивами віршів і поем Тараса Шевченка. Більшість робіт підписані цитатами з його творів. Як розповів журналісту «НГП» Віктор Лупійчук,  у 90-х роках в Україні вийшов двотомний «Кобзар», повністю ілюстрований Володимиром Лупійчуком. Тираж розійшовся миттєво. Нині ця книга є справжньою рідкістю.

Завідуюча відділом мистецтв бібліотеки Наталя Березюк розповіла присутнім про життєвий та творчий шлях видатного скульптора. Яскравим доповненням вечора стали уривки із документальних фільмів, присвячених творчості Володимира Лупійчука.

Присутній на відкритті виставки син Володимира Васильовича Віктор представив увазі глядачів  і свої роботи – триптих на козацьку тематику. Поділля народжує справжніх козаків – і виставка «Козацькому роду нема переводу» – ще одне підтвердження цьому.

Видатного скульптора і різьбяра не стало 2006 року. Поховали його на рідній землі, у місті Волочиську.

Довідка:

Володимир Лупійчук народився 22 грудня 1929 року в м. Волочиську Хмельницької області. Закінчив Львівське художньо-ремісниче училище і Чернігівський будівельний технікум. Захопився живописом і ліпленням, досконало вивчив анатомію. Згодом скульптор і художник перевтілився у різьбяра. У 1990 р. став членом Національної спілки майстрів народних мистецтв України, а з 2002 р. – заслуженим майстром народної творчості України. Був крайовим отаманом Коша Вільного козацтва Тернопільщини. Помер 27 квітня 2006 року. Скульптурні роботи митця зберігаються в музеях Києва, Канева, Тернополя, Черкас, Чигирина, Збаража, Бережан, Павлограда та Яготина. Виставки його творів експонували в Україні, Болгарії, Канаді.

Хмельничани мають рідкісну нагоду побачити справжні шедеври дерев’яної скульптури. Виставка в обласній бібліотеці для юнацтва триватиме два тижні, до 10 грудня ц.р.

 

Яна Небесна

Loading...
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Один коментар

  1. Название поражает своей новизной ))
    Кого об’єднати має козацтво? Міщан, яких вони вирізали, з селянами, які не були козаками, бо “козак гречкосію – не друг, не товариш і не брат”?
    Тра поєднувати майстерність різьблення зі знанням історії хоча б на рівні шкільного курсу.

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.