Вранці 26 жовтня підстрелений нардеп Андрій Шинькович з лікарняного ліжка видає “Незалежному громадському порталу” перші сирі результати виборів депутатів до Хмельницької обласної ради. Партія його шефа Олександра Гереги “За конкретні справи” набирає 23 відсотки. Друге місце дістається президентській “Солідарності” — 19 відсотків. Бепровідний телефонний зв’язок чітко передає нотки задоволеного голосу політика. “Перемога!” — проситься сказати внутрішній голос Шиньковича, але не поспішає.
Адже попереду у скорозшитого проекту олігарха напружені дні і ночі: обласна виборча комісія кілька разів повертає на доопрацювання виборчі протоколи з базових районів Гереги. У Городоцької ТВК нервовий зрив — вони підкинули сейф-пакети з виборчими документами виборчій комісії, котра їх не бере до уваги і викликала правоохоронців з собаками.
Водночас Хмельницький окружний адміністративний суд визнає бездіяльність обласної виборчої комісії через те, що вона не прийняла протоколи від Городоцької районної виборчої комісії. Ескалація, яка ось-ось мала вибухнути, дивним чином розв’язується. ОВК підбиває підсумки голосування до Хмельницької облради — “За конкретні справи” таки обскакують “Солідарність”, набираючи 22,62% проти 20,24%. Завіса.
Тріумфальний успіх партії Гереги миттєво перекреслився на етапі політичних переговорів на предмет крісла голови Хмельницької обласної ради. Здобувши 19 із 84 мандата, дороговартісна “політзабавка” опиняється на обочині. Правильніше сказати, позбавляється можливості застовпити за собою “спікерське” місце. Усе через неоднозначне сприйняття фігури Олександра Гереги у політикумі (либонь, позначилися посиденьки у фракції Партії регіонів, до і під час революційних подій в країні — авт.) та деяких кандидатів у депутати, яких він набрав до виборчого списку. Серед шести партій, які пройшли до оновленої облради, ніхто публічно не ризикує пов’язати себе з “конкретниками”.
Однак арифметика говорить протилежне. Без партії “За конкретні справи”, навряд чи, можна провести голову облради, якщо говорити про конкурентну боротьбу, а не перепризначення однієї людини.
За інформацією джерел НГП, ймовірне змагання обіцяє бути запеклим. За останніми даними, кандидатів на посаду голови облради може бути, щонайменше, троє: діючий голова Хмельницької облдержадміністрації Михайло Загородний, чинний голова Хмельницької обласної ради Іван Гончар і голова наглядової ради Хмельницького обласного благодійного фонду “Благовіст” Іван Гладуняк. Голоса “конкретників” для двох панів Іванів можуть бути вагомими, якщо не визначальними.
Михайло Загородний
З самого початку губернатор одноосібно перекреслив ситуативну співпрацю з партією Гереги. “Це єдина жорстка позиція, з ким ми не готові співпрацювати. Це позиція “Солідарності” і вона поки що незмінна. Я не знаю, що може змусити партію змінити ці позиції”, — сказав очільник ОДА.
На що розраховує Загородний? Кілька варіантів відповідей: а) на команду; б) союзників; в) фортуну. З того списку депутатів-“порошенківців”, яких обрали, до десятка назбирається тих, кого важко назвати “людьми” Загородного. І сказати, що вони стовідсотково під час таємного голосування у кабінці поставлять “пташку” навпроти прізвища губернатора, не доводиться. Все триматиметься на персональних домовленостях.
Союзники Загороднього — це трішки складніша кухня, ніж здається на перший погляд. Чомусь 11 “голів” Аграрної партії автоматично плюсують до кошика БПП “Солідарність”. Справді, аграрії мали добрі взаємини з кожною владою, що не заважало вирішувати свої питання. Цього разу до ради потрапили представники великого агробізнесу, окремі з них давно опосередковано заточені під впливову особу, яка в “помаранчеві” роки на Хмельниччині вирішувала майже все. Є ризики, що вони до кінця будуть вірними нинішній партії влади.
Теоретично проголосувати за Загородного можуть ВО “Батьківщина”, ВО “Свобода” і Об’єднання “Самопоміч”. Проте заковика в тому, що “батьківщинівці” і “свободівці” на центральному рівні вдарили по руках і в місцевих радах діятимуть коаліційно. Чи примкнуть вони до президентської сили, знову ж таки, все залежатиме, що їм запропонують взамін.
Що стосується фортуни, то вона, як правило, примхлива. І не завжди гарантована. У нашому випадку д-у-у-же високі ставки на кону!
Іван Гончар
Натомість для теперішнього голови облради, який дивовижним способом більше року тому посів владне крісло, неофіційна підтримка “герегівців” дуже знадобилася б. Маючи “свободівських” 10 мандатів, доплюсувавши сюди ще 19 голосів від “За конкретних справ”, отримуємо непоганий заділ для напівперемоги. Також Гончара готові підтримати партії “Батьківщина” та “Самопоміч”.
Як не дивно, але торги між Герегою і “Свободою” можуть зосередитися довкола Хмельницького, в якому мерське крісло взяв “свободівець” Олександр Симчишин. Враховуючи, що нардеп має тут прибутковий бізнес (працює гіпермаркет “Епіцентр”) і спортивні інвестиції (реконструював занедбане приміщення спортзалу під “тренажерку” важкоатлетів), горизонти апетитів можуть збільшуватися. Чому б тоді, до прикладу, не сторгуватися на “свою” людину на заступника мера, взамін на підтримку Гончара? Цілком реальний сценарій.
Чи готовий Гончар іти на репутаційні втрати, якщо виникне потреба призначити заступником когось із депутатів-“конкретників”? Очевидно, що так, беручи до уваги вагу посади і рівень стосунків, який у нього вибудувався протягом останніх півтора року.
Іван Гладуняк
Цей політик залишається справжньою загадкою у різні часи політичної боротьби на Хмельниччині. Одинадцять років тому Іван Васильович на власному прикладі довів: працюючи в органах влади за часів Кучми-Януковича (очолював посаду заступника голови Хмельницької ОДА) і, як тепер модно казати, попадаючи під автоматичну люстрацію, після Помаранчевої революції був призначений головою облдержадміністрації! Правда, філігранно провернув комбінацію добродій, якого поза очі називають проворним шахістом?!
Сьогодні зовсім інші виклики стоять перед Гладуняком. Він обрався до обласної ради у виборчому окрузі №2 (Нетішин) від БПП “Солідарність”. Відповідно, має певні зобов’язання перед партією, яка його висувала. Якщо ж є бажання піти у вільне плавання, залишивши борт, команду і капітана, доведеться грати тонко, як на лезі бритви.
Річ утім, що новий закон про вибори передбачає поняття імперативного мандату, себто відкликання обранців, котрі порушують партійну дисципліну. Разом з тим, у прикінцевих та перехідних положення цього закону (стаття 38) “забита” норма, якою можна скористатися. Виходить, що не раніше ніж через рік з моменту набуття депутатських повноважень, дозволяється влаштовувати “розбір польотів”. У нинішніх нестійких українських реаліях — це досить тривалий термін.
Посприяти партійному “демаршу” Гладуняка за посадою голови облради може Герега і його партія “За конкретні справи”. Тут, як кажуть, олігарх зробить конкретну справу на залагодження натягнених стосунків з Президентом — підтримає “порошенківця” Гладуняка
Щоби вловити хід мислення Івана Васильовича, варто пригадати, як у лютому 2014 року обирали Гончара головою обласної ради. Тоді проти нього виставився Гладуняк попри попередні домовленості і протягнену руку допомоги. Однак, побачивши у залі критичну масу налаштованих депутатів, одразу зняв кандидатуру і поспішив заявити, що зробив це задля паперової конкуренції.
Нині Гладуняк, навряд чи ризикне огульно висунутися, не маючи стовідсоткової впевненості набрати не менше 43 голоси. Якщо ж його прізвище таки озвучать у сесійній залі, як претендента, вважайте шахи можна збирати з шахівниці.
За такої ситуації опоненти спробують застосувати запобіжник, який дозволяє регламент облради. На першій сесії оголошується інформація про створення тієї чи іншої фракцій, і, коли щось виходитиме з-під контролю, фракція ініціює перерву в засіданні. Тим самим вигравши час на проведення консультацій.
Віталій Тараненко.