Вересень 2015-го. Офіс громадської організації “Сильне місто”, де по суті розташувався виборчий штаб кандидата на посаду міського голови Хмельницького Сергія Мандзія, нагадував великий живий організм. Всюди прозорі вікна аля вуличного штабу “укропівця” Корбана у Чернігові, які віртуально ділять кабінети заклопотаних штабістів.
Кабінет “патрона” нічим особливим не відрізняється. Серед паперів, розкиданих по робочому столі, привертає увагу чорно-білий макет агітаційної газети формату А4, на якому руку кандидата в мери Мандзія тисне статний чоловік у клітчастому піджаку. Як з’ясується згодом, цей добродій відіграватиме визначальну роль у всій виборчій кампанії новоспеченого кандидата.
Так, ви вгадали — це Сергій Мельник, діючий народний депутатів від фракції БПП “Солідарність” і колишній міський голова Хмельницького з 2006 до 2014 років. Сергій Іванович, не порадившись з громадою, яку проміняв на затишне крісло у Верховній Раді, прийняв рішення висунути свого наступника з числа депутатського корпусу Хмельницької міської ради.
Фото з “Фейсбуку” Сергія Мандзія
Якщо чесно, то двох Сергіїв об’єнує не стільки робота у міській раді, скільки давня дружба та спільний бізнес на теренах обласного центру. Тому подальше “бальзамування” ситуації було вигідне, як екс-меру, так і некоронованому меру.
Моментом здавалось, що Мандзій кинув усе на самоплив, мовляв, зв’язки Мельника — це кілька зайвих відсотків до рейтингу, який завдяки маніпулятивним соціологічним дослідження, розбухав чи не щодня. Доходило до комічних випадків, коли авторитетом Мельника намагалися схилити деяких директорів комунальних шкіл міста, яким було наказано свято Першого дзвінка починати тільки тоді, коли на шкільний плац ступить нога Мандзія.
Те, що робилася ставка на покірних чиновників і працівників комунальних підприємств, більшість яких власними посадами прямо чи опосередковано завдячують екс-меру, зрозуміло. Для нарощування електоральної популярності, де не обійшлося без Мельника, прийняли рішення висунути Сергія Мандзія в мери від Блоку Петра Порошенка “Солідарність”. І це якраз той випадок, дивлячись на попередні результати волевиявлення, коли спрацював ефект доміно. Кожна спроба зліпити сильного лідера для самого кандидата в лідери нагадувала цукор з гірким присмаком. Приклад — переписування бізнесу пасажирських перевезень на підконтрольного директора.
Натомість сама ж партія влади на рівному місці зганьбилася. Адже у Хмельницькому немає “війни” між демократами і колишніми “регіонали”, як це є у Харкові чи Запоріжжі. Тут набагато все приземленіше. Це, як велике село, де всі про кожного знають. І, як показали попередні голосування, вибір хмельничан виявився шокуючим для “сіяних лідерів”.
До речі, про “сіяних”. Особливістю цієї мерської кампанії у Хмельницькому став періодичний запуск, так званих соціологічних досліджень від кандидатів. Накачував ситуацію політичний старожила ВО “Батьківщина” Олег Лукашук, який час від часу оприлюднював “соціологію”, згідно з якою, він суттєво лідирує. Далі підхопив хвилю виконувач обов’язків міського голови Костянтин Чернилевський, якому малювали понад 30% підтримки. І ближче до дня виборів “вистрілив” “порошенківець” Сергій Мандзій. Йому пророкували першість і 23,7%. Другий, за “соціологією” Мандзія, йшов Лукашук — 17,3%.
У підсумку з носом лишився і нардеп Сергій Мельник, який встиг у Києві наобіцяти, що поставить свою рейтингову людину керувати Хмельницьким. Побачимо, чи впливові столичні особи пробачать таку “нестиковку”. А поки робимо ставки на спаринг другого туру Симчишин-Чернилевський.
Віталій Тараненко.