Один із російських кінорежисерів, що походить із нашого Кам’янця-Подільського, поскаржився, що не може зняти українського кінофільму. «Не трапляється мені цікавого й логічного сценарію, – сказав якось Андрій Черних. – Усе шароварщина…». Аж ось у рамках всеукраїнського туру в Хмельницькому відбувся допрем’єрний (на широкому екрані буде з 12 листопада) показ художнього фільму українського кінорежисера Олеся Саніна «Поводир».
Це логічно викладена історія хлопчика-американця, котрого батько, нью-йоркський інженер Майкл Шемрок узяв у відрядження до Харкова на виробництво тракторів. Під час від’їзду до Москви батько гине від ножа енкаведиста, і малий рятується втечею. Рятує його сліпий кобзар – колишній старшина армії УНР. Малий замінює кобзареві загиблого хлопчика-поводиря, і їхні мандри сповнені небезпечних пригод на тлі розкуркулювань і репресій періоду 30-х років, зокрема – розстрільного кобзарського з’їзду. Головні ролі виконали: Антон Святослав Грін, Станіслав Боклан, Джефф Барелл, Джамала, Олександр Кобзар. До речі, кіно номіноване на премію американської кіноакадемії «Оскар» у номінації «Кращий фільм іноземною мовою».
На показі в одному з залів кінотеатру «Мультиплекс», що в торговельно-розважальному центрі «Оаза», стрічку представляв автор сценарію і виконавець епізодичної ролі Олександр Ірванець.
– Номінування на «Оскар» – це вже досягнення. Щодо самої премії, то я з задоволенням пройшовся б червоною доріжкою з улюбленою актрисою Умою Турман у Голівуді, але надто великих надій у мене немає, – каже письменник. – Адже там основний критерій – касові збори. А куди сорокамільйонній кіноглядацькій Україні рівнятися до стоп’ятдесятимільйонної Росії, мільярдної Індії чи півторамільярдного Китаю?
Над сценарієм режисер зі сценаристом працювали три місяці у 2012 році. На той час було знято кілька сцен. Бюджет стрічки – два мільйони доларів. «Це не так багато. І у нас актори грали за гонорари, на порядок нижчі, ніж належали їм по статусу. А кастинг був прискіпливий, і навіть епізодичні ролі виконують заслужені артисти», – прокоментував закадрову кухню Олександр Ірванець.
Зрештою, високу планку режисер поставив і до операторської роботи – у двогодинному матеріалі немає жодного кадру анімації. Деякі сцени знімали вісьмома камерами. За реквізит слугували автентичні музичні інструменти, одяг із історично звіреними ґудзиками і складками. Навіть більшість ролей незрячих героїв виконували незрячі актори, а для решти «сліпих» закуплено лінзи, які імітують сліпоту.
Для зйомок реставровано трактор «Маккорні», випущений у перший день роботи Харківського тракторного заводу, який півстоліття простояв на постаменті біля ХТЗ. Тепер його аукціонна вартість – мільйон доларів. Крім того, було реставровано давній паровоз і навіть семикілометрові залізничну гілку.
Допрем’єрний показ «Поводиря» у Хмельницькому зібрав повен зал глядачів, у тому числі – людей із вадами зору. Спеціально для них забезпечено тифлопереклад – словесний коментар зображення, який подавався через навушники.
Після показу на широкому екрані буде використано епізоди, які не увійшли до стрічки для телевізійного чотирисерійного фільму «Поводир».
Михайло Цимбалюк.