Протягом двох тижнів відділ охорони пам’яток історії і культури у Хмельницькій області виявив три археологічні об’єкти, які можна вважати відкриттями. На разі спеціалісти відділу готують плани їхньої реконструкції.
Ідеться про поселення раннього залізного віку у Ярмолинецькому районі та під Лісовими Гринівцями у Хмельницькому районі, а також про замчисько пізньосередньовічного періоду в Деражні. За місяць до цього співробітник відділу Сергій Шпаковський вперше дослідив замчисько того ж періоду на території Віньковецького району.
– Ці відкриття нам вдалося зробити у ході обстеження територій та винесення меж археологічних об’єктів, – розповідає археолог Володимир Захар’єв. – Так, виносячи межі курганів у Ярмолинецькому районі, ми натрапили на залишки супутнього поселення. Археологічні дослідження ще мають дати відповідь, до якої культури воно належить – скіфської, сарматської чи чорноліської. Але про добу раннього залізного віку можна говорити достеменно.
Винесення меж археологічних об’єктів має на меті означення їх на території, збереження і застереження від розорювання чи забудови користувачами земельних площ, а в перспективі – глибоке дослідження археологами й істориками, і реконструкцію. Досі ж вони були внесені лише у список для обмеженого користування фахівців. В 2010 – 2013 роках ця робота проведена на п’ятдесяти об’єктах. У поточному археологічному сезоні має бути охоплено 14 об’єктів.
Як видно, коли цю роботу здійснюють спеціалісти з належною освітою й досвідом, вони підмічають те, чого не можуть знайти інші. Як от у Деражні.
– Про замчище ХVІ–ХVІІ століть тут знали давно, шукали його і навіть ходили по ньому, – каже Володимир Захар’єв. – А все тому що більше покладалися на карту Боплана, ніж на професійне обстеження території. Фактично бастіони й інші оборонні споруди злизані людськими городами, пізнішою забудовою.
На археологічні сюрпризи фахівці відділу охорони пам’яток історії і культури сподіваються і в Кривчику на Дунаєвеччині, де виносять меші городища. Прикрощів завдають сліди «чорних археологів».
Михайло Цимбалюк.
Pingback: Евсеев Н.