Дмитро Шевченко: «Ми повинні чітко розуміти, в якій крані хочемо жити через 20 років» (рос.)

Події початку 2014 року, які змінили світоглядно та картографічно Україну обговорюють усі: обивателі, журналісти, політики. Більше того, провідні європейські ЗМІ ламають голову над продовженням україно-європейських відносин, і не розуміють, що далі відбуватиметься в нашій країні. Про інформаційну антиукраїнську війну у Росії годі й говорити.

Серед усього цього багатоголосся, на жаль, більше політичної істерії, аніж ґрунтовного аналізу того, що відбулося.

Наша розмова з депутатом Хмельницької міської ради, головою комісії з гуманітарних питань Дмитром Шевченком якраз і є спробою такого аналізу.

Біографічна довідка: Дмитро Шевченко, народився 1970 року у Харкові. Закінчив Харківський авіаційний інститут, спеціальність радіоінженер. Директор ТОВ «Діалог-центр».

 

Дмитрий Валериевич, наша страна вошла в период тяжелого политического кризиса, когда слова политиков совсем по-другому воспринимаются народом, чем даже лет пять назад. Судьба государства сегодня зависит от действий каждого из нас. Какими Вы видите происходящие процессы?

Процессы, которые сегодня происходят в Украине: революционная смена власти, фактическая аннексия Крыма, несогласие с политикой нового правительства жителей юго-востока страны, привели нас к глубокому переосмыслению собственного места в геополитической системе мира.  На мой взгляд, сейчас важно определиться: как Украине сформировать свое место в новом геополитическом пространстве, возникшем за последние 10 лет. Географическое положение Украины на границе двух больших цивилизационных пространств – европейского и евразийского было и является одним из определяющих факторов ее исторической и политической судьбы.

Посмотрите, в сущности действия западных дипломатов последние 10 лет, а также во время трагических событий в Киеве, оккупации Крыма, четко дали понять большинству украинцев: залогом сытой и спокойной жизни европейцев есть отсутствие совместных границ с беспокойным государством. Для них таковым является Россия. На мой взгляд, декларации о вступлении в большую европейскую семью Украины останутся, скорее всего, декларациями (Ассоциация – это еще не полноправное членство). Поймите, буферная зона от агрессивной России важна европейцам сегодня как никогда. Это подтверждают западные аналитики: Украина как член ЕС им не нужна, ибо тогда границы Европы вплотную приблизятся к границам Российской Федерации.

Что касается России, то страна-член НАТО у ее границ, явно не входит в планы Кремля. Таким образом, что Западу, что России выгодно буферное положение нашей страны. Мысль, конечно, не нова: ее озвучивают многие зарубежные политологи и эксперты уже не один год.

К сожалению, многие власть имущие об этом забыли, или не обратили внимания. На самом деле, это ключевая мысль, позволяющая определить как внешнюю так и внутреннюю политику страны на многое годы, избежав трагических ошибок по расколу страны. Как одна из крупных стран, расположенных в центре европейского континента, Украина может и должна играть роль важного фактора мира и стабильности в Европе.

Очень важным моментом есть и то, что разные политические силы Украины неодинаково представляют себе ее внешнеполитическую стратегию. Одни приоритетной считают ориентацию Украины на Запад, отмежевание от России, другие предпочитают ориентации на Восток, прежде всего на Россию. И те, и другие, так или иначе, получают поддержку кто с Запада, кто с Востока.

Примером равновесной как внутренней так и внешней политики был Леонид Кучма, который получал кредиты в Европе и успешно сотрудничал с Россией.

Подтверждением моих слов может также служить время президентства Виктора Ющенка.  Его победу очень тепло восприняли на Западе, однако разговоры о членстве в ЕС так и остались разговорами.

Президент Янукович качнул маятник в другую сторону. В конце концов это надоело и украинцам, и нашим соседям как на Востоке, так и на Западе.

Сегодня страна подверглась враждебным действиям со стороны России: у нас отняли часть территории, которую возвратить будет весьма затруднительно.  Запад же, применяя против агрессора, по словам тех же аналитиков, полумерные санкции, ничем, кроме болтовни нам не помог. И виноваты в этом прежде всего мы сами. Почему? Напоминаю: важно определить свое место в геополитической системе и максимально его использовать.

С Вашей точки зрения, как повлиял на европейские политические процессы фактор украинского Майдана?

Я считаю, что маятниковые политические движения Виктора Януковича сначала в Европу, а потом от нее, выгодны были и Западу и России. Однако самоорганизация украинцев, их нежелание жить в коррумпированном государстве привели к революционному Майдану, и, как результат – смене власти. Маятник качнулся в другую сторону. И, наверное, у России возникло желание использовать эту ситуацию.

Более того, думаю, что мы подпишем с Европой скорее декларативное, нежели реально наполненное соглашение, ибо государство с нерешенными территориальными спорами им не нужно. В глубине души многие европейцы не уверены, является ли Украина «настоящим государством» и не спешат по настоящему инвестировать ее экономику.

DSC_1

Извечный вопрос: что делать?

Первое, что надо сделать – откатится на так называемый нулевой вариант. Сегодня есть масса экономических и социальных проблем, которые ни Запад, ни Россия нам не решит. Решить их должны мы сами. Для этого надо прекращать эти маятниковые движения, раскалывающие народ. Огласить внеблочность, нейтральность и сконцентрироваться на внутренних вызовах. Поверьте, это выгодно всем: Востоку, Западу, Украине. Я уверен, что нам финансово помогут и те, и другие. Помогут, потому что мы дадим им возможность сохранить баланс сил.

Мы должны отказаться от надувания «мыльных пузырей» в политике: Янукович подписал бессмысленные Харьковские соглашения, новая власть стремится подписать такой же политический договор с ЕС. Мы продолжаем раскачивать страну, а это плохо закончится. Власть должна сказать: мы не идем пока ни в ЕС, ни в ТС. Мы будем решать наши внутренние проблемы. Думаю, сделать это еще не поздно, невзирая на то, что новая власть практически упустила Крым.

Более того, решение о нулевом варианте, позволит избежать войны, тревожное ощущение которой витает в воздухе.

Сегодня важно, и это должны понимать все, чтобы новая, еще формирующаяся, власть не старалась понравиться западу или востоку, занимаясь дешевым популизмом. Главное – начать формировать взвешенную национальную политику, которая объединит страну.

Второе.  Для отката на нулевой вариант, стране у власти нужны радикальные патриоты. Люди, которым важны не должности, или очередные распилы и так скудного бюджета, а важна, прежде всего, Украина как страна. Такой силой могла быть партия Свобода, однако, на мой взгляд, пребывание в коалиции ее изрядно «причесало». Ее идеология – формирование национального государства (согласитесь, это не Россия и не Европа). Однако, повторюсь, участие в коалиции сегодня работает практически против нее.  Именно радикальные патриоты могут выстроить новую систему геополитических взаимоотношений, отказавшись от порочной старой. Если этого не произойдет, уроки Майдана никому не пойдут впрок.

Поймите, Европа не любит националистов, а националисты не любят Россию. Это хороший вектор для Украины, который позволит произвести перезагрузку всей системы.

Учитывая эти моменты, Украина должна структурировать себя так, чтобы всегда имелась возможность противостоять вызовам с востока, с одной стороны, адаптироваться к европейской цивилизации – с другой, войти в третье тысячелетие с развитой системой экономических отношений – с третьей. Украина должна сформироваться как государство рыночное, государство людей среднего класса – представителей средних и малых форм частной собственности, государство, где личность стоит на первом месте, где права личности защищены и свободы ее гарантированы, где государство обслуживает интересы личности, а не наоборот. Необходимо изменить парадигму развития нашей державы таким образом, чтобы во главе пирамиды стоял человек и его индивидуальные свободы. Вместе с тем, государство должно базироваться на нормах христианской морали и этики. Это достаточно сложная задача, и пути ее решения не просты. Все традиционные подходы уже изжили себя, они полностью исчерпаны. Поэтому в ближайшие годы мы столкнемся со значительными вызовами, и в зависимости от того, какая модель победит, таким и будет будущее Украины.

Поймите, сегодня каждый должен мыслить геополитически: и простой обыватель, и бизнесмен, и тем более политик. Это значит, что мы должны четко понять свое место в мире, четко осознать, чего хотим через 20 лет, тогда уже через год будем жить лучше!

Вадим Олексюк

Loading...
Теги: , ,
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментарів: 19

  1. Поняття буферної зони, або політика багатовекторності має сенс лише за певних умов. У 90-х роках відбувся розпад великої імперії СРСР – відповідно змінились геополітичні вектори усього світу. Результат – переділ сфер впливу та локальні війни по всьому світу. Країни колишнього СРСР у першу чергу розпочали ділити та приватизовувати майно і т.д. Політика багатовекторності Кучми – це політика формування олігархічних кланів в країні.
    Після 2000 року ситуація як і в Європі, так і в усьому світі змінилась. Виникли нові загрози та виклики. Хоча б у вигляді жорстких економічних криз, з якими самостійно справитись багатьом державам не під силу. Крім того зміцніла та виросла у своїх неоімперських амбіціях Росія.
    Тому думка про багатовекторність України хибна, хоча б тому, що Росії беферна зона ні до чого. Це чітко усвідомлюється з огляду її дій за останні 15-17 років.
    Навпаки, буферними зонами російські експерти вбачають країни Балтії, Чехію, Словаччину і т.д. Не дивлячись, що вони сьогодні фактично у Європі.
    Європа сьогодні також не однорідна та й не одностайна…
    Тому багатовекторність сьогодні – це шлях в нікуди.

    • Возможно не совсем раскрыто понятие “буферное государство”. И какую политику власть буферной страны должна проводить. Но возможно и правильно в нашей ситуации и расположении страны, являться именно буфером, а не частью Европы, тогда и сохранять по настоящему будут нашу целостность, все соседи. А мы сейчас видим-идем в Европу, но с потерями части территории.

  2. Украина слишком долго боролась за в свой суверенитет, что бы сейчас отдавать его на запад или восток. Согласна, сегодня нужно огласить внеблочность, откат на нулевой вариант и заняться внутренними конфликтами. Лозунги про единую страну сами по себе не работают. Не нужно раскачивать! Единое, сильное, состоявшееся государство – вот наша цель и наше главное оружие. Украина должна оставаться самостоятельным субъектом геополитики, а не объектом для наших ” соседей- партнеров”.

  3. Внеблосность – это как?
    1930-50 гг. внеблочность Швейцарии – это банки.
    Внеблочность Украины, раздираемой языковыми противоречиями, огромной разницей между олигархами и простым народои – это как?
    Внеблочность Украины, завязанной экономической зависимостью от Росии – это как?
    Когда наши соседи – откровенные агрессоры, в том числе по отношению к нам – это как?
    Дмитрий, это – не актуально.
    Внеблочность – это замораживание нации.
    Если мы осознаем себя таковой – должны определиться: с кем мы.
    Нет – пропадем.

  4. Україна має багатовікову історію, ми слов’яни.
    Росія зі слов’янами немає нічого спільного. Це інші ментально етноси, близкі радше до сходу. (Читатйте Дмитре праці В. Білінського, подивіться російську телепередачу “Шукачі” про історію Москви)
    Існує теорія, що ментальність народу значною мірою впливає на її розвиток.
    Історично ми визначились давно – ми слов’яни, як і болгари, серби, словаки, чехи, поляки і т.д.
    Наше місце ментально у сьогоднішній Європі. А не у войовничій Росії ( до складу входять чечени, абхазці, мордва, татари іт.д.)
    Вектори визначенні уже давно. Лише час та обставини не дозволяли їх реалізувати.
    Тому політика буферності – це не політика, а відсутність її.

  5. Хто такий радикальний патріот?
    Патріот – той, хто любить свою Вітчизну, відданий своєму народові, готовий на жертви і подвиги в ім’я інтересів своєї Батьківщини (Вікіпедія)
    А радикальний це як?

  6. Тимошенко на сьогоднішній день єдина особа, яка може врятувати країну від тотального хаосу…Щиро бажаю їй успіху

    • Приєднуюсь! І поділяю ваші думки)
      На даний момент особисто для мене не має більш гідної кандидатури!

      • Маятник качнулся в другую сторону. И, наверное, у России возникло желание использовать эту ситуацию.
        – Правильно сказав….але хто позволив йому похитнутися.

  7. Маятник качнулся в другую сторону. И, наверное, у России возникло желание использовать эту ситуацию.
    – Правильно сказав….але хто позволив йому похитнутися.

  8. Будемо сподіватися що Тимошенко знає що робить, і Вона нормалізує рівень “Маятника” )))

  9. Вірно….Тимошенко стабілізує ситуацію в країні!

  10. Приїхав з РОСІЇ, поки нормально по закордоному паспорту

    « Пропутінського » налаштованим користувачам мережі , проста порада – задайте ряд питань керівництву Росії .
    Чому в багатій природними ресурсами країні :
    – Народне добро нафту і газ , експортуються , паливо та енергоносії дорогі , села в основному не газифіковані.
    – Маючи різноманітну природно- кліматичну зону , продукти не дешеві і в основному імпортні.
    – Прості роботяги живуть у кредит від зарплати до зарплати , а «смотрящіє пахани » при владі ніхрена не зробили для народу , живуть в непомірною розкоші.
    – Середній і малий бізнес змушений працювати не на економічний розвиток країни , а на кримінальну структуру силовиків і влади.
    – Промисловість і технології мілітаризувати «все для фронту» , вітчизняні товари народного споживання швидко замінюються китайськими виробниками. Судячи зі складу населення (від Далекого Сходу до Уралу ) , територія продається Російськими владою на місцях «без опору » – Китаю . Досить референдуму по Кримському сценарієм – пів країни забере Китай , а Курили Японія .
    – Країна живе в 3D форматі: « дурні, дороги , дерибан ».
    – В інформаційному просторі найжорстокіша цензура.
    – Національні меншини в складі федерації при спробах на самовизначення караються за Чеченському і абхазьких варіанту. Шукайте відповіді на питання – вони на долоні , «царі » жили і будуть жити для себе , народ для них – « лупа »
    Причина напруги в Російському суспільстві через хамського ставлення « можновладців » Росії до свого народу як до бидла .

  11. В такій країні навіть після люстрації трудно буде проживати, а не жити !

    Яценюк призначив начальником Держземагенства «свободівця » Сергія Рудика , який продав « злодію в законі » статус біженця
    Кабінет міністрів призначив головою Державного агентства земельних ресурсів Сергія Рудика , який раніше був викритий у продажу статусу біженця злодію в законі Ровшану Джанієву .
    Про це повідомляє видання «ОРД ».Так , інформацію про призначення в четвер , 10 квітня, повідомив міністр Кабміну Остап Семерак. Таке рішення , за його словами , було прийнято на засіданні уряду.
    Видання зазначає , що Сергій Рудик до призначення був завідувачем секретаріату фракції ВО « Свобода » у Верховній Раді.
    З 24 жовтня по січень 2007 року – голова Держкомітету з питань національностей та міграції.
    З березня 2007 року – заступник голови КМДА .
    У 2006-2008 роках був депутатом Київської міської ради , де очолював постійну комісію з питань місцевого самоврядування , регіональних та міжнародних зв’язків.«Це біографія , яку Рудик зараз офіційно представляє.
    Насправді вона кілька неточна. Перше, не згадано, що Рудик був керівником сумнозвісної каськівской «Пори» в Києві, і був найближчим соратником відомого злодія , а згодом члена «команди» Януковича – Каськіва.
    По-друге , трохи скорочені терміни перебування Рудика начальником Держкомміграції . І тому є своя причина .
    Працюючи в цьому відомстві Рудик та його подільник Саган примудрилися продати за 2 з половиною мільйони доларів статус біженця злодію в законі Ровшану Джанієву .
    Причому , зробили це досить оригінально , зарахувавши злодія в ряди переслідуваних «соціальних меншин» , – пише «ОРД ».
    Відзначається , що при Рудик , як згодом підтвердила прокурорська перевірка , продаж статусу біженця була поставлена на потік , але ще більш цікавий інший скандал. СБУ записала зустріч Рудика з послом Узбекистану в ресторані « Сім-Сім ».
    За передані йому тоді готівкою 1,5 мільйона доларів , він допоміг організувати екстрадицію в Ташкент 11 опозиціонерів , велика частина яких була розстріляна .
    « Тоді ж він , за списком Кличка « Пора -ПРП » начальник міської« Пори » стає депутатом Київради. Само собою , наївний боксер був кинутий – Рудик за посаду зама перебіг до Черновецькому. Точно також була кинута і стала непотрібною «Пора» – Рудик з часом стає членом політради Балогового «Єдиного центру». Але, мабуть , у порівнянні з « жирними » часом керівництва Держкомнац , найпрекраснішим для Рудика часом був час , коли він працював заступником у мера Черновецького. Причому , відомий був це чиновник тим , що хабарі брав напряму, не « шифруючись » і не вдаючись до допомоги якихось посередників » , – пише видання.« Ну , а потім , Рудик , природно , знову змінив партійну приналежність і сплив вже в якості члена партії« Свобода ». І не простого члена , а керівника секретаріату цієї партії. А тепер ось – буде рулити Держкомземом. Цікаво , як скоро на « хлібних » посадах опиняться інші « пташенята Черновецького » ? Кільчицька , Довгий , Басс , Супруненко ? Або про їх художества вже всі забули ? ».

  12. За мир, за Україну, за Батьківщину! І Юля виправдає сподівання

  13. Хай буде Юля президентом. Вона гідно справиться з цією ношею

  14. Та ми самі знаєм що нам треба. І Юля знає як країну вивести з болота

  15. Юля не вміє здаватись! За жодних умов! Пред її силою волі і духу можна лише преклонятись

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.