Доволі резонансна справа молодого водія Дмитра Червонюка, який у серпні 2013 року створив ДТП з летальним випадком, підходить до довгоочікуваної розв’язки. Півроку нервів, взаємних звинувачень, допиту свідків і очевидців жахливої аварії, напруги та чимало неоднозначних судових поворотів, вибудували місток до ключової події — допиту обвинуваченого Дмитра Червонюка. Протягом шести місяців майже тюремного життя (нагадаємо, що з 2 вересня минулого року для обвинуваченого застосовували запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у СІЗО — авт.) він під час судових засідань нічим особливим не запам’ятався. Хіба що, коли ставилося питання про черговий перегляд міри запобіжного заходу, захист Червонюка пробував хитрити і у вуста підозрюваного вкладав різні версії, чому Дмитро має бути на свободі. Якщо з самого початку сам Дмитро заявляв про тримання його під вартою (апелюючи до матері загиблого Олега Крушельницького, мовляв, якщо так хочете, нехай буде), то наступні рази шукалися більш вагомі підстави. Починаючи від загострень хвороб підозрюваного, закінчуючи дотепними ідеями від захисника Павла Луцюка на кшталт аби не “згоріла” застава на суму 70 тисяч гривень(? — авт.), яку ще на початку справи батько обвинуваченого перерахував на рахунок Феміди, нехай Дмитро кілька днів побуде з сім’єю.
Скажемо відверто, що від допиту Червонюка, залежало багато. Від нього чекали не лише щирого каяття, а й цінних подробиць, що передували смертельній дорожньо-транспортній пригоді.
Досить показово, що перед його допитом, учасникам процесу ввімкнули аудіозапис піврічної давнини, зроблений на апеляційному слуханні щодо міри запобіжного заходу Червонюка. Нагадаємо, тоді водій “Тойоти RAW4” визнав, що скоїв наїзд на пішохода Олега Крушельницького. Однак заперечив, що порушив правила дорожнього руху (Червонюкове наполягання “я їхав із дозволеною швидкістю і не перевищував 60 кілометрів за годину”). До того ж, на думку Червонюка, загиблий Крушельницький переходив проїзну частину за межами пішохідного переходу.
Дмитро Червонюк розпочав із вибачень за те, що скоїв. Сказав, що дуже шкодує. Далі розповів, як все відбулося. За його словами, близько десятої вечора 20 серпня 2013 року він з двома товаришами, з якими зустрівся неподалік фатальної зупинки ТРЦ “Оазис”, відправилися на автомийку, що у мікрорайоні Озерна. Їхали двома автомобілями, оскільки один з товаришів хотів помити свою машину. Далі друзі, за даними обвинуваченого, пересіли до нього у авітівку і разом поїхали до піцерії, що розташована у мікрорайоні Гречани. Приїхавши до харчевні, хлопці близько 15 хвилин просиділи у автівці, так і не скуштувавши страв, вирушили у напрямку мікрорайона Озерна. Зі слів Червонюка, він мав намір відвезти одного з друзів.
На ділянці перехресть вулиць Примакова і Кам’янецької і далі самої Кам’янецької у бік ТРЦ “Оазис” почало відбуватися те, що спричинило ДТП. Червонюк маневрує на зустрічну смугу, перетинаючи дві суцільні лінії, обганяє таксі (таксист якраз зняв цей момент на відеореєстратор — авт.). Позаду себе юний “шумахер” залишив й легковий автомобіль темного кольору. “При випередженні, як мені здається, моя швидкість була близько 90 кілометрів за годину. З цією швидкістю я продовжив рух”, — пригадує водій “Тойоти RAW4”. Відтак, як каже Червонюк, він змістився у праву смугу. Ліворуч від нього, якщо вірити обвинуваченому, рухався чорний джип. “Я плавно випереджав цей позашляховик, і, коли відстань між нашими автомобілями досягла приблизно 20 метрів, вилетів пішохід. Через малу відстань я не зміг вчасно загальмувати”, — наголосив Червонюк.
Після наїзду на пішохода водій “Тойоти RAW4” вийшов з автівки і попрямував до тіла загиблого. Каже, що віддав водійське посвідчення, приїхавшим на місце ДТП даішникам. Далі Червонюка повезли на перевірку вмісту алкоголю та відібрали кров на аналізи.
Першим допитувати обвинуваченого Дмитра Червонюка узявся представник державного обвинувача, прокурор Віталій Пронозюк. Наведемо окремі моменти цього діалогу.
— Того дня перед ДТП Вас турбувало здоров’я?
— Ні.
— Ваш автомобіль перед ДТП знаходився у справному стані?
— Я жодних технічних несправностей не помітив.
— Під час огляду автомобіля “Тойота RAW4” була виявлена пляшка з шампанським. Ви можете щось пояснити з цього приводу?
— (Допит перериває захисник Червонюка Павло Луцюк). Ваша честь, я прошу зняти це запитання, тому що, йому (Червонюку — авт.) у вину це не ставиться, мовляв, він її вкрав, чи на ній є його відбитки пальців. Це жодним чином до механізму ДТП не стосується… У матеріалах справи пари шампанського не виявлені.
Суддя Світлана Дручкова зняла це питання прокурора.
— Чи вживали Ви того дня спиртне?
— Не вживав, бо був на роботі.
— Розкажіть, що було після наїзду на пішохода? Як Ви гальмували?
— Я спочатку не зрозумів, що трапилося… Як так? Ще через певний час я зупинив свій автомобіль.
— Чи оголосили Вам результати дослідження алкотестером Драгера на наявність парів алкоголю?
— Не пригадую.
— Ви ставили підпис на документах після дослідження алкотестером Драгера?
— Не пам’ятаю… На якихось паперах підписувався. Але, відверто, я не вживаю спиртного. Якби я пив алкоголь, хіба погодився би на відбір крові?
Допит обвинуваченого продовжує його захисник Павло Луцюк.
— Автомобіль належить Вашій матері (Галина Червонюк є депутатом Хмельницької обласної ради та президентом Асоціації приватних підприємців “Едельвейс” — авт.). Чи дозволяла вона Вам керувати авто?
— Так.
— Чи знали, що автомобіль “Тойота RAW4” застрахований?
— Так, знав.
— Як Ви ставитеся до того, що сторона потерпілих заявила цивільні позови? (Мова йде про три цивільні позови від сім’ї Крушельницьких на стягнення моральної шкоди з батьків обвинуваченого Дмитра Червонюка загальною вартістю 3 млн. грн. — авт.).
— Сталося лихо і загинула людина. Я вважаю, що необхідно якимось чином компенсувати матеріальні та моральні збитки потерпілим. Проте у позовах зазначена дуже велика сума. У мене таких грошей немає, я не працює. Але проситиму своїх батьків допомоги у відшкодуванні цієї моральної шкоди. Пробачте, мені, будь ласка (звернувся він до сім’ї загиблого).
— Чи згідні Ви і чи маєте таку спроможність заплатити ці три мільйони?
— Суд повинен вирішити. Але я старитимуся віднайти кошти.
— Чи розкаюєтеся Ви у тому, що сталося?
— Я каюся в тому, що був водієм того автомобіля.
Інший захисник Червонюка Вадим Кащенко, в основному, цікавився станом лівого дзеркала і скла автівки “Тойота RAW4” після аварії.
До допиту долучається батько загиблого Анатолій Крушельницький.
— Я твоїй мамі обіцяв, — звернувся він до Червонюка, — якщо ти розкаєшся, тоді тебе пробачу. Проте бажання цього я не побачив — ти все робиш, як сказали твої захисники-адвокати. Це не щире каяття. Я знаю, якою повинна бути правда. У мене запитання: як ти поясниш свою поведінку на дорозі? Чому пересік дві суцільні лінії? Чому швидкість була 120 км/год?
— Я ще раз хочу попросити пробачення і буду це робити скільки зможу. Вибачте мені… Я не хотів цього.
— Чесно, я хотів, щоби на місці моєї дитини стояв стовп.
— Я також хотів, щоб там був стовп. Пробачте, мені, будь-ласка. Я багато чого переоцінив і передумав…
— Я тобі вірю, але чому ти продовжуєш говорити неправду про те, що ти не був п’яним. Ти був п’яним і під наркотичним впливом.
— Я кажу все так, як було…Визнаю, що керував цим автомобілем і здійснив наїзд. Вибачте за те, що сталося.
Матір потерпілого Валентина Крушельницького і їхній захисник поставили запитання Червонюку, які перегукувалися з попередніми учасниками процесу.
Апофеозом цього судового засідання стало клопотання захисників Червонюка про визнання доказів недопустимими. Головний акцент захисник Декалюк робив на помилках, допущених під час проведення досудового слідства по згаданій справі низкою посадових осіб. Фактично під сумнів поставлені протоколи слідчих експериментів за участю ключових свідків Кметя, Радецького, Кондрука. Мають претензії захисники підсудного до висновку судової комплексної транспортно-трасологічної, автотехнічної та фототехнічної експертизи від 4 листопада 2013 року, яку провели експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. “Вважаємо, що перераховані матеріали досудового розслідування не відповідають вимогам кримінально-процесуального закону, у зв’язку з цим не можуть бути використані як докази”, — йдеться у клопотанні. Захисники у клопотанні обґрунтували причини для відмови. У свою чергу суддя долучила дане клопотання до матеріалів справи, пообіцявши у нарадчій кімнаті, все справедливо зважити.