Депутат Хмельницької міськради Дмитро Шевченко у день обрання секретаря ради поділився досить цікавими прогнозами щодо розвитку ситуації. Після невдалої спроби обрати секретарем бютівця Михайла Василишина, кандидатуру запропоновану міським головою Сергієм Мельником, серед депкорпусу відчувався певний стан розчарування і десь розгубленості. “Президент Чехії Вацлав Гавел говорив: “Краще п’ять років помилок, ніж 50 років застою”. Будь-який “шухер” тут буде вдалим і піде у плюс. Це насамперед буде корисним для міста (обрання секретаря ради — ред.). Тим більше, що у Кості (Чернилевського — ред.) є потенціал, і він може далі розвинутися або ж навпаки”, — заявив Шевченко.
Весь депутатський корпус за останній рік став заручником великої гри двох “маленьких” регіоналів. Вибити крісло секретаря міськради з-під Валерія Лескова за допомогою української Феміди, — справа клопітка, але й небезперспективна, як виявилося. Вірний “багнет” Мельника, за рішенням хмельницького і вінницького судів, перетворився на зручну мішень та Ахіллесову п’яту самого мера: вперше за дві каденції Сергій Іванович отримав регіоналівського ляпаса з подальшим посяганням на владні повноваження.
Мельник добре розумів: відкрито піти на повідку Партії регіонів він не може, а грати у їхню гру — досить ризиковано. Тому його кандидатура Василишина на секретаря ради — скоріше, партійний обов’язок перед “Батьківщиною”, а у разі непрохідності кандидата — виграш часу на перепочинок.
Костянтин Чернилевський, якого обрали секретарем Хмельницької міськради, у коментарі “Незалежному громадському порталі” показав себе людиною Мельника. “У нас достойний міський голова, який має досить велику підтримку у населення. Він прогресивний, йому потрібно допомагати. Адже Сергій Мельник тривалий час був один (рік ввів сесії міськради, бо посада секретаря ради була вакантною — ред.) і переживав психологічне та фізичне навантаження”, — сказав Чернилевський після свого обрання
Костянтин Чернилевський. Фото Віталія Тараненка
Наша нова зустріч у форматі інтерв’ю підтвердила сказаним ним раніше тезис: поки Мельник і партія “Батьківщина” будуть разом, поява гіпотетичного опонента меру з бютівських лав, зводиться до нуля. Сам Чернилевський вияв готовність долучитися до оновлення Генерального плану Хмельницького з метою осучаснення міста славного гетьмана. Він пообіцяв налагодити плідний контакт з депкорпусом, ініціювавши депутатські дні для вирішення складних питань міста.
— 30 жовтня депутати Хмельницької міської ради обрали Вас секретарем ради. У кулуарах обранці, з якими ми спілкувалися, не приховували, що вважають Вашу кандидатуру компромісною і були готові її підтримати. На Вашу думку, що тут зіграло визначальну роль під час обрання нового секретаря ради?
— Сподівання покладали на фракцію “Батьківщина”, яка є найбільшою у раді. Це 29 осіб. Зібрав 37 підписів депутатів, котрі мене підтримали. Щоб було зрозуміло — я не просився на посаду секретаря, а пропонувався. Ще до цієї сесії окремі депутати пропонували мені висунутися на секретаря і обіцяли підтримку.
— Не секрет, що Вас лобіював екс-секретар ради і діючий депутат міськради Валерій Лесков. У разі непрохідності мали план Б?
— Річ у тім, що фракція “Батьківщини” немає більшості у раді. Так, вона найбільша, але контрольний 31 голос, не завжди вдається зібрати. Тож сподівався на підтримку колег з інших фракцій та груп. У разі провалу по голосуванні моєї кандидатури трагедії не сталося б. Хоча тепер важко прогнозувати, як далі розвивалися події.
— Як гадаєте, Хмельницька міська рада працювала рік без секретаря тому що, мер очікував на остаточне рішення вищого суду по справі Лескова, чи Мельник готував депутатів до несподіваної кандидатури на посаду секретаря ради?
— Справді, ми очікували на остаточні судові рішення щодо секретарства Лескова. І мова не йшла про повернення Валерія Олександровича на займану посаду. Тому що, Лесков пішов у відставку добровільно. За це проголосувала більшість таємним голосуванням. Це чисто моральне задоволення Лескова, який вірить у справедливість. Безповоротною точкою, коли фракція “Батьківщини” ухвалила рішення рухатися далі, стало те, що розгляд справи Лескова столичний суд переніс на невизначений термін.
Що стосується втілення іншого сценарію, де називалися прізвища депутатів Оксани Кольгофер (Партія регіонів), Олександра Кізляра (група “За добробут хмельничан”), Сергія Мандзія (Народна партія), то секретарем міської ради повинен бути депутат від “Батьківщини”. Це було обговорено з міським головою. І перше подання він зробив саме на нашого колегу Михайла Василишина.
Валерій Лесков і Костянтин Чернилевський. Фото Віталія Тараненка
— Чому рада провалили цю кандидатуру?
— Насамперед, дався у знаки період літніх відпусток. Приблизно сім депутатів від “Батьківщини” не з’явилися на сесію, що у підсумку зіграло ключову роль. Щоправда, не виключаю, що деякі депутати нашої фракції не підтримували Василишина.
Вважаю, що міська рада — це живий організм, де кожен може висловлювати власну думку. Ми ж дорослі люди… Повністю відкинути політичний момент також не правильно. Адже політична складова діяльності депутатів закладена у виборчому законодавстві — депутати обираються за списками партій.
— Ще одним гарячим питання останньої сесії була передача комунальних приміщень, в яких діє обласна прокуратура, у власність Генеральної прокуратури України. Депутати не підтримали запропонований проект рішення. Чому так сталося?
— Обласна прокуратура першою вийшла з таким побажанням. Звичайно, логіка тут є. Ці приміщення використовуються прокуратурою за призначенням і надалі так буде. Розбіжність полягає у тому, що це комунальне майно і воно не може ремонтуватися за кошти прокуратури. Місто вже виділяло їм на ремонт 2,3 мільйони гривень. Тобто основний тягар лягає на міську скарбницю.
Я думаю, що чисто психологічно депутати не були готові віддати комунальне майно. Прокуратурі варто підійти з іншого боку — публічно донести громаді міста свою позицію по цих приміщеннях. Мабуть, у формі якихось слухань.
— Відкрийте плани, як працюватиме міськради під керівництвом нового секретаря?
— Поки що не спілкувався з обранцями, оскільки наразі триває спецперевірка щодо посади, на яку мене обрали. Дещо був вражений, коли для того, щоб працювати на посаді секретаря ради вимагається довідка від психіатра і нарколога. Чомусь до народного депутата немає таких вимог.
Щодо робити з депутатським корпусом, то за мету ставлю згуртувати та підтримати лінію, яку розпочала команда Сергія Мельника. Обов’язково маємо ухвалити бюджет на 2014 рік і визначитися з пріоритетними об’єктами, що підуть під реконструкцію. Зараз головне пережити ці важкі фінансові роки з мінімальними втратами для громади. Настане 2015 рік — усі на барикади, об’єднувати наших прихильників.
— У 2015 році в якому амплуа себе бачите: як кандидат на посаду міського голови чи простий кандидат у депутати ради?
— На даний час, як рядового депутата. Якщо я сказав би сьогодні, що у 2015 році балотуватимуся на мера міста, то громада неправильно зрозуміла. Наш кандидат у мери — це Мельник Сергій Іванович. І допоки він йтиме від “Батьківщини”, вся команда на виборах працюватиме на нашого кандидата. Тут, вважаю, треба бути послідовним і не давати шансів для наших опонентів.
— Хто може стати для Мельника гідним суперником на цих виборах?
— На мою думку, якщо Сергія Мельника висовуватиме партія “Батьківщина”, він виграє вибори однозначно. Конкуренти, звісно, будуть.
— А якщо не буде політичного даху “Батьківщини”, які тоді шанси у Мельника переобратися?
— Ми такий варіант навіть не розглядали. Сьогодні Сергій Мельник — це потужний мер зі своєю командою.
Сергій Мельник (на передньому плані). Фото Віталія Тараненка
— Що Вас, як секретаря ради, сьогодні не влаштовує у Хмельницькому? Щоби хотіли змінити?
— Не влаштовує якість доріг. Власне, це і загальнодержавна проблема. Не влаштовує старий житловий фонд. Не влаштовує, як для сучасного міста, брак великих спортивних комплексів. Хмельницький немає, до прикладу, аквапарку (зараз триває будівництво — ред.) чи льодового палацу. Попри це мені комфортно жити у Хмельницькому.
Якось львівський експерт, з яким брав участь в одній телепрограмі, дорікнув, що я говорю стандартними фразами на кшталт комфортність життя або чисте місто. Проте, переконаний, що кожному пересічному громадянину важливо, щоби в оселях було тепло, на вулицях — чисто, у транспорті — комфортно. Нині важливо почати працювати над стратегічним баченням розвитку Хмельницького на кілька десятків років уперед. І до цього залучати громадськість, підприємців, спеціалістів.
На жаль, сьогодні хмельницькі ринки змінили бізнес-структуру самого міста. У нас, на відміну від сусідніх областей, не виробничники стали багатими, а підприємці. Було б непогано залучити підприємців до реалізації суспільних програм. Для цього, повторюся, потрібно стратегію. Зараз Хмельницький розвивається у дуже короткій перспективі. Зокрема, спостерігаю, на що витрачається міський бюджет. Левова частка коштів йшла на благоустрій центральної вулиці Проскурівська, відремонтували парк Шевченка, тепломережа мікрорайону Озерна поступово оновлюється. Тепер дійшли до реконструкції центральних фонтанів. На це все витрачаються колосальні суми. Критика влада має підкріплюватися реальним підґрунтям. Можливо, фонтани варто було відремонтувати за позабюджетні кошти. Очевидно, що не знайшлися бажаючих, котрі патріотично профінансували цю реконструкцію.
— Яка повинна бути візитівка Хмельницького? До речі, обласна влада стверджує, що монументальна скульптура “Віра. Надія. Любов”, розміщена на Майдані Незалежності, є тою самою візитівкою не лише Хмельницького, а й всього регіону.
— Яка це візитівка? Робити над композицією розтягнулися у часі, і 15 років тому був заплачений завдаток. Вийшло так, що ми отримали продукт, який задумали досить давно. Нинішня міська рада і керівництво області виділили кошти, щоб художня праця не пропала марно.
На мою думку, оптимальне місце для “Віра. Надія. Любов” — на вході до центрального парку імені Чекмана. Я не художник, але переконаний, що споглядати цю композицію краще прямо. На Майдані Незалежності основний потік людей йде з боку композиції, людям щоб повністю її оглянути необхідно переходити до центру площі.
А над розробкою візитівки Хмельницького потрібно працювати, залучаючи до цього передовсім спеціалістів.
Фото Віталія Тараненка
— Наостанок. Ви згадали про парк Чекмана. Як міська влада має вирішити питання з ремонтом набережної?
— Набережна у досить поганому стані. Це знають депутати, ми неодноразово обговорювали проблему. Були різні пропозиції: пропонували частину набережної віддати від будівництво кафе і ресторанів. Інвестори ж мали би за власні кошти відремонтувати і довести до ладу набережну. Однак ця ідея так і не стала реальністю. Я готовий обговорити це злободенне питання на депутатському дні. Адже це є також візитівкою нашого міста.