Незалежний громадський портал

Виключення з Партії Регіонів на VІ партійній конференції 28 вересня 2013 р. одних із фундаторів Красилівської районної організації В. Ходака та В. Снігура, стало до певної міри приголомшливою подією. Якщо ситуацію з колишнім завідуючим відділу освіти якось іще можна спробувати раціонально пояснити, то позбавлення партійного квитка голови районної ради є винятково демонстрацією нової якості регіональної політики.

У цьому сенсі заскочена новина є не такою вже й неочікуваною. Вона лише наочно демонструє те, що боротьба за лідерство наявних у регіоні команд дійшла чергового етапного моменту. І пов’язаний він із одноосібним домінуванням над ситуацією чинного голови районної державної адміністрації П. Арсенюка.

Петро Арсенюк. Фото Віталія Тараненка

За час, що минув після конференції, небайдужими красилівчанами, а також групами підтримки обох керівників, було висловлено чимало суджень з цього приводу, які кардинально різнилися між собою. Надмірна активність має своє пояснення.

Усім зрозуміло, що за сучасної моделі побудови системи влади виключення із владної партії, як і в радянські часи, матиме подальші наслідки. У випадку із В. Снігуром – це уже відбулося. Він позбувся посади ще півроку тому. Відтак на черзі голова районної ради В. Ходак.

Що ж змусило піти на загострення ситуації ініціаторам виключення із лав партії своїх колишніх колег? Які існують підстави для такого кроку? Де слід шукати витоки конфлікту? Власне, що буде далі? Це далеко не повний перелік питань, на які сьогодні шукають відповіді красилівчани. Спробуємо відповісти на них і ми.

За що?

Формальною підставою позбавлення партійних квитків стало звинувачення В. Ходака та В. Снігура у систематичному порушенні вимог ст. 4.2. статуту партії, яка передбачає суворе покарання за „дискредитацію високого звання члена Партії регіонів та вчинення дій, несумісних із подальшим перебуванням у лавах партії”.

Оскільки конференція відбувалася практично у закритому режимі, то нам важко оцінити предметні звинувачення, висловлені на адресу фундаторів партії. Якщо ж довіритись офіційному роз’ясненню заступника голови Хмельницької обласної організації Партії регіонів М. Войтюка, то основна проблема полягає у порушенні „монолітності партійних рядів” та „подвійній колабораціоністській позиції”.

Намагання журналістів більш детально з’ясувати прояви того та іншого, позитивного результату не дали. Михайло Дмитрович був надто лаконічним, коментуючи дану ситуацію: „Я зараз дуже зайнятий. Дайте мені свій номер телефону, і вам хтось зателефонує з Красилова”. За зізнанням журналістів, відповіді немає й донині.

Наразі нічого нового не додають до розуміння ситуації численні коментарі прихильників „командної єдності”. Висловлені ними на форумах сентенції можна звести до одного: „Або ти з нами, або ДО ПОБАЧЕННЯ”. Це – буквально. Дарма, що йдеться про голову самоврядного органу.

Дивно, але не проливає світла на сутність природу „зрадництва” сам В. Ходак. Це при тому, що він особисто був присутнім на конференції під час розгляду персонального питання.

Зліва направо: Василь Ходак і Петро Арсенюк. Фото з сайту Красилівської райдержадміністрації

Очевидно, говорилося, як кажуть філософи, „все взагалі та по загалям”. Василь Іванович в очікуванні витягу із протоколу конференції, в якому має бути зазначена причина. Прогнозуємо, що він буде розчарований, отримавши його на руки, бо нічого нового для себе не виявить. Причина ж бо полягає у зовсім іншому. Про це всі знають, але про це усі мовчать.

Витоки

У зв’язку з цим нагадаємо, що природа конфлікту красилівської регіональної влади криється далеко не в порушенні „монолітності” партійних рядів та проявах „колабораціонізму”. Йдеться про конкуренцію певних груп за лідерство та відповідні впливи на важливі процеси життя району. При цьому колір партійних прапорів має похідне значення.

Після нетривалої рівноваги, яка дозволила доволі успішно провести місцеві вибори, наступив період перших серйозних випробувань, пов’язаний з парламентською виборчою кампанією 2010 р. Цей рубіж не вдалося пройти без втрат. Кожна команда „вболівала” за „свого” кандидата, що до певної міри сприяло вибороти перемогу представникові ВО „Свобода” І. Сабію. За очевидний провал мав хтось відповідати. Відтак замість домовитися, почався пошук винного.

Ці події в часі наклалися на „земельну епопею”, сутність якої полягала в тому, що районна рада відмовилася затверджувати грошову оцінку земельних ділянок сільськогосподарського призначення в тисячі гектарів для осіб, котрі отримали дозвіл на розробку відповідної документації на підставі розпоряджень голови РДА.

В результаті це до краю загострило загальну ситуацію та вочевидь міжособистісні відносини обох керівників. Кульмінацією цього етапу стало внесення до порядку денного сесії районної ради питання щодо висловлення недовіри голові районної державної адміністрації. Питання провалилося, не в останню чергу завдяки проявленій нерішучості В. Ходака, причини якої відомі лише йому.

Для П. Арсенюка це був надзвичайно непростий період. Але за досить короткий час він зумів не лише опанувати ситуацію, але й цілковито взяти її під власний контроль. Можливо, з плином часу, Петро Іванович поділиться інформацією скільки і яких зусиль це йому коштувало і в чому полягає позитивний досвід „кризового менеджменту”.

Першим „пішов” з посади завідуючий районним відділом освіти В. Снігур. В додаток до цього написав заяву про вихід із депутатів районної ради, куди він був обраний за списком Партії регіонів. Новим керівником фракції став перший заступник голови райдержадміністрації. Паралельно відбувалися кадрові призначення в апараті районної державної адміністрації, які, за зізнанням самих співробітників, засвідчували повне порозуміння та взаємодію з обласним керівництвом.

Отже, П. Арсенюк отримав можливість прямо чи опосередковано впливати на усі значимі процеси в районі та реалізовувати будь-які рішення. Здавалося б, усі проблеми вичерпані. Але партійна конференція засвідчила, що це не так. Голова районної державної адміністрації вирішив публічно покарати „відступника”.

Першим кроком на цьому шляху й стало виключення В. Ходака із членів партії.

Що далі?

Рішення партійної конференції об’єктивно поставило на порядок денний питання щодо подальшого перебування на посаді голови районної ради. Це зрозуміло усім. Справді, як людина, яка „дискредитувала високе звання члена Партії регіонів” може очолювати самоврядний орган, більшість в якому належить репрезентантам цієї ж політичної сили.

Однак районна рада – це все ж таки не партія. Наявні підстави позбавлення посади голови ради чітко прописані у чинному законодавстві. Тому зрозуміло, йдучи на такий крок, П. Арсенюк повинен мати готовий план дій на завтра, який би враховував цю реальність, а також і можливість виникнення певних нюансів. Судячи з усього, він його має. Партійна конференція тому підтвердження.

Подальший рух до поставленої мети – усунення від влади В. Ходака – включає реалізацію, щонайменше, одного із трьох ймовірних варіантів стратегії.

Перший. Найбільш оптимальний, а відтак найбільш вірогідний полягає у здійсненні постійного психологічного тиску на голову районної ради. Цей прийом відпрацьований роками і криє у собі цілий арсенал усіляких „страшилок”, суть яких можна виразити доволі просто: або підеш з посади з миром за власним бажанням, або тебе очікує прискіплива перевірка фінансово-контролюючих та правоохоронних органів, за фактами яких можуть бути відкритті кримінальні справи.

Поза сумнівом, цей варіант найбільш бажаний для керівництва виконавчої влади району. За його реалізації вона уникає необхідності пояснювати красилівчанам багато неприємних питань, пов’язаних із звільненням з посади голови районної ради. Мовляв, написав заяву за власним бажанням та й годі.

Однак, чи вдасться досягнути мети в означений спосіб залишається відкритим питанням. Воно залежить не тільки від суми задіяних „страхів”, але й від особистої позиції В. Ходака. Він добре розуміє, що політично програв цей етап. Але, зрозуміло, не менше усвідомлює й іншу обставину, що жодним чином не дискредитував „високе звання члена Партії регіонів”.

Це дає йому змогу і підстави апелювати до вищих партійних органів. Крім того, в очах багатьох колег, та ширше красилівчан загалом, на сьогодні він є взірцем відстоювання „правди” та „справедливості”. Безумовно, це також впливатиме на прийняття рішення. Що в даному разі виявиться більш ефективним, залишається поки що загадкою.

Другий. Винесення питання на сесію районної ради. При всій очевидності, цей варіант існує скоріше теоретично. Навряд чи він реалізовуватиметься, оскільки є найменш бажаним для керівництва виконавчої вертикалі району. Надто багато прийдеться пояснювати. В публічний спосіб. І наразі не менше почути на власну адресу. Конфлікт неминуче приречений буде вийти на загальнореспубліканський рівень, що для ініціаторів відставки є абсолютно зайвим.

До того ж законодавство чітко визначає підстави висунення недовіри голові будь-якого самоврядного органу. Але й за умов ігнорування цих підстав не може бути стопроцентної впевненості у позитивному голосуванні. Потрібно ж бо набрати дві третини голосів. А винести питання на обговорення і не досягнути бажаного результату означатиме програти технологічно. Крім іншого, ця поразка може спричинити дію маятника у цілком іншому напрямі.

Третій. Не варто виключати сценарію, за яким керівництво райдержадміністрації обере стратегію, що неодноразово застосовувалась у конфліктних ситуаціях на різних рівнях влади. Сучасний етап політичного процесу дає чимало зразків вирішення подібних проблем за допомогою … судів.

До прикладу, фракція Партії регіонів у районній раді виключає із свого середовища В. Ходака як такого, що пройшов до ради за партійними списками. А рішенням суду на цій підставі він позбавляється депутатського мандату. За такої схеми скільки завгодно можна твердити про законність чи незаконність винесеної ухвали, але судове рішення, як відомо, не обговорюється, а виконується.

Як це банально не виглядає, але ми свідомо не включаємо до числа ймовірних сценаріїв розвитку подій факт примирення колишніх однопартійців, хоча він за нинішніх обставин, вочевидь, був би найоптимальнішим варіантом розв’язання проблеми. Надто глибокі образи довелось пережити учасникам конфлікту, надто велике бажання публічної демонстрації сили.

Процес запущено… Емоції превалюють над глуздом… Український класик вкотре залишається доволі актуальним: „Мудрості не вивчити чужої, треба помилятися самим…” Але якби важко це не було зробити, та все ж таки необхідно збагнути ту очевидність, що на завтра, одержавши, начебто, цілковиту „перемогу”, доведеться залишитися наодинці із людьми, які зранку, тихцем голосуючи на партійній конференції, увечері на форумах не схвалюють свої вчинки, і, зрозуміло, вчинки свого керівництва, залишитися наодинці із комплексом проблем, за які рано чи пізно доведеться нести відповідальність.

Віктор Адамський,

для НГП.