Фото "Дзеркало тижня"
22 лютого Віктор Янукович на прес-конференції “Діалог із країною” заявив, що розвиток спорту стане національним пріоритетом. На розширеному засіданні Кабміну 27 лютого, демонструючи політичну волю, президент оголосив про створення самостійного Міністерства спорту, а також про нові соціальні ініціативи — зокрема ремонт 70% шкільних спортивних майданчиків за найближчі два роки, проведення Національного турніру з баскетболу: вісім тисяч шкільних баскетбольних турнірів, у яких мають узяти участь 10 тисяч шкільних команд. Добре, правда ж?
Напевно, цікаво було б довідатися, а в якому стані фізкультура і спорт в Україні, що зроблено за минулі три роки президентства крім Євро-2012 та Олімпіади в Лондоні?
Це легко зрозуміти, якщо звірити текст ініціатив Януковича від 27 лютого 2013 р. із протокольним рішенням за результатами засідання Громадської гуманітарної ради при президентові України від 30 вересня 2010 р. У засіданні взяли участь провідні світила, котрі розвивають спорт в останні роки, — С.Бубка, Р.Сафіуллін, Д.Табачник. На засіданні обговорювали системні проблеми українського масового спорту та фізичної культури і ухвалили конкретні рішення з термінами виконання. Скажемо без перебільшення, спортсмени дуже високо оцінювали якість організації роботи цієї ради та рівень підготовки рішень, закладених у протокол. Проблеми визначили загалом правильно, і їх розв’язання мало б колосальний ефект для оздоровлення нації. Протокол міг стати справжньою віхою, “коротким курсом розвитку українського спорту”. Документ у 2010-му давав надію на те, що така конкретна й системна постановка завдань стане запорукою такої ж чіткої їх реалізації. Тим важливіше інформувати Віктора Федоровича про результати виконання протоколу Громадської гуманітарної ради, про які йому, складається враження, ніхто не доповідає…
DT.UA провело моніторинг виконання основних завдань розвитку фізкультури і спорту в Україні за 2010—2013 рр. Отже, почнімо ревізію основних рішень.
1. “Розробити та подати на розгляд Верховної Ради України проект Загальнодержавної цільової соціальної програми з розвитку фізичної культури і спорту на 2012—2016 роки, в якій передбачити, зокрема, заходи із впровадження здорового способу життя, популяризації масового і професійного спорту, розвитку інфраструктури спорту, а також реабілітаційні заходи для інвалідів, спрямовані на адаптацію їх у суспільстві. Термін — до 1 травня 2011 року”.
Результат: не виконано. Концепцію Загальнодержавної програми затвердив Кабмін у серпні 2011 р., прем’єр-міністр Микола Азаров заявив, що на неї в 2012—2016 рр. буде виділено 32,2 млрд грн, та тільки в парламент ніхто цієї концепції не подав, і жодних мільярдів масовий спорт і фізкультура, зрозуміло, не побачили.
2. “Збільшити за державним замовленням частку телепрограм соціальної спрямованості, зокрема щодо здорового способу життя. Термін — до 15 січня 2011 року”.
Результат: не виконано. За іронією долі, того ж тижня, коли Янукович висував спортивні ініціативи, провідні телеканали країни, включно з “Інтером”, заявили про закриття спортивних редакцій у службах новин. За останні два роки на основних телеканалах, включно з державним Першим національним, не з’явилося жодної нової спортивної програми (спеціально не враховуємо спецвипусків до Євро та Олімпіади), як і раніше, не організовуються трансляції найважливіших спортивних подій з участю українських спортсменів, причому навіть у тих видах спорту, де в нас сильні позиції. Блискучі перемоги українського спорту в біатлоні та фехтуванні, здобуті останнім часом, не супроводжуються належним інформаційним висвітленням.
3. “Підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект про державні спортивні лотереї. Термін — до 1 лютого 2011 року”.
Результат: не виконано. Передбачалося, що державні спортивні лотереї стануть важливим джерелом позабюджетного фінансування спортивних програм. Але ділки лотерейного бізнесу, одного з найбільш корумпованих і криміналізованих у державі, вважали інакше, і рішення, підписане Віктором Федорвичем, так і не реалізувалося…
4. “Удосконалити нормативно-правову базу щодо широкого впровадження в навчальних закладах усіх типів та форм власності заходів задля поліпшення рухової активності школярів як важливої складової здорового способу життя. Термін — до
1 вересня 2011 року.
Спільно з відповідними органами влади опрацювати питання щодо запровадження в навчальних закладах усіх типів та форм власності рухової активності школярів та студентів в обсязі 8—12 годин на тиждень як важливої складової здорового способу життя, у тому числі за рахунок введення обов’язкових відповідної кількості уроків з фізичної культури в загальноосвітніх та вищих навчальних закладах”.
Результат: не виконано. Як було в школах два уроки фізкультури, так і залишилося, і вже не говоритимемо про їхню якість. 8—12 годин фізкультури навіть не обговорюються в Міносвіти. Навчальне навантаження в школах колосальне, а от фізичне здоров’я учнів як не цікавило Міністерство освіти, так і не цікавить. Той факт, що за результатами медичних обстежень усього 3% українських школярів абсолютно здорові, понад 70% учнів мають проблеми з хребтом, керівників вітчизняної освіти зовсім не турбує. Тільки 20% школярів Києва систематично займаються спортом, і цей показник вищий, ніж в інших регіонах. Відповідно до стандарту навчання, у школах США, наприклад, не більше ніж п’ять уроків на день, а заняття фізкультурою в обраній школярем команді з конкретного виду спорту проходять щодня. Але це, звичайно, не наш шлях, наш — калічити дітей геть необґрунтованими навантаженнями. До слова, численні звернення всесвітньо відомого українського експерта професора В.Євмінова, який не перший рік б’є на сполох через стан здоров’я українських школярів, у Міносвіти нікого не турбують.
5. “Підготувати пропозиції щодо підвищення ефективного функціонування баз олімпійської підготовки, що перебувають у власності профспілок та фізкультурно-спортивних товариств. Термін — до 31 грудня 2010 року.
Міністерству промислової політики України, Міністерству палива та енергетики України укласти угоди з фізкультурно-спортивними товариствами “Україна” і “Спартак” та вжити заходів щодо фінансування їх діяльності. Термін — до 1 січня 2011 року”.
Результат: не виконано. Найбільші спортивні товариства — “Україна”, “Спартак”, “Динамо” — повністю позбавлені державного фінансування. За останній рік ситуація лише погіршилася. На забезпечення їхньої діяльності кошти від соціальних фондів практично не надходять. Керівництво профспілкових спортивних товариств по суті знищує об’єкти спортивної інфраструктури та робить усе для того, щоб ліквідувати спортивні секції, словом, віднадити людей. Очевидно, з метою подальшої приватизації земельних ділянок і зняття з себе зобов’язань утримувати спортивні об’єкти. Численними зверненнями тренерів і батьків учнів завалено всі інстанції, але рішення, підписані Віктором Федоровичем 2010 р., просто ігноруються на всіх рівнях влади. Автор був одним з організаторів громадянської акції з передачі в комунальну власність стадіону “Спартак” у Подільському районі Києва. Підписи збирав батьківський комітет школи плавання, де займаються понад 400 дітей, і якій до
15 жовтня 2012 р. не подавали воду в басейн. Критична ситуація на стадіоні “Спартак” і з забезпеченням роботи інших п’яти ДЮСШ, що базуються там. Але ж у Подільському районі цей стадіон — один із ключових об’єктів спортивної інфраструктури, якому немає альтернативи. На жаль, ця проблема не розв’язується ні на цьому стадіоні, ні на інших 17 спортивних об’єктах столиці, які перебувають на балансі профспілок. Учителі більшості профспілкових спортивних шкіл не отримують ніякого бюджетного фінансування, ремонтів тут не роблять, убивається сама можливість займатися спортом.
6. “Опрацювати питання щодо внесення доповнення до акредитаційних вимог до вищих навчальних закладів у частині встановлення показників наявності умов для збереження здоров’я, спортивних споруд, організації фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи відповідно до стандартів провідних країн світу. Термін — до 1 січня 2011 року”.
Результат: не виконано. Тобто, питання відпрацьовували, але жодних доповнень не внесли.
7. “Разом з Міністерством фінансів України забезпечити введення надбавок до посадового окладу тренерів-викладачів за категорії дитячо-юнацьких спортивних шкіл, у тому числі дитячо-юнацьких спортивних шкіл для інвалідів. Термін — до
1 грудня 2010 року”.
Результат: не виконано. Зарплата тренерів дитячо-юнацьких шкіл Києва становить 1700 грн. Тренери ДЮСШ не мають учительської надбавки, яка належить учителям фізкультури в загальноосвітніх школах. Усі про це знають, і це питання багаторазово порушувалося, та ігнорують і в цьому випадку Ваші рішення, пане президенте. При цьому саме ДЮСШ відповідає за масовий спорт у країні.
8. “Спільно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування вжити заходів щодо будівництва, починаючи з 2011 року, 500 багатофункціональних спортивних майданчиків, 15 басейнів та 15 льодових катків. Термін — до 1 січня 2011 року”.
Результат: не виконано. Це справжній epic fail. За винятком Палацу спорту в Луганську Вікторові Федоровичу так і не довелося перерізати стрічечку на жодному з об’єктів цієї грандіозної програми. 500 майданчиків не побудували, зате тепер президент обіцяє модернізувати спорткомплекси в 70% шкіл — це приблизно 15 тис. спортивних об’єктів. Їх уже, мабуть, будують? Ну-ну.
Про об’єкти спортивної інфраструктури Києва автор може розповісти детально — адже був учасником багатьох протестних акцій з їх захисту від забудовників.
Кілька прикладів. Нині компанія ТММ, якою володіє бізнесмен з міста Торез Донецької області, забудовує в Києві майданчик для метання молота та дисків на території київського стадіону “Атлет” — колиски української легкої атлетики. Цей стадіон разом із Національним олімпійським є єдиним сертифікованим в Україні легкоатлетичним спорткомплексом категорії “А”, придатним для проведення міжнародних змагань. І учні, і тренери шести провідних національних шкіл із легкої атлетики змушені були відірватися від тренувального процесу, щоб захистити один із найбільших спортивних об’єктів країни — більше, виявляється, нікому…
Компанія “Консоль” знищила новенький унікальний велотрек на вулиці Чапаєва.
Сьогодні кияни борються за порятунок від забудови стадіону “Русановець”, під загрозою забудови стадіони “Старт”, “Спартак”, “Схід” і багато-багато інших…
У вересні 2013 р. у Палаці спорту в Києві пройде 32-й Чемпіонат світу з художньої гімнастики. Президент дав доручення прем’єру Азарову забезпечити прийом найбільшого спортивного форуму. Увага! Досі немає жодного фінансування. Найбільш шокує те, що напередодні Чемпіонату світу закрили зал художньої гімнастики, який діяв від дня побудови Палацу спорту і де тренувалася більшість великих українських гімнасток. Усі спроби спортсменів, а неодноразово на захист гімнасток виступала Стелла Захарова, залишилися без відповіді. До речі, у геть жалюгідних умовах у 191-й гімназії Києва займаються вихованці Національної школи олімпійського резерву з художньої гімнастики, де в сильні морози припиняють заняття, оскільки в шкільному спортзалі давно потрібно замінити скло і рами, але навіть цих невеликих коштів нікому виділити… Тобто, пане президенте, ситуація прямо протилежна — об’єкти спортивної інфраструктури треба рятувати, їх знищують просто зараз, і вже точно ніхто не переймається будівництвом нових.
9. “Здійснити комплекс робіт із забезпечення на існуючих та врахування під час будівництва нових автотранспортних доріг і магістралей доріжок для проїзду велосипедів з можливістю використання їх інвалідами на візках”.
Результат: не виконано. За 2 роки доріжки для велосипедистів побудовано тільки під час реконструкції проспекту Бажана в Києві. Але спробуйте, пане президенте, проїхати цією доріжкою. У районі станцій метро “Позняки” та “Осокорки” прямо на розмітці велосипедної доріжки красуються кіоски з продажу пива та сигарет.
10. “Активізувати роботу щодо подальшого розвитку мережі центрів фізичного здоров’я населення “Спорт для всіх” та вжити невідкладних заходів для зміцнення їх матеріально-технічної бази, укомплектування кадрами, введення посад інструкторів з фізкультури з розрахунку одна посада на 5 тис. населення”.
Результат: не виконано. Забезпечити без грошей пропорцію “один інструктор на 5 тис. населення” просто нереально. Де гроші? По всій країні діють кілька таких центрів, причому не в усіх регіонах. А тренерів… За час від початку програми “Спорт для всіх” у 1998 р. по всій Україні було відкрито менш як 200 таких центрів.
11. “Здійснити моніторинг існуючих спортивних споруд, що перебувають у комунальній власності, земельних ділянок, виділених для їх будівництва, та розробити пропозиції щодо подальшого їх утримання та використання”.
Результат: не виконано. Тобто перелік спортивних об’єктів у кожній адміністрації звичайно ж, лежить в архіві, та тільки цих даних ніхто не оновлює, не систематизує і не публікує.
12. “Здійснити протягом трьох років модернізацію матеріально-технічної бази дитячо-юнацьких спортивних шкіл, облаштування її необхідним обладнанням та інвентарем з урахуванням сучасних вимог до організації навчально-тренувального процесу”.
Результат: не виконано. У Києві 94 ДЮСШ — з них власні спортивні бази мають лише 20. Жодного бюджетного фінансування на модернізацію спортоб’єктів ДЮСШ за останні три роки так і не виділялося.
Резюме: згідно із протоколом Громадської гуманітарної ради від 30 вересня 2010 р. та аналізу його виконання має місце повний провал по всіх основних рішеннях, підписаних главою держави. Це ставлення влади всіх рівнів до спорту чи до Януковича? Хіба не час провести розбір польотів? Чи через два роки нам знову провести розбір обіцянок?
Юрій Бутусов,
“Дзеркало тижня”.