Колектив летичівської районки повторно висловив недовіру редактору, яку поновив суд

Колектив комунального видання “Летичівська газета” висловив недовіру редактору Ганні Віннічук, яку суд поновив на посаді і просить районну владу розірвати з нею контракт.

Копія листа-зверення журналістів районки є у розпорядженні “Незалежного громадського порталу”.

Рішення про недовіру було ухвалене 17 грудня на зборах первинної профспілкової організації редакції газети. Як пояснюють самі журналісти, за день до цього у редакції відбулася виїмка документів за рішенням суду, яку організувала пані Віннічук.

IMG_5747

Зокрема, правохоронці вилучили книги реєстрації наказів за 2014 – 2015 роки; оригінали статутів редакції 2000 р., 2009 р.; колективні договори редакції за 2000-2001 роки, 2002 – 2004 роки, 2009 – 2011 роки, 2013- 2015 роки; положення про службові обов’язки працівників редакції; положення про оплату праці та преміювання працівників редакції за 2013, 2014 та 2015 роки; свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; довідку з єдиного державного реєстру підприємств та організацій; план забудови редакції; печатки редакції – 1шт. та кутового штампу редакції -1 шт.

“Віннічук Г.В., проігнорувавши всіма правилами, дозволяє собі чинити безправ’я та зводити наклепи на підлеглих. Усі, зазначені нею до вилучення документи та матеріальні цінності знаходилися, як завжди, у сейфах редакції (це ж не якась «шарашкіна» контора, а солідна установа) і їх не треба «відшукувати» «в службових кабінетах, виробничих та невиробничих приміщень»… За весь час поновлення її на посаді, вона не долучалися ні в який спосіб до виконання своїх безпосередніх обов’язків. Натомість мала час писати скарги в різні інстанції, вимагати від виконавчих служб виконання провадження щодо виплати їй встановлених судом коштів. Протягом усього цього періоду Віннічук Г.В. не поцікавилися наявністю коштів у редакції, тиражем газети на наступний рік, а дбала лише про себе та як «вкусити» колектив редакції, лихорадячи при цьому нормальну діяльність редакції”, – вважають журналісти.

lyst

lyst2

lyst3

Як писав НГП, понад рік тому закритим голосуваннм на 32 сесії Летичівської районної ради депутатипроголосували за звільнення радактора “Летичівської газети” Ганни Віннічук. З присутніх 33 обранців, 25 підтримали таке рішення, і лише 8 були проти.

Попередні проведенні перевірки виявили ряд суттєвих недоліків у роботі редактора.

4 серпня 2015 року Летичівський районний суд прийняв рішення про поновлення на посаду радактора комунального видання “Летичівської газети” Ганни Віннічук.

Нагадаємо, що колектив районки неодноразово висловлював недовіру головному редактору. Однак заступництво попередніх керівників району допомагало їй залишитись на посаді.

Loading...
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментарів: 23

  1. Беспредел. Как можно такого человека поновить на работе? Как можно пойти против коллектива? Что у нас за суды? Или хорошо заплатили? Никто не подкмал как теперь будет работать коллектив газеты, кто за этим стоит, не папередники ли?

    • Винничук беспартийная, а все остальные поддерживают партию регионов, получается, что папаредника захватывают власть.

      • Віннічук безпартійна?.. Не підтримувала Партію регіонів? Блазнювала перед мафією Літвін та Кольгофера, який приписав її в «Совісті України» на минулих місцевих виборах. Який парадокс! Хто немає совісті, вступив саме в «Совість»… І скільки ж Віннічук набрала голосів на виборчій дільниці, по якій балотувалася? Аж дев’ять!
        А «непрофесіонал» Світлана Сербін пройшла і до районної ради, і до селищної об’єднаної територіальної громади. Люди знають, кому слід довіряти й хто є хто.

        У свій час Ганна Петрик (Віннічук) зверталася до екс-редактора «Летичівської газети» Катерини Ксенченко зі сторінок цього видання: «Катерино Федорівно, підіть з посади редактора! Проти Вас виступає весь колектив»… Тому й ви, пані Петрик-Віннічук, підіть туди, куди… І не оглядайтеся! Пригадайте свої ж слова… І «скатертью дорога!!!».

        • И что? Алена Холхун, так та вообще собирала на антимайдан людей под страхом увольнения, и ничего, уважаемый человек, служитель Гереги, бывшего члена партии Регионов. Прыгни против нее , она тебе все хозяйство вырвет.

  2. Таке чмо тая вінічук.

  3. Для того, чтоб выражать недоверие(в чем недоверие?) для начала надо быть законопослушными гражданами. Уточняем, что милиция пришла и изымала документы по той причине, что гражданин Змиевский, бывший член партии регионов, не пожелал выполнять решение суда. На него заведено уголовное дело и в рамках закона был проведен обыск. Если у кого-то есть сомнения по поводу справедливости решения суда, то он может обжаловать его в установленном законом порядке. Проблема в том, что и апелляционный суд подтвердил правильность решения районного суда.
    Теперь осталось выяснить истинные причины “недовіри” и уточнить , а судьи кто?
    Сербин – имеет среднее образование 10 кл, присвоила себе профессию журналиста
    Змиевский, инженер -механик.
    Павлинский образование среднее 10 кл , – журналист.
    Кумченко, учитель математика, технический работник.
    Бондарь образование среднее-спец.-бухгалтер.
    Черевань -уборщица.
    Борисов – филолог, редакции практически не бывает, пишет в газете про войну 1939-1945гг.
    Для того, чтоб выражать недоверие, то очевидно надо для начала самим приходить на работу во-время, на работе на употреблять спиртных напитков, не воровать денег, которые люди платят за поздравления в газете.
    А по -поводу передачи документов, очевидно ситуация такая: сначала представляются документы, проверяется их наличие, а потом подписывается акт. Слабоумные делают наоборот.
    И еще интересный факт: Редактор Винничук, а приказы по редакции пишет Змиевский и подписывается В.О, редактора. Вот вам и партия регионов.
    А теперь расскажите этим недалеким людям, что директор предприятия не обязан перед своими подчиненными отчитываться где и когда он бывает выполняя свои обязанности.
    А по -поводу нехватки денег в редакции , так то объясняется очень просто. Змиевскии, чтен партии регионов, своими противоправными действиями нанес ущерб редакции почти 60 000 грн. И он выражает недоверие?

    • Шановний,давайте,по-щирості розберемося,яке Ви маєте право таке писати?(За наклепи взагалідавайтнас саджають)Яке Ви маєте право очорняти порядних які справді хочуть жити по-новому?Чи багато Ви,знаєте колективів,що,попри все,не хочуть бути підлеглими такому керівництву та ще й якому???Адже відомо що така “невинна жертва несправедливості” та “свавілля влади”,вибачте на слові,на справді владна підстилка,котра кому треба, тому і співала дифірамби,та хоч би й тому Кольгоферу,що так само мав відношення до Регіонів,а тепер із вдячності чи то пак заради реклами себе,як “борця за справедливість” купив суддів для пані Віннічук,зняв “гарний”сюжет про “патріотку”,що шукає правди…Та далі не писатиму,не хочу до Вас пр ирівнюватися…Перестаньте бруднити людей,тому що можливо завтра хтось напише ще щось гірше про Вас.P.S. Та й до речі,перш ніж писати такі пости,нехай і російською мовою,подумайте про Вашу власну освіту,адже пост Ваш рясніє помилкам,як поле маками.

      • (За наклепи взагалідавайтнас саджають)
        Хорошо сказано. У тебя есть доказательства, что Кольгофер купил суд для Винничук? Застрелись, пока тебя не посадили за клевету, брехливое создание.

    • Мовчав би вже про наші суди. Про їх «справедливі» рішення добре знає той, хто з ними стикався, не маючи за душею жодних гріхів. Як говорив один з героїв фільму «Кавказька полонянка»: «Да здравствует наш суд – самый гуманный суд в мире!»…

      • Все, кто недоволен властью, выходят на майдан. Иди расскажи Лазаренко, что у него продажный суд, А не пойдешь, то заткнись и не высовывайся.

      • Злые бандеровцы находятся на востоке Украины, а трусливые шавки способны только присваиваивать себе такие почетные звания.

    • Ну не коллектив, а шайка «преступников-неучей» присваивают себе звание журналистов, инженеры-механики, учителя математики и филологи, бухгалтера со средним специальным, занимаются воровством и пьянством… Но, слава Богу, есть в редакции новое пополнение – инженер-сантехник Камаев. Вот он то и напишет, что надо, где надо и как надо… Анне Васильевне.
      Только посмею спросить, а как эти «непрофессионалы» больше года без Винничук выпускали газету? И тираж вроде бы нормальный, и подписка идет без принуждения со стороны вышестоящих районных чинов. Это не времена «регионалов» – давай предъявляй квитанции на подписку «Подільських вістей» та «Летичівської газети». Таких «непрофессионалов» рады бы видеть в любой районной газете. И не только районной!

      • И Камаеву кишки вывернем, если будет проситься.
        Винничук держала тираж 3500 и без партий, а сейчас какой?

      • до речі Віннічук має освіту журналіста та юриста.У суді вона довела що її звільняли не грамотні і неосвічені люди, які здатні тільки інтриги крутити

        • Якби вона мала знання, а не юридичну освіту, то захищала б себе у суді сама, а так наймала адвоката. У неї така й журналістська освіта, видно по колонці редактора в останньому номері (він же коментар). Інтересно, чим таким вона підняла тираж з серпня, якщо її в газеті не було.

      • Це була газета в стилі застійних брежнєвських часів, окрім вихваляння влади в ній нічого не було. Складалося враження, що проблем в районі просто не існує.

  4. ІМЕНЕМ ЗАКОНУ.

    Повторюючи колись латинське «Ibi yus ubi remedium» – «Там де право, там і захист», й гадки не мала, що більше року доведеться захищатися від беззаконних рішень. Ці рішення диктувала наша всемогутня влада, тому й оскаржувати було непросто.
    Майже 15 років вірно відслуживши своїй професії — журналістиці у «Летичівській газеті», прийдешня влада звинуватила у всіх гріхах. За усі часи відмінної роботи у редакції, я отримала незадовільно, незабаром—догану, недовіру і звільнення. На війні всі методи хороші, от і покарали, як кажуть, по повній, щоб не здалось мало. Все це «зліпили» не просто беззаконно, а й юридично безграмотно, нашвидкуруч, за лише травень—червень 2014р. . Поспішали розправитись, щоб скоріше прибрати до рук газету, аби не допустити висловлюватись на її сторінках летичівцям. Збоку це нагадувало байку дідуся Крилова про вола, якого судили й четвертували за те, що він їв не м’ясо, а сіно.
    Звертаючись до Летичівського районного суду за захистом своїх прав, з одного боку сумнівалася у рівності всіх громадян перед законом (згідно Конституції), з другого (може й здавалась комусь занадто наївною), вірила у справедливе рішення.
    В ході судових засідань сумніви збільшувались. Бо до чого лише не вдавався голова районної ради, його правозахисники. В брехні перевершували самі себе. З довідки, яку на догоду владі «сфабрикували» на 16-ти сторінках пан Довгалюк добре запам’ятав одне і повторював чи не на кожному судовому засіданні: «Редактор не виконувала своїх обов’язків. Накази у неї—твори на вільну тему. Книга ж наказів—не пронумерована і не прошнурована». Коли на неодноразову вимогу судді книгу було доставлено до суду, захисники нашого очільника району в один голос стали його виправдовувати, стверджуючи, що він такого не говорив. А звукозапис??? Довгалюку нічого не залишалося, як вибачатися перед суддею за себе ї своїх «придворних служак». Це лише один, до прикладу, невеличкий епізод по справі.
    Не багато, але знайшлися й депутати, які на догоду голові взялися разом з ним «дружити» проти редактора, відпрацьовуючи голосами й неправдивими свідченнями винагороди та посади. Присягаючись говорити лише правду, вони безсоромно перекручували свідчення, відверто і цинічно брехали, намагаючись ввести суд в оману. Обливаючи брудом, не наводячи жодного прикладу, пункту з трудового законодавства, який би порушила. Згодом мені довелось постати перед судом не лише в якості позивача, а й відповідача. Пан Мариняк тішився і аж долоні потирав з того, що порушить проти мене кримінальну справу і всадить на лаву підсудних.
    Спробуй тут розберися. Вирішивши Ходоровському І.Б. справу по-суті і прийнявши законне рішення—чекай неприємностей від влади, шукай роботу в іншому місці. В даній ситуації суддям було не просто.
    Дослідивши всі документи (а підроблених було більше дійсних), заслухавши пояснення численних свідків, суд дійшов правильного висновку—поновити редактора на роботі.
    Рішення було несподіваним для усіх. Суд—незалежна гілка влади? У кого влада—ті незалежні; від людей і законів. У кого влада–ті вирішують долі людські.
    Голова, проводячи передвиборчу агітацію, на кожній зустрічі закидав докір суду, що судді куплені, а районний суд—продажний. От лише без відповіді залишились мої запитання на засіданнях: за які кошти маю існувати я, такі як я? Але, звільняючи неугодних, Довгалюку було байдуже, що будуть мати вони для прожиття, а не те щоб підкупити суддів (таких зустрічала у залах судових засідань не одноразово).
    Ще один поважний посадовець дивувався: як один суддя посмів перекреслити рішення сесії? Крапки «над І» має ставити влада, а не закон?!
    Коли б це трапилось не зі мною, не повірила б, що так цинічно може вести себе влада з людьми, які всадили її у керівні крісла. Керуючись особистими мотивами, роздаючи «угодним» посади, звільняючи, при цьому, «неугодних», принижуючи їх честь і гідність голова протиставив себе громаді. Його діям згодом люди дали оцінку. Але я не про це.
    Без підтримки депутатів, які не купились і не продались, громадських активістів, небайдужих людей, всіх, хто вірив в справедливість важко було б встояти в судах перед лавиною підлості й брехні, але про це окремо.
    Зазвичай подяк суддям не висловлюють, або роблять це дуже рідко. Не можу цього не зробити: вдячна. За всебічне вивчення, повне дослідження всіх підстав та мотивів звільнення, за справедливе і законне рішення. За рішення в ім’я закону, не—влади. Якщо простіше: за те, що відділили мухи від котлет.
    Рішення районного суду, що винесене далеко до виборів (4 серпня 2015р.) було несподіваним і для простих людей. Але воно стало прямим переконанням того, що і в районних судах не граються у правосуддя— вони його звершують.
    Хочеш бути вільним—мусиш знати закони. Це твердження стає все більш актуальним. І хоч як, бувало, не сверблять кулаки, свої суперечки краще вирішувати в судах. Тож є сенс знати закони. Знати, щоб захищатись, щоб відчувати себе впевненіше, значить—вільніше. Про це ще колись твердив древній мудрець Цицерон: «Щоб бути вільним, треба стати рабом закону».
    P.S. Рішенням апеляційного суду (не одного судді, колегії суддів) Хмельницької області збільшено середній заробіток за час вимушеного прогулу та судовий збір в дохід держави, в решті рішення районного суду залишено без змін.

    З повагою Г.Віннічук

  5. Пане Камаєв Ю., он же Читачь, он же Спостеригачь. Досить бути запрограмованим роботом. Майте свою власну думку, а не повторяйте брехню Віннічук. Оскільки ви вже «кореспондент на півставки», вчіться писати грамотно. Ви лізете зухвало в чужий колектив, не знаючи, як готується кожен номер, де береться реклама, як оформляються матеріали і т. д. Ви тупо вірите Віннічук, висуваєте серйозні звинувачення – жодного разу не було, щоб газета вийшла невчасно, кожен знає свою роботу і виконує її добросовісно. Ніколи своїх колег п’яними на роботі я не бачила, це вже наклеп неабиякий. І те, що за вітання крадуть гроші – це також підлий наклеп. Всі кошти за рекламу обліковуються і оплачуються через банк.
    Віннічук за всі роки роботи в редакції не має навіть уяви, як виходить номер і скільки часу потрібно на його підготовку.
    Ви не так уже й давно є її власним охоронцем і якби мали совість та гідність, то могли б об’єктивно в цьому розібратися. Але ви – людина стороння, яка не має права влазити у внутрішні справи редакції, у вас таких повноважень немає.
    Щодо освіти. Є вислів: неважно, сколько образований имеет человек, важно, чтобы он имел хотя бы среднее соображение и, как минимум, начальное воспитание.
    Тільки Віннічук може працювати в редакції, бо має аж дві вищі освіти… але без середньої – це теж загальновідома фраза.
    Я вам дам іншу характеристику людей, які випускають у світ нашу районку і які висловили недовіру Віннічук:

    Сербін Світлана Іванівна – один запис у трудовій книжці, адже має понад 40 років трудового стажу – це великий досвід і без вищої освіти, компетентна в будь-яких питаннях редакції, випуску газети. Вищої освіти не має через певні життєві обставини, не вам про це судити. Головне – результат роботи. Вона – член Національної спілки журналістів України, редагувала не одну книгу летичівських письменників і поетів. У колективі користується повагою і авторитетом – з 90-х років є профорганізатором редакції. Завжди і при будь-яких обставинах захищає колектив навіть від нападів співзасновників (славнозвісної Марії Літвін, якій вірою і правдою служила Віннічук). І не тільки в колективі, а й у громаді – люди віддали їй свої голоси на виборах цього року. Світлану Сербін обрали і до районної ради, і до селищної об’єднаної територіальної громади (на відмінну від Віннічук). де вона активно включилася в депутатську діяльність.
    Щоб не виконувала – віддана роботі на 1000%.

    Змієвський Олександр Адольфович – понад 20 років трудового стажу держслужбовця, вища освіта – інженер-механік та магістр державного управління, член ради Федерації профспілок області, голова Летичівської районної ради по координації діяльності профспілкових організацій, голова Летичівського районного комітету працівників державних установ, член Національної спілки журналістів України, депутат двох скликань Летичівської селищної ради та попереднього скликання районної ради, авторитетна, інтелігентна, порядна, освічена людина.

    Павлинський Віталій Миколайович – середня освіта, проте має понад 20 років трудового стажу в редакціях – Старій Синяві та в Летичеві. Один з найкращих фотографів не тільки в районі, а й області. Тому зі своїми обов’язками справляється на відмінно. Пише, фотографує, здійснює верстку газети. Член Національної спілки журналістів України. Має авторитет у колег старосинявської газети «Колос» і в громади Старосинявщини, а також і Летичівщини. Порядний, добросовісний, комунікабельний.

    Я, Кумченко Ніна Василівна, закінчила педагогічний інститут, в Летичівській редакції працюю 10 років на посаді начальника відділу, на даний час – начальник інформаційно-аналітичного відділу. В мене є свої посадові обов’язки і відповідальність. Що я технічний працівник, чую від Віннічук не один раз. Нехай редакторка прочитає в енциклопедії, чи ви їй поясніть, хто такий технічний працівник (це – прибиральниці, сторожі, робітники). Це теж люди і їх потрібно поважати, але Віннічук ділить їх на рівні. Вона, як керівник, не знає посадових інструкцій своїх працівників, штатний розпис, як і багато чого іншого…

    Борисов Володимир Володимирович. Пане Камаєв, треба читати районку. Пише він не тільки про війну, хоча і це потрібно, бо це наша історія, без минулого немає майбутнього. Борисов – автор багатьох книг, член Національної спілки журналістів України, Член Національної спідки краєзнавців України. У минулому – редактор «Летичівської газети», якого «з’їла» Віннічук з допомогою затятої регіоналки, тодішньої голови райдержадміністрації, хабарниці Марії Літвін. Після статті Віннічук у районці «Іменем і долею суджено робити добро» загриміла за грати, а Віннічук так файно описувала, яка це добра й порядна людина… (поцікавтеся в Інтернеті «Архіваріуси «подвигів» начальства» редактора журналу «Журналіст України» Віри Черемних від 07.2011 року).

    Бондар Марія Дмитрівна – бухгалтер з досвідом, 38 років стажу, гарна і порядна людина, працює на громадських засадах – 24 роки веде бухгалтерію профспілок держустанов. Має авторитет не лише в летичівській громаді, а й у Хмельницькій обласній профспілковій організації працівників державних установ. Має подяки та грамоти за добросовісний труд і виконання поставлених завдань.
    Якщо весь колектив проти однієї людини бореться стільки років, то варто задуматися. І навіть не про нас йде мова, а вболіваємо про газету, адже це – історія нашого краю, яку будуть читати через багато років, коли і вас не буде, і нас.
    Людина порядна не допустила б, щоб проти неї піднявся весь колектив, а людина, яка має власну гідність, яка поважає хоча б себе, не стала б волочитися по судах і правоохоронних органах…
    У партії регіонів я особисто, мої колеги, ніколи не були, і ніколи її не підтримували, і про це добре знає Віннічук. Змієвський не працював тоді в редакції, а якщо тодішні керівники вимагали бути в їхній партії, щоб не залишитись без роботи, багато були змушені вступати в їхні ряди. Проте Змієвський нікого не посилав на антимайдан, а Віннічук пропонувала на летучці нам їхати. Не змушувала їхати, а пропонувала, бо добре знала нашу реакцію на це! Віннічук не була регіоналкою, але тупо їм служила. На цьогорічних місцевих виборах від якої партії балотувалася? Ви це добре знаєте – від Совісті України!
    То ж не перекручуйте фактів, пане Камаєв! Та й взагалі, на які б посаді людина не працювала, в якій партії не була, варто залишатися ЛЮДИНОЮ!
    Не хочеться з вами спілкуватися, або щось вам доказувати – це себе не поважати.

  6. Кримінальний кодекс України

    Стаття 366. Службове підроблення

    1. Складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів –

    караються штрафом до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

    Стаття 382. Невиконання судового рішення

    1. Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню –

    карається штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

    2. Ті самі дії, вчинені службовою особою, –

    караються штрафом від семисот п’ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

    3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, –

    караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
    Стаття 28. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією
    Стаття 29. Кримінальна відповідальність співучасників

    1. Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин.

    2. Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.

    Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем

    1. Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, –

    карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.