“Ви для мене — людина Мельника”, — такий діагноз поставив новообраний міський голова Хмельницького Олександр Симчишин одному чиновнику з вертикалі міської влади. Після цих слів перебування цієї особи в органах влади має лічені дні.
Ніхто не сумнівався, що молодий “свободівець” особливо буде церемонитися з кадрами свого попередника. Тим паче, що деякі з них давно заслуговують на заслужений відпочинок.
Перші “чистки” зачепили ті посади, що найближче розміщені до міського голови у владній ієрархії. Заступники градоначальника з колишньої команди без зайвого шуму залишили посади. “З керівником апарату виконкому Людмилою Черевченко ми попрощалися з по-європейськи”, — під час сесії сказав Симчишин, не уточнивши, що воно таке “по-європейськи”.
Єдиним, хто вичікував пропозиції від нового міського голови, виявився заступник мера з питань ЖКГ Анатолій Нестерук. Як не парадоксально, але цей посадовець влаштовував, як попередників, так і Симчишина.
Відбір кандидатів на посади заступників Хмельницького міського голови проходив за сімома замками. До місцевих ЗМІ за тиждень кадрових перетасовок долітала різна не підтверджена інформація. Буцімто, правою рукою Симчишина мав стати непереобраний голова обласної ради Іван Гончар, а посада керівника апарату виконкому мала дістатися екс-керівниці апарату ОДА Лесі Стебло.
Та Симчишин багатьом поплутав карти. Його кадровий вибір породив більше запитань, ніж відповідей. Адже спеціалістів, яких депутати міської ради завели до влади з подачі нового мера, важко назвати “людьми Симчишина”. Більшість з них (прямо чи опосередковано) мають зв’язок зі “старшими братами” по ВО “Свобода” і, очевидно, що не без їхньої згоди вони посіли високі крісла в мерії. Отож, виходить, що це такий відкуп перед партійними побратимами за мерську перемогу у Хмельницькому. Чи ми помиляємося?
Найнесподіваніше призначення, чи то пак обрання заступником міського голови з фінансів та інфраструктури стосувалося киянина Андрія Бондаренка. Як для чиновника периферійного рівня, у нього непоганий кар’єрний стрибок — з березня до грудня 2014-го був заступником Міністра інфраструктури України. На сьогодні пан Бондаренко працює помічником-консультантом нардепа-“свободівця” Андрія Іллєнка.
Нам вдалося в кулуарах поспілкуватися з уже новим завінфраструктурою Хмельницького. Сказав, що запросив працювати до 260-тисячного міста Симчишин, але перед цим він порадився з вищим керівництвом партії.
“З того, що я побачив, — це непрозорий міський бюджет. Мешканці не знають на що і куди витрачаються гроші. Зокрема, це благоустрій, дороги, капітальне будівництво. Тому хочемо зробити бюджет максимально прозорим”, — наголосив він.
Вплив на Симчишина зберіг народний депутат VII скликання і діючий голова Київської обласної організації ВО “Свобода” Ігор Сабій. Він у мерії має дві людини: колишнього помічника-консультанта Володимира Гончарука, який посів крісло заступника з економічних питань та дружину Юлію Сабій, якій відвели посаду керуючої справами виконавчого комітету.
Ще одна “свободівка”, якій включили зелене світло у мерії, Галина Мельник. Вона директорує у 28 школі, а тепер відповідатиме за гуманітарну сферу обласного центру.
Своїм серед “чужих” має стати заступник з питань ЖКГ Анатолій Нестерук, якого депутати повторно переобрали на займану посаду.
Окремі хмельницькі активісти у “Фейсбуці” встигли посперечатися з Симчишином за кадрові питання. Вони звинуватили його у відсутності прозорого відбору кандидатів на посади заступників. Відповідь не забарилася і вмістилася у розлогий допис, де мер пояснює, що по-іншому поступити не міг, оскільки, “знаючи специфіку ради, усі б кандидати пролетіли без варіантів”.
Щоб якось зберегти обличчя, Олександр Сергійович заявив, що скоротив одну посаду свого заступника, чим зекономив декілька тисяч гривень для бюджету.