«Реформи, реформи», – чуємо знову й знову… Насправді зміст цих слів полягає в тому, щоб зупинити спад в економіці й досягнути зростання, яке б поширювалося на якомога більшу кількість людей, аби стандарти життя та його якість почали підвищуватися.
Про це легко говорити, але важко зробити. Чому? Для будь-яких реформ потрібні спеціальні люди: вони повинні аналізувати поточну ситуацію, уявляти бажане майбутнє, розробляти специфічний шлях змін і, врешті-решт, реалізувати його. У ширшому контексті це означає насамперед наявність стратегії, планування, послідовність у її реалізації та працьовитість, аби цього досягти.
Отже, ключовим фактором успіху в проведенні реформ є люди. Або конкретніше – бюрократія. Чим кращим є державне управління, тим сильнішою є держава, тим справедливішим є розподіл економічного добробуту серед людей.
В Україні бюрократія була поглинута конкретними інтересами. Іншими словами, у людей було вкрадено державу. Державне управління часто застосовується не для того, щоб надавати послуги громадянам, а для збагачення та перекачування коштів.
Тепер треба створити нову державу та повернути її людям. Це означає, що потрібно заново створити систему державного управління (особливо судів) і укласти новий контракт. Державному управлінню потрібно надати чіткий мандат, службовий простір, але також і адекватне фінансування й довіру в обмін на відкритість та підзвітність.
Хоча насправді картина виглядає значно складнішою, оскільки вкорінені інтереси прагнуть втримати статус-кво. Вони бояться втратити своє привілейоване становище й ненавидять відкритість та конкуренцію. Отже, вони нібито ворються, щоб захистити «інтереси народу», тоді як насправді – за збереження надмірного регулювання, свого захищеного статусу та особливого доступу.
Саме тому часто для проведення реформ потрібна криза, яка б допомогла зібрати підтримку для радикальних змін. Проте після них потрібна еволюційна стратегія послідовних змін.
У Литві ми мали значних успіхів. Але зміни не давалися легко, ми теж наробили багато помилок. Змінилося надто багато урядів, але ми лагодили один сектор за іншим. Ключовим фактором у цьому процесі було започаткування стратегічного планування у сфері державного управління. Це допомогло підвищити прозорість, розподіляти ресурси більш цілеспрямовано й показати, що держава справді служить народові. Тепер поліція та суди в Литві насолоджуються одним із найвищих рівнів підтримки серед населення, водночас державна податкова інспекція вважається однією з найбільш прозорих, ефективних і професійних інституцій. Наша держава служба підтвердила свою професійність під час президенства Литви а ЄС у 2013 році.
Україна потребує нового управління державним сектором, для того щоб послідовно планувати й реалізовувати зміни на користь українського народу. Щоб не вийшло як із Литовсько – Польською Республікою. Її було розділено між Росією, Пруссією та Австрією, оскільки сектор державного управління не був достатньо сильним, тоді як деякі магнати вважали, що Росія захистить їхнє багатство і статус. Насправді ж усі програли.
Держава має слугувати більшості, а не кільком людям, тоді всі виграють.
Неріус Удренас
Екс – керівник групи радників президентів Литви.
Радник українського урядового офісу з питань євроінтеграції