«Реформи, реформи», – чуємо знову й знову… Насправді зміст цих слів полягає в тому, щоб зупинити спад в економіці й досягнути зростання, яке б поширювалося на якомога більшу кількість людей, аби стандарти життя та його якість почали підвищуватися.
Про це легко говорити, але важко зробити. Чому? Для будь-яких реформ потрібні спеціальні люди: вони повинні аналізувати поточну ситуацію, уявляти бажане майбутнє, розробляти специфічний шлях змін і, врешті-решт, реалізувати його. У ширшому контексті це означає насамперед наявність стратегії, планування, послідовність у її реалізації та працьовитість, аби цього досягти.
Отже, ключовим фактором успіху в проведенні реформ є люди. Або конкретніше – бюрократія. Чим кращим є державне управління, тим сильнішою є держава, тим справедливішим є розподіл економічного добробуту серед людей.
В Україні бюрократія була поглинута конкретними інтересами. Іншими словами, у людей було вкрадено державу. Державне управління часто застосовується не для того, щоб надавати послуги громадянам, а для збагачення та перекачування коштів.
Тепер треба створити нову державу та повернути її людям. Це означає, що потрібно заново створити систему державного управління (особливо судів) і укласти новий контракт. Державному управлінню потрібно надати чіткий мандат, службовий простір, але також і адекватне фінансування й довіру в обмін на відкритість та підзвітність.
Хоча насправді картина виглядає значно складнішою, оскільки вкорінені інтереси прагнуть втримати статус-кво. Вони бояться втратити своє привілейоване становище й ненавидять відкритість та конкуренцію. Отже, вони нібито ворються, щоб захистити «інтереси народу», тоді як насправді – за збереження надмірного регулювання, свого захищеного статусу та особливого доступу.
Саме тому часто для проведення реформ потрібна криза, яка б допомогла зібрати підтримку для радикальних змін. Проте після них потрібна еволюційна стратегія послідовних змін.
У Литві ми мали значних успіхів. Але зміни не давалися легко, ми теж наробили багато помилок. Змінилося надто багато урядів, але ми лагодили один сектор за іншим. Ключовим фактором у цьому процесі було започаткування стратегічного планування у сфері державного управління. Це допомогло підвищити прозорість, розподіляти ресурси більш цілеспрямовано й показати, що держава справді служить народові. Тепер поліція та суди в Литві насолоджуються одним із найвищих рівнів підтримки серед населення, водночас державна податкова інспекція вважається однією з найбільш прозорих, ефективних і професійних інституцій. Наша держава служба підтвердила свою професійність під час президенства Литви а ЄС у 2013 році.
Україна потребує нового управління державним сектором, для того щоб послідовно планувати й реалізовувати зміни на користь українського народу. Щоб не вийшло як із Литовсько – Польською Республікою. Її було розділено між Росією, Пруссією та Австрією, оскільки сектор державного управління не був достатньо сильним, тоді як деякі магнати вважали, що Росія захистить їхнє багатство і статус. Насправді ж усі програли.
Держава має слугувати більшості, а не кільком людям, тоді всі виграють.
Неріус Удренас
Екс – керівник групи радників президентів Литви.
Радник українського урядового офісу з питань євроінтеграції
Версія для друку
20.06.2015 at 10:06
“Держава має слугувати більшості, а не кільком людям, тоді всі виграють”
— ну то в нас так зараз і є. Держава слугує більшості і кожен з цієї більшості намагається урвати з неї кусень побільше…
От ще в Біблії писалося, що дурнів завжди більше.
І “влада більшості” — це “влада дурнів”.
От, Христос був розіп’ятий цілком демократично, більшістю.
Але от чому при тій же самій демократичній риториці у Литві “усе добре”, а в Україні ні? Ніби то нещодавно “разом” вирвалися із тоталітарної неволі?
Тут треба добре розібратися — а що ж таке ТОТАЛІТАРИЗМ?
Тоталітаризм це не диктатура і не тиранія.
Тоталітаризм — це тотальне зрощення держави і суспільства.
Чи має бути держава демократичною? Так! І, світовий досвід, що демократія як форма здійснення влади — найкращий варіант. І формальна демократична процедура — кращий варіант для комунальної, муніципальної чи державної бюрократії.
Але чи має бути демократичним суспільство? Жодного разу ні.
Має бути диктатура розумного над дурним, культурного над безкультурним, вченого над невігласом, професіонала над дилетантом.
Громадянське Суспільство – це структуроване суспільство. І основу його складає не тупа біомаса, яку демократи звуть “народ”. Основу його складають громадянські інституції. Це і громадянське організації, і мас-медіа, і багато чого іншого. Основу його складають конкретні громадяни.
Але чи так вже всі є громадянами?
Громадянин згідно Римського Права — це той хто здатен і виборює свої Громадянські Права. Хто не здатен виборювати свої права та той хто НЕ БАЖАЄ виборювати свої права — не громадянин.
От скажіть, чи однаковими для Суспільства має бути той, хто вмирає за Україну і той хто втікає від призову за паркан? Той, хто весь свій час віддає добровільній (волонтерській) громадській діяльності і той, хто в той самий час сидить по пабах чи дивиться “чарівне люстерко” зомбоящика? Звісно що ні.
То що, робимо “диктатуру воїнів АТО”? Знову ж таки ні.
Демократична Держава — це рівні МОЖЛИВОСТІ для всіх.
Держава ГАРАНТУЄ кожному, хто має статус громадянина, МОЖЛИВІСТЬ стати громадянином.
Громадянське Суспільство дає можливість знайти кожному СВОЄ ВЛАСНЕ місце в нім.
То в чім секрет успіху Прибалтики?
Прибалтика була значно меньше часу під москалями ніж Україна.
В Росії ніколи не буде Громадянського Суспільства. З цього приводу ми багато дискутували, наприклад, з Валерією Новодворською і іншими десидентами Московії, вони зі мною були згодні. Прибалтика, вирвавшися з того ярма, скоренько відбудувала не стільки державу, скільки Громадянське Суспільство.
З Україною вийшло гірше. Суспільство України, вирвавшися з ярма, зразу попало під ідеологічну владу бувших марксістів-лєніністів, які скоренько перефарбувалися у політологів. Тому в нас до цих пір існує рудимент тоталітаризму — контроль держави, контроль політичних партій над суспільством.
От навіть візьмемо Хмельницький цих пів року. Реальний рейдерський захват майже всіх громадських рад політичними партіями — і це при тім, що згідно тих самих положень “про громадські ради” політичних партій там бути не може….
А ситуація пару років раніше? Політичні партії — без різниці чи то Батьківщина, чи то Партія Регіонів, чи то Свобода — зробили такий тиск на суспільство і один з елементів суспільства — бізнесменів — що саме тому СУСПІЛЬСТВО вибухнуло Майданом, Революцією Гідності.
От політики зараз волають на всю область — “хапайте регіоналів!”..
Хлопці, а Ви вже забули як Хмельницька Податкова збирала гроші на президентську компанію Тимошенко?
А що зробила СВОБОДА хіба трохи дорвавшись до владного корита в області? Один Симчишин зробив в двадцять разів більше шкоди ніж регіонал Ядуха. І мені реально соромно перед громадою що я був з 1992 року членом ВО СВОБОДИ.
Хлопці-політики! Лишить суспільство в спокої. От прийдуть чергові вибори у Верховну Раду чи на Президента — усі ми як ті барани знову проголосуємо за вас і будете собі царювати у Києві. Але не лізьте до Хмельницького та області. Дайте Суспільству піднятися з колін, випрямитися і гордо себе назвати Громадянським Суспільством.
От ми, Козацьке Братство, двадцять років готували своїх козаків до війни з Росією. І наші побратими були першими і на майдані, перші зараз і на Війні з Росією. Але не даремно наші хлопці, які зараз в АТО, нас лишили тут ПРИКРИВАТИ ТИЛИ. Бо сенс в перемозі на Донбасі, якщо ми втратимо Україну тут???
Так, ми, Козацьке Братство, наводимо порядок тут. І усе СУСПІЛЬСТВО — ЄДНАЙМОСЯ РАЗОМ!
Зараз потрібні не тільки волонтери по роботі з АТО.
Потрібні волонтери по роботі з міліцією та СБУ.
Люди! Це наше місто і це НАША ЗЕМЛЯ!
І коли з двома патрульними міліціонерами буде йти двадцять дружинників — не скоро у Хмельницькому з’явиться сепаратист чи корупціонер… 🙂
От Козацьке Братство робить Люстрацію через Кримінальний Кодекс. І для цієї Козацької Люстрації не має значення ким ти був учора — регіоналом, бютівцем чи свободівцем. Вкрав — сядь трохи відпочинь за ґратами. Взяв хабар — громада згідна тебе утримувати 10-12 років за державний кошт на державних харчах…
Нам кажуть: “То що Ви стучете до СБУ та міліції?”.
Ми відповідаємо: “Ні, ми передаємо до правоохоронних органів інформацію і вимагаємо належного розслідування кримінальної діяльності. Це наше місто, наша міліція і наше СБУ!”
ПРИЄДНУЙТЕСЬ! РАЗОМ ПЕРЕМОЖЕМО!