Загальновідомо: рівень цивілізованості суспільства визначається, насамперед, його ставленням до дітей. Це – не абстрактні міркування про ідеальну країну, а справжнє, відповідальне ставлення до сьогодення та майбутнього України.

Юрій Павленко, який практично всю свою трудову діяльність присвятив дітям, днями відвідав Хмельниччину. Зустрічався в Кам’янці з вихованцями та вихователями садочка та багатодітними родинами переселенців.

Політик наголошує, що державна робота щодо захисту дитини є окремою сферою права і політики України. Адже йдеться про тих українців, які в силу свого віку ще не можуть ані захистити себе, ані навіть усвідомити власні права. Відтак, відповідальність держави тут надвисока, як і ціна можливої помилки.

У цій царині Юрію Олексійовичу вдалося зробити досить багато.Це і успішне реформування системи опіки та піклування, забезпечення права дитини на виховання в сім’ї, соціального захисту багатодітних родин, дітей з особливими потребами та важкими захворюваннями. Чого варта лише одна цифра: 80 тисяч безбатченків уже виховуються в сім’ях громадян України! Фактично подолано дитячу безпритульність та бездоглядність. А ще – державна соцдопомога при усиновленні дитини; допомога опікунам, прийомним батькам, майже 100% фінансування з держбюджету лікування онкохворих дітей та дітей з важкими і рідкісними захворюваннями… У цьому питанні ми практично наблизилися до країн Європи.

Саме тому з особливим розпачем говорить про сьогоднішні проблеми української малечі.  “Діти – це не просто люди. Це ті, ставлення до кого особливо принципове. Зрештою, не будемо забувати: вони будуть ставитися до України так, як зараз Україна ставиться до них. Бездіяльність Уряду, центральних та місцевих органів влади, та, як наслідок, погіршення становища дітей в Україні змусили мене піти в опозицію,”- константує політик.

До прикладу, родина Кульбацьких з Луганщини, яка  тепер живе в Кам’янці-Подільському, має право на матеріальну допомогу від держави, як малозабезпечена. Однак бюрократична тяганина триває уже четвертий місяць. Сім’я не може отримати довідку, яка підтверджувала б цей статус. А матір п’ятьох дітей, лікар за освітою, в свою чергу не може їх покинути, щоб підтвердити кваліфікацію… Відтак – не може працювати за фахом.

“Я пішов в опозицію для того, щоб примусити владу думати і діяти в інтересах дітей України! Щоб допомогти цим та й решті дітей, які сьогодні, чомусь, залишилися поза увагою можновладців,”- говорить Юрій Павленко.

Версія для друку

У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!

Модератор

Читати всі пости Модератор →