Успішно завершено десятиденну фазу бойового злагодження підрозділів добровольців 7-го батальйону територіальної оборони. Підрозділ сформовано на базі Хмельницького обласного військового комісаріату, а дислокується він у розташуванні 19-ї ракетної бригади Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України.
Тактико-спеціальні навчання бійців, які мають досвід військової служби та які щойно отримали його вперше, продемонстрували практичну готовність батальйону виконувати штатні завдання. Про це розповів старший офіцер Центрального управління підготовки та повсякденної діяльності військ сил «Збройних сил України» полковник Сергій Россовський, відряджений для контролю й надання методичної допомоги у проведенні бойового злагодження нашого БТО.
– На мою думку, батальйон готовий здійснювати охорону важливих об’єктів, прикриття Державного кордону, забезпечення роботи органів державної влади. Інформації про те, що котрийсь із батальйонів територіальної оборони відряджається в райони здійснення антитерористичної операції немає, – сказав Сергій Россовський. – Втім, морально-психологічний стан особового складу достатньо високий. Ще є робота над матеріальним забезпеченням, але обласна рада й держадміністрація, обласний військовий комісаріат, Генеральний штаб працюють, щоб особовий склад не відчував нестатків у одежі, харчуванні, спорядженні й озброєнні. Он сесією обласної ради прийнято рішення про виділення коштів на закупівлю чотирьохсот бронежилетів.
Бійці почали прибувати з часу створення батальйону, за фізичним станом і станом здоров’я відсіяно близько двадцяти чоловік. Коли підрозділ уже був повністю укомплектований особовим складом, почалася десятиденна фаза бойового злагодження – польові виходи, стрільби з автоматів і кулеметів, а також із гранатометів, тактична підготовка, захист від зброї масового враження, організація служби на блок-постах, специфіка тактики ведення бойових дій з незаконними збройними формуваннями в умовах міста, надання першої медичної допомоги тощо.
– Мета бойового злагодження досягнута – всі військовослужбовці, а це як солдати, так і офіцери – всі прийшли із запасу, відновили або здобули заново свої бойові навички. Потенціал і можливості є, ми це побачили, – запевнив заступник командира БТО по роботі з особовим складом майор Руслан Коновалов.
З військовослужбовцями батальйону підписано контракти на три роки. Але в разі припинення мобілізації, коли чисельність батальйону скоротиться до потреб мирного часу, військовослужбовець батальйону територіальної оборони має право або розірвати контракт достроково, або перейти служити в інший підрозділ.
День у батальйоні розпочинається з підйому – о п’ятій ранку. І до вечора одяг кілька разів мокне та висихає під час навчань. Одягом забезпечені всі. Проте дехто надає перевагу купленому за власні кошти. «Я ж довго підбирав його для себе, що і зручний і міцний був, – каже 43-літній прапорщик Тарас Лахнік із Шепетівки. – Після строкової служби (розвідувальна рота) я відслужив у структурі МВС, у виправному закладі суворого режиму. Ніякої по-справжньому чоловічої роботи не знайшов, та й обридло дивитися на все це по телевізору. Дружина з мого рішення спочатку здивувалася. Але маємо шестилітнього та сімнадцятилітнього синів. Хтось їх має захищати. Більше того, у грудні старшому виповниться вісімнадцять, він фізично добре підготовлений, спортсмен, і згоден теж стати у військовий стрій. Мої ж друзі схвалили мій крок в армію».
– І я працював, підробляв, але офіційно не був працевлаштований, – згадує заступник командира взводу старшина Дмитро Сторожук. – А за хлопцями, які були оформлені, місце роботи зберігається. Хто на заводі працював, хто на будівництві – тепер зміна обстановки. Наче б і романтика – побігаємо, постріляємо. Але коли задумаєшся про свою місію – тільки й сподівання на кращий розвиток подій.
Над полігоном, де то тріскотня від пострілів лунає, то від вибухів відлунює, навіть хмари вишикувалися в шеренгу, підрівнявшись нижнім краєм.
Підходимо до навчального місця, де кидають гранати. Позаторішній випускник Житомирського агро-екологічного університету Віталій Коваль отримав звання лейтенанта із закінченням військової кафедри. Інженер-аграрник, він став командиром взводу у стрілецькій роті.
– Ми тут зо дві тисячі запалів до імітаційних гранат РГД-5 вже використали. Солдати кидають їх із окопу в сторону мішеней противника, – розповідає взводний. – Насамперед відпрацьовується викидання гранати і дотримання власної безпеки солдата. Адже ця граната є наступальною із радіусом розльоту осколків до тридцяти метрів і важливо, щоб наш боєць не був у числі вражених нею після застосування по противникові.
Своєї черги чекає солдат Денис Марценюк. Заводимо розмову.
– Я тільки у березні звільнився зі строкової служби. Служив у інженерно-саперному взводі у військовій частині, що дислокувалася у Перевальному в Криму – якраз тоді відбулася анексія півострова Російською Федерацією. З деякими російськими солдатами ми навіть заприятелювали… – розказує Денис. – Частину перевели у Миколаївську область, дехто з наших перейшов до російської армії, а я маю бажання служити українському народові, і підписав контракт.
У солдата Артема Подлеського служба в БТО – перший військовий досвід. Досі він працював водієм.
– Не служив – так сталося. Але коли розгорнулися такі події, стало якось не по собі. Надто коли побачив, як деякі молоді і дужі чоловіки никаються по лікарнях, відкуповуються… Все це викликає презирство, – каже Артем. – Польові виходи, стрільби, злагодження підрозділів – усе опановую вперше. Стріляю я вже добре, вдається мені кидання гранат. Умовами задоволений, що не день, щось до нас підвозять – бронежилети, техніку.
Автопарк у батальйоні підполковника Олександра Гащука сформовано з півсотні одиниць техніки – через військкомат залучені автомобілі, автобуси, деяка допоміжна техніка від державних установ, суб’єктів господарської діяльності – використовується з цивільними державними номерами, зареєстрованими у них. А коли вже залишали ми військову частину, до контрольно-пропускного пункту під’їхав легковик. Нейрохірург Хмельницької обласної лікарні Борис Ткач попросив викликати начальника батальйонної медслужби – лікаря-травматолога із Кам’янця-Подільського.
– Ми привезли електрогенератор, – пояснив пан Ткач. – Лікувально-діагностичною апаратурою медслужба тут оснащена непогано – електрокардіографом, дефібрилятором. Але у польових умовах нема від чого працювати. От лікарі, зокрема й члени Всеукраїнсього лікарського товариства, скинувшись по п’ятдесят гривень, – усього дві з половиною тисячі, – купили електрогенератор на два з лишком кіловати. Крім того, раніше лікарі вже брали участь у забезпеченні медслужби батальйону тероборони розчинами, іншими медикаментами. Особливі вимоги до знеболюючих – бійцям вони потрібні у шприц-тюбиках, як от «Буторфанол» в індивідуальних аптечках. Проте препарат належить до наркотичних засобів, і просто так його не купиш і не передаси.
Михайло Цимбалюк.