Персона колишнього першого заступника голови Хмельницької облдержадміністрації Володимира Кальніченка дійсно унікальна за мірками місцевого політичного “довголіття”. Вперше у структуру ОДА він зайшов у далекому 1992 році на посаду головного спеціаліста управління житлово-комунального господарства. У 2007 році вже обіймав посаду заступника начальника Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації. Затримавшись там сім років (два з яких пропрацював навіть першим заступником), у квітні 2014 року панові Кальніченку роблять стрімке кар’єрне зростання — на підставі розпорядження тодішнього голови облдержадміністрації Леоніда Пруса призначають заступником голови ОДА.
На той час для постмайданного губернатора це було дуже відважне рішення, враховуючи сильне політичне збудження у суспільстві. Однак після призначення градус напруги знову зріс — Кальніченко почав проходити масові “люстраційні” заходи з боку бувших активістів хмельницької Ради “Майдану”. Натомість за нього вступилися члени обласних Асоціацій с/г товаровиробників і фермерів, керівники агроформувань і навіть три Герої України з Хмельниччини (Петро Іващук, Михайло Шаповал і Василь Петринюк).
“Якраз тоді більше всього хотів написати заяву на звільнення за власним бажанням”, — пригадав тепер пан Кальніченко в бесіді з НГП.
Як не парадоксально, однак аграрний заступник, який потім доріс до посади першого заступника, “пережив” чотирьох голів Хмельницької ОДА. Ще п’ять місяців виконував обов’язки голови облдержадміністрації до моменту призначення Дмитра Габінета від Зе!Команди. А 28 грудня 2019 року пана Кальніченка “пішли” з ОДА.
Наша розмова з Володимиром Кальніченком відбулася в день, коли його ексшеф звітував за 100 днів роботи на посаді голови ОДА. Символічно з цього і почали.
— Які Ваші проміжні оцінки роботи нової влади на чолі з Дмитром Габінетом? Що Вас дивує у їхній роботі, що не сприймаєте категорично і чим задоволені?
— Поки що зарано говорити про конкретні недоліки, треба бачити результати. Те, що у мене викликає тривогу, — це спокійне ставлення влади, зокрема, до галузі сільського господарства. Через нинішню аномальну зиму запаси вологи у ґрунтах становлять лише 50-60%. Приміром, за даними дослідної станції, у Старокостянтинівському районі рівень вологи у ґрунтах не більше 26 мм при оптимальному показнику 36-38 мм. І от, враховуючи ці погодні умови, у роботу мали би включитися всі служби, щоб надати рекомендації та навчити передовсім малі та середні фермерські господарства.
Чи позначиться це на загальному валі зерна у 2020 році? Можливо, оскільки озимі культури знаходься у групі ризику. Адже їхня вегетація майже не зупинялася цієї зими, а тому вони зараз дуже вразливі.
В цілому ж, дивує підхід керівництва облдержадміністрації до формування команди. Вони керуються одним принципом, набираючи лише своїх людей. Відтак, якості на кшталт професійність та високий управлінський рівень відходять на задній план. Попри цю тенденцію хочу побажати голові ОДА, щоб мешканці краю справді відчули покращення. Не на словах.
Фото з сайту ОДА
— У червні 2019 року президент Володимир Зеленський призначив Вас т.в.о голови Хмельницької ОДА. Розкажіть, як це відбулося і чи був безпосередній контакт з новообраним главою держави?
— Зі мною жодного спілкування не було, про призначення дізнався з офіційного сайту президента, на якому опублікували відповідний указ.
— А взагалі були очікування щодо цього призначення?
— З обранням нового президента я для себе зробив висновок: якщо на мене покладуть обов’язки голови ОДА, то це десь на 10 днів, можливо, на місяць. Однак не на півроку.
— Чому ж затягнулося кадрове призначення?
— Таких, як Хмельницька область, було кілька. Чому затягнулося призначення голови, мені важко відповісти. Участі в конкурсі на посаду голови ОДА я не брав, тому що розумів підходи команди президента Зеленського — до влади мають прийти молоді кадри і нові обличчя.
— До моменту приходу Габінета мали контакти з Офісом президента, з уже колишнім прем’єром Олексієм Гончаруком?
— Двічі мав розмову із заступниками керівника Офісу президента. Спочатку по швидких автомобілях, які подарував фонд Ріната Ахметова (Хмельниччина отримала дві карети швидкої допомоги), а інша — стосувалася якихось поточних справ. Крім цього, область мала низку селекторних нарад за участю прем’єр-міністра Олексія Гончарука.
— Яке він на Вас справив перше враження як фахівець?
— Були сповідання на зміни, але далі все більше розумів, що це одні балачки. Цій владі бракує професійності. Взагалі, склалася парадоксальна ситуація: якщо ж кадровий голод настільки відчувався, чому не взяти людину з досвідом зі старої команди, просканувати її, вивчити досягнення. Натомість нова влада просто підвела червону лінію перед кадрами, які працювали і при Януковичу, і при Порошенку. Так неправильно.
— Але ж такий був запит у суспільстві…
— Не зовсім. Зеленський і його команда роздала людям обіцянки, мовляв, приберемо з влади старих кадрів, як казав колись Яценюк, тих, хто при Брежнєву працював. Я вважаю, що зв’язок цій негативні тенденції варто шукати в 2005 році, коли тодішній президент Віктор Ющенко звільнив 18 тисяч голів райдержадміністрацій в Україні. З тих пір слово “чиновник” набуло зневажливого ставлення у суспільстві.
До речі, дещо подібна ситуація повторилася, коли Зеленський, звільнивши у червні 2019 року Вадима Лозового з посади голови Хмельницької ОДА, також позбавив посад голів РДА Хмельниччини за винятком трьох районів. Заповнення посад новими людьми відбулося аж наприкінці лютого 2020 року!
— Ви сказали, що майже дев’ять місяців “обезголовленими” були 17 районів області. Як вважаєте, чому такий підхід застосували в Офісі президента. А тих, кого лишили, хіба мали кращі здобутки чи показники?
— До сьогодні немає пояснення. На той час Хмельницька облдержадміністрація не подавала жодної кандидатури ані на звільнення, ані на призначення до Офісу президента. Якби залишили керівників тих районів, що демонструють хороші показники, можна було б іще погодитися. Але ні! До прикладу, Шепетівський район, де втримався голова РДА, на початок року мав дефіцит бюджету з виплати зарплат на суму 28 млн грн. І ця нестача коштів утворилася від передачі на баланс району вузлової залізничної лікарні, яка фінансувалася за рахунок державного бюджету. Або Новоушицький район, який не сьогодні і не вчора потрапив до числа депресивних.
— Раніше існувала практика формування регіонального кадрового резерву. Кожне управління подавало списки кандидатур на ту чи інші посаду. Далі вони систематизувалися в облдержадміністрації. Ви ж констатуєте, що державні органи нині відчувають суттєвий кадровий голод. В якому стані цей резерв?
— Приблизно з 2018 року ніхто не вимагав нічого формувати. До цього дійсно списки збиралися, але реальне навчання не проводилося.
Фото з сайту ОДА
— З яким із голів ОДА Вам було найкомфортніше працювати?
— Скажу так: з головою ОДА Олександром Корнійчуком було найлегше працювати, тоді була сформована повноцінна команда. Він ніколи не втручався у напрямок, за який я, як перший заступник, відповідав. Але, якщо там був би допущений провал, він обов’язково спитав би. Була повна довіра до заступників.
— Починаючи з 2014-го, коли стали заступником голови ОДА, не виникало бажання звільнитися за власним бажанням?
— Це було навесні 2014 року, коли Прус запросив працювати своїм заступником. Минув місяць і почалися “люстраційні” процеси, ходіння по кабінетах. Тоді я підійшов до Леоніда Івановича і кажу, що готовий написати заяву і піти. Однак мене стримала команда аграріїв, з якими працював тривалий час.
Тоді ж громадськість мені докоряла мовляв, з короваєм зустрічав міністра АПК Миколу Присяжнюка (перебував на посаді в уряді Азарова протягом 2010-2014 років — авт.). Я їм пояснював, що зустрічав з короваєм не самого Присяжнюка, а міністра аграрної політики. Справді, люди були збуджені масштабами зловживань, які відкрилися. Тому, навряд чи інакшої реакції годі було очікувати.
— Поговоримо про процес реформи децентралізації, який має завершитися цього року. Принаймні, так обіцяє центральна влада. На Хмельниччині Ви були один із тих, хто бачив, як “нарізалися” ОТГ на Перспективний план і який супротив чинили окремі території.
— Ми трохи захопилися процесом децентралізації, аргументуючи це тим, що економіка отримає поштовх. Не секрет, що сільські ради, які мають дієвого голову, завжди відрізнялися від решти за станом доріг, зовнішнього освітлення, соціальних закладів. А де громада обирала кумів-сватів чи просто хорошу людину, там справи йшли не дуже.
З іншого боку, давайте розберемося, де взялися в ОТГ додаткові кошти. Це фінансування не пішло за рахунок економічного зростання або створення нових робочих місць. Кошти забрали в обласних і районних бюджетів і перерозподілили на об’єднані тергромади. І знову наводжу приклад Шепетівки, в якої не було коштів для фінансування районної лікарні. А таких прикладів не лише по нашій області, а в Україні — безліч. Добре, що два останніх років дірки закривалися за рахунок невикористаних коштів медичної субвенції Луганської і Донецької областей. І якби не ця субвенція, то довелося б закрити згадану лікарню.
Що стосується формування Перспективного плану, то, починаючи з 2015 року, все відбувалося на принципах добровільного об’єднання. Центри громад визначали районна влада спільно з громадськістю. Пріоритет отримували населені пункти, які мали достатню інфраструктуру (школу, лікарню тощо). Далі вже умовний центр майбутньої ОТГ обговорював з іншими сільськими радами питання щодо доєднання. Все оформлювали рішенням сесій місцевих рад і направляли на розгляд до робочої групи, в керівні органи якої я також входив. Перший Перспективний план формування територій громад Хмельниччини ухвалила обласна рада у 2015 році.
Восени 2019 року в області тривало обговорення щодо внесення уточнень до діючого Перспективного плану під егідою міжвідомчої обласної робочої групи, на якій головував голова ОДА. Таке завдання поставив Кабмін, оскільки близько 40% територій області продовжували діяти поза межами об’єднання. Їм запропонували: або створюєте власну тергромаду, або доєднаєтесь до вже створених.
Тоді ж на поверхню виплило питання створення Хмельницької міської ОТГ, куди мади ввійти діючі Олешинська і Шаровечківська громади. Якщо відверто, то під час різних заходів з децентралізації Хмельницький не виступав активним гравцем і займав споглядальну позицію — виявить певна сільська рада доєднатися до обласного центру, тоді розглянимо це питання.
Моя думка була і залишається незмінною: якщо, приміром, Олешинська ОТГ чи Шаровечківська ОТГ фінансово себе забезпечують, не потрібно її доєднувати. Можливо, через певний проміжок часу ситуація зміниться і люди самі попросяться до міста. Ніхто не обмежує нікого у перспективі об’єднатися. А нині вони спроможні, то навіщо зайвий раз будоражити людей?
— 26 лютого відбулася позачергова сесії депутатів Сахновецької ОТГ Старокостятинівського району. На ній було ухвалено звернення до Центральної виборчої комісії з проханням роз’яснити статус об’єднаної територіальної громади, перші вибори якої відбулися наприкінці грудня минулого року. Таке питання спричинено не реєстрацією ОТГ. Ви в курсі, що насправді відбувається?
— Рішення щодо Сахновецької ОТГ ЦВК ухвалила заздалегідь до подій з уточнення Перспективного плану. Там, очевидно, якась незавершена процедура через що не йдуть кошти.
— Нинішнє керівництво обласної ради розкритикувало представників Старокостянтинівщини у млявому підході до добровільного об’єднання. У чому там насправді причина?
— Треба віддати належне, що міський голова Старокостянтинова Микола Мельничук провів значну роботу у питанні добровільного об’єднання. У якийсь момент не розрахував власних можливостей і заліз у Полонський район. Тамтешніх два села виявили бажання доєднатися до Старокостянтинова. А оскільки закон забороняв змінювати межі районів, процес забуксував.
— Але пан Мельничук публічно звинуватив у провалі тодішнє керівництво РДА і райради?
— Був і такий елемент.
— Чи простежувалися факти лобізму під час утворення ОТГ на Хмельниччині?
— У 2015 році я не бачив таких фактів, щоб десь під конкретного нардепи чи кандидата на голову ОТГ нарізалася територія ОТГ. До речі, на той час добровільне об’єднання не передбачало зміну меж районів. До прикладу, приїхала в ОДА делегація Ярмолинецького району, яка хотіла створити ОТГ в межах цілого району. Спіткнулися об два села, які перевищили допустиму відстань до центру громади, яку визначив Мінрегіон. Таким чином, не вийшло в межах району затвердити ОТГ.
Правда, є одна тергромада, де може прослідковувати певний зв’язок та зацікавленість, що її створили під когось. Це Сахновецька ОТГ Ізяславського району, яка виникла 2019 року. Насправді громада з дуже великою натяжкою є спроможною за економічними розрахунками (статтю доходів складають земельний податок і ПДФО). До речі, облдержадміністрація їм завертала документи на доопрацювання.
— Якщо узагальнити, реформа децентралізації позитивно відобразиться на фінансовому стані об’єднаних тергромадах області?
— Усе пізнається в порівнянні. Приміром, Сатанівська селищна ОТГ. Географічно вона знаходиться у вигідних умовах, плюс, коли відкриється оздоровчий центр, це додаткові податки до місцевого бюджету.
Візьмемо Гуменецьку сільську ОТГ, на території якої діють великі промислові та аграрні підприємства, що наповнюють її бюджет.
Зовсім інші стартові можливі у Староушицької селищної ОТГ. На чому там можна створити нові робочі місця? Як на мене, їм необхідно розвивати туристичний потенціал спільно зі сферою обслуговування. І так по кожній території. Не треба хапатися за все.
Яскравий приклад не до кінця продуманого менеджменту з боку більшості сільських голів — це використання коштів державного фонду регіонального розвитку. Останні чотири роки виділялися чималі суми (щороку понад 100 млн грн), які йшли на перекриття будинків культури, заміну вікон, дверей тощо. Так, це також слід робити, але ж гроші мали чітке призначення — на розвиток інфраструктури і створення виробництв, які дадуть у перспективі надходження до місцевих бюджетів. Потім це фінансування можна було б витратити на те ж перекриття дахів і поліпшення закладів соцсфери.
Не можу промовчати про земельне питання. Якщо ми хочемо, щоб територіальні громади розвивалися, віддайте їм право викупу сільськогосподарських земель і паїв. Кажуть, що нема грошей в ОТГ на викуп. Так, допустіть їх, як і фізичних осіб, до нормальних кредитів. Викупивши паї, ОТГ передають їх в оренду агрокомпаніям чи фермерам і за виручені гроші мають змогу розвивати свої території.
Спілкувався Віталій Тараненко.