Старкостянтинівський суд не побачив нічого протизаконного у ввезенні львівського сміття

Старокостянтинівський районний суд відмовився визнати назаконним договір намірів про співпрацю, укладений 26 квітня 2017 року між Львівським комунальним підприємством «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс», ТОВ «Екостаркон», ТОВ «ДВ-Екосвіт» і Старокостянтинівським комбінатом комунальних підприємств.

Про це сказано у судовому рішенні від 20 листопада.

Місцевий мешканець Михайло Прощук у своєму позові стверджував, що про існування відповідного договору дізнався з мережі Інтернет, де була викладена його копія. На думку позивача, комбінат комунальних підприємств протизаконно набуває у власність відходи, які не були утворені на території Старокостянтинова. Також він вказав, що пункт 3.1 Договору прямо передбачає про перехід у власність відходів, які вироблені у місті Львів до Старокостянтинівського комбінату комунальних підприємств.

Крім того, Прощук зазначив, що договір не містить будь-яких даних про клас небезпеки та рівня небезпечності відходів, що придбаваються у власність територіальної громади міста. Всупереч цьому, у договорі жодним чином не вказано і те, що податок за вироблені на території Львова відходи сплачує саме Львівська міська рада.

Фура з львівським сміттям у Старокостянтинові

Фура з львівським сміттям у Старокостянтинові

 

Таким чином, позивач вважає, що цей договір грубо порушує його конституційні права на безпечне життя і здоров’я, довкілля та норми законодавства, що врегульовує питання поводження з відходами, природоохоронного закону, про місцеве самоврядування, законодавство, що врегульовує господарську діяльність комунальних підприємств, а тому просить визнати незаконними спосіб укладення і виконання такого нікчемного договору.

Разом з тим, суддя Володимир Цішковський дійшов висновків, що ані позивач, ані його представники не надали жодних доказів, чим саме договір від 26 квітня 2017 року порушує публічний порядок, є незаконним та таким, що грубо порушує конституційні права позивача на безпечне життя і здоров’я, довкілля.

Раніше міський голова Старокостянтинова Микола Мельничук заявляв, що місцевий полігон твердих побутових відходів  розраховує прийняти 12 тис. т сміття зі Львова.

Довідка НГП. 26 квітня 2017 року Львівське комунальне підприємство «Львівспецкомунтранс» підписало договір про співпрацю з ТОВ ДВ «Екосвіт», ТОВ «Екостаркон» та Старокостянтинівським комбінатом комунальних підприємств. Документ передбачає щоденне вивезення до 50 тон сміття зі Львова на Староконстянтинівське сміттєзвалище. Вартість послуги – 500 грн. за тону сміття.

Заборону на ввезення чужого сміття на Старокостянтинівський полігон ТВП депутати прийняли на позачерговій сесії 2 червня 2017 р. в результаті 15-ти денної акції, що тривала у місті. На підтримку цієї акції було зібрано близько 3500 підписів жителів міста.

6 липня депутатам Старокостянтинівської міської ради пропонується проголосувати за скасування мораторію на ввезення на територію Старокостянтинівського полігону твердих побутових відходів сміття будь-якого походження, крім сміття, що продукується громадою, а також фізичними та юридичними особами.

Більше на цю тему читайте публікацію “Для чого “донецьким” порпатися у смітті Старокостянтинова?

Loading...
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Один коментар

  1. В запропонованій статті викладені недостовірні відомості, які спрямовані на “відбілювання” тих кричущих порушень цілого ряду законів та Конституції України. Цитую: “Місцевий мешканець Михайло Прощук у своєму позові стверджував, що про існування відповідного договору дізнався з мережі Інтернет, де була викладена його копія. На думку позивача, комбінат комунальних підприємств протизаконно набуває у власність відходи, які не були утворені на території Старокостянтинова. Також він вказав, що пункт 3.1 Договору прямо передбачає про перехід у власність відходів, які вироблені у місті Львів до Старокостянтинівського комбінату комунальних підприємств.”
    Для того, щоб не бути голослівним подам сам позов: “Старокостянтинівський районний суд
    31101, вул. Миру, 9 м. Старокостянтинів

    ПОЗИВАЧ Прощук Михайло Степанович,
    Інвалід 2 групи (посвідчення додається)
    31100, Хмельницька обл. м. Старокостянтинів
    вул. ¬¬¬¬Вел. Закузьминська, 18-б

    ВІДПОВІДАЧі: 1……Львівське комунальне підприємство
    “ТРАНСПОРТНА ФІРМА
    “ЛЬВІВСПЕЦКОМУНТРАНС”
    790І9, м. Львів, вул. Жовківська, буд. 18,
    2. ..Товариство з обмеженою відповідальністю
    “Екостаркон”
    31100, Україна, Хмельницька область,
    місто Старокостянтинів, вул. Грушевського, 22
    3…Товариство з обмеженою відповідальністю
    “ДВ-ЕКОСВІТ”
    79035, м. Львів, вул. Пасічна, 127
    4…………….Старокостянтішівський комбінат
    комунальних підприємств
    31100, Хмельницька область, м.Старокостянтинів,
    вул. Маршала Красовського, буд. 1-А

    вартість позову не визначена

    Позовна заява
    про визнання незаконним способів укладення і виконання нікчемного договору, який порушує публічний порядок, що суперечить інтересам держави і суспільства, вчиненого з метою порушення екологічної безпеки громадян
    Виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги
    Обставина 1. В липні 2017 року мені стало відомо, що рядом господарських підприємств та товариств укладено чотиристоронній Договір намірів про співпрацю від 26 квітня 2017 року (Додаток 1), а фактично про захоронення на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні Старокостянтинівського комбінату комунальних підприємств (далі – ККП) за адресою міста Старокостянтинова відходів, які належать територіальній громаді міста Львова. Фактично, комбінат комунальних підприємств протизаконно усупереч ст., 50, 140 Конституції України, ст. ст. 16, 17, 26, 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 3, 9, 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в порушення п. 2.2 Статуту ККП набуває у власність територіальної громади міста Старокостянтинова відходи, які не були утворені ні на території міста Старокостянтинова, ні ККП (Додаток 2).
    Зазначення доказів, що підтверджують дану обставину: чотиристоронній договір про співпрацю від 26 квітня 2017 року; Конституція України, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» Статут ККП.

    Відповідно до вимог ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
    Відповідно до вимог ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
    Зазначений договір, порушує публічний порядок, був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини – мешканців Старокостянтинова, пошкодження майна територіальної громади, що суперечить інтересам держави і суспільства і тому він є нікчемним.
    Вважаю спосіб укладення і спосіб виконання нікчемного договору, що порушує публічний порядок, незаконним. Цей Договір є таким, що грубо порушує мої конституційні права на безпечне для життя і здоров’я довкілля та норми законодавства, що врегульовує питання поводження з відходами, природоохоронного закону, про місцеве самоврядування, законодавства, що врегульовує господарську діяльність комунальних підприємств. Свої висновки щодо незаконності способу укладення і виконання нікчемного договору, що був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина обґрунтовую такими обставинами:
    Обставина 2. В Договір намірів про співпрацю від 26 квітня 2017 року ініціатори внесли таке: “Львівське комунальне підприємство ТРАНСПОРТНА ФІРМА ЛЬВІВСПЕЦКОМУНТРАНС” (далі – Сторона -І), в особі директора (прізвище зазначене незрозуміло від руки – К.І.Г.), діє на підставі Статуту, з однієї сторони Товариство з обмеженою відповідальністю “ДВ-ЕКОСВІТ” (далі – Сторона – 2) в особі директора Деміча С. М., що діє на підставі Статуту, з другої сторони Товариство з обмеженою відповідальністю “Екостаркон», (далі – Сторона – 3), в особі директора Пецуха В.Л., що діє на підставі Статуту, з третьої сторони Старокостянтинівський комбінат комунальних підприємств, (далі – Сторона – 4), в особі начальника Булича В. Є., що діє на підсгаві Статуту, з четвертої сторони, (далі разом – Сторони), з метою недопущення погіршення санітарно-екологічного благоустрою м. Львова та необхідністю вивезення відходів, що утворились на території м. Львова, на територію інших, більш віддалених полігонів для захоронення побутових відходів, уклали цей Договір”.
    Таким чином Договором намірів про співпрацю встановлено:
    1. Спрямованість (мету) договору, як передумову предмету договору, що має істотне значення для виконання договору.
    Так, спрямованістю (мета) Договору намірів про співпрацю є недопущення погіршення санітарно-екологічного благоустрою великого міста, Львова, за рухунок іншого, на порядок меншого міста, Старокостянтинова. При цьому спрямованість (мета) предмету договору не передбачає недопущення порушення прав мешканців Старокостянтинова на безпечне для життя і здоров’я довкілля та недопущення погіршення санітарно-екологічного благоустрою міста Старокостянтинова.
    Відповідно до вимог ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля.
    Я постійно живу у місті Старокостянтинові, що підтверджується реєстрацією мого місця проживання (Додаток 3).
    Відповідно до вимог ст. 1 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною.
    Відповідно до вимог п. а ч. 1 ст. 3 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” основними принципами охорони навколишнього природного середовища є пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов’язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності.
    Згідно п. ж ч. 1 ст. 3 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” принципами охорони навколишнього природного середовища є гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду.
    При визначенні спрямованості (мети) предмету договору сторонами не дотримано жодного припису Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” і тому важаю, що Договір намірів про співпрацю порушує публічний порядок і був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, закріплених у ст. 50 Конституції України, він створив реальну загрозу моїм правам на безпечне середовище для проживання та порушив мої конституційні права.
    2. Способи досягнення спрямованості (мети) предмету договору, що є істотними умовами договору.
    Відповідно до п. 1.1 Договору намірів про співпрацю від 26 квітня 2017 року зазначено: За цим договором, Сторони зобов’язуються діяти спільно для забезпечення вивезення, прийому та захоронения твердих побутових відходів (далі – ТПВ) із адміністративної території Львівської міської ради та “в цілях викладених в п. 1.2 договора про співпрацю.”
    Таким чином у Договорі намірів про співпрацю зазначено предмет позову та способи виконання предмету позову при наявності передумови: “…в цілях викладених в п. 1.2 договора про співпрацю. ”
    Перший спосіб – вивезення твердих побутових відходів.
    Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відходи” послуги з вивезення побутових відходів – збирання, зберігання та перевезення побутових відходів, що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування.
    Законом передбачене збирання, зберігання та перевезення побутових відходів лише на умовах правил благоустрою цього населеного пункту. Тобто, першим способом мало б бути збирання, зберігання та перевезення побутових відходів лише на умовах правил благоустрою міста Старокостянтинова. Питання вивезення побутових відходів у місті Старокостянтинові врегульоване п. 11.3. Правил благоустрою, забезпечення чистоти і порядку, додержання тиші в громадських місцях на території міста Старокостянтинів, затверджених рішенням 31-ї сесії Старокостянтинівської міської ради від 15.03.2006 року, опублікованих на офіційному сайті Старокостянтинівської міської ради (Додаток 4). Відповідно до приписів цих правил нікому не надане право і не передбачено жодного способу перевозити на територію міста Старокостянтинова та на полігон ТПВ міста Старокостянтинова відходи, що створюються в інших територіальних громадах та перебувають у власності інших територіальних громад.
    А це означає, що сторони уклали та виконували договір у спосіб, що порушує Правила благоустрою, забезпечення чистоти і порядку, додержання тиші в громадських місцях на території міста Старокостянтинів та ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відходи”.
    Другий спосіб – захоронення побутових відходів
    Відповідно до вимог ст. 1 Закону України “Про відходи” послуги із захоронення побутових відходів – послуги з остаточного розміщення побутових відходів після їх перероблення (оброблення) у спеціально відведених місцях чи на об’єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини не перевищував установлених нормативів.
    При цьому у предметі Договору намірів про співпрацю відсутні обов’язкові обмеження, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини не перевищував установлених нормативів. А це означає, що договір намірів про співпрацю, в частині предмету договору укладено з порушенням способу визначеного Законом після їх перероблення.
    Проте, саме не перевищення встановлених нормативів довгострокового шкідливого впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини є обов’язковою передумовою та невід’ємною складовою визначення способу захоронення побутових відходів.
    У Договорі намірів про співпрацю зазначено саме захоронення побутових відходів і ніяких більше дій. При цьому абсолютно не враховані саме наслідки систематичного істотного збільшення кількості відходів, що є агресивним середовищем, що створює потенційну небезпеку довкіллю та життю мешканців міста Старокостянтинова, у тому числі і мені. Тобто, до початку виконання робіт за договором відсутні обґрунтовані дані про те, що різке щоденне збільшення кількості відходів та накопичення в об’ємах, що у 5 разів перевищують накопичення відходів територіальної громади м. Старокостянтинова за все існування ТПВ та полігону, не призведе до порушення встановлених законом меж і норм безпеки.
    Відповідно до вимог п. є ч. 1 ст. 3 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” основними принципами охорони навколишнього природного середовища є обов’язковість надання висновків державної екологічної експертизи.
    Відповідно до вимог п. в ч. 1 ст. 17 Закону України “Про відходи” суб’єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов’язані визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров’я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища
    А це означає, що на території полігону твердих побутових відходів не може проводитися захоронення твердих побутових відходів, якщо таке захоронення відбувається з порушенням способу визначеного Конституцією та Законами України.
    Зазначення доказів, що підтверджують дану обставину: чотиристоронній договір від 26 квітня 2017 року; Закон України “Про відходи”; Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”, Правила благоустрою, забезпечення чистоти і порядку, додержання тиші в громадських місцях на території міста Старокостянтинів.

    Обставина 3. В пункті 3.1. Договору намірів про співпрацю зазначено: “З моменту розміщення відходів на полігоні TПB, право власності на ці відходи переходить до Сторони – 4″. А це означає, що відходи, які вироблені на території міста Львова формально (за договором) мали б перейти у власність Комбінату комунальних підприємств в Старокостянтинові (Сторони – 4), але відповідальність за них ляже на територіальну громаду Старокостянтинова. Проте, такий спосіб переходу права власності на відходи територіальної громади до іншої юридичної особи законом не передбачено. Більше того, законом не передбачено способу набуття юридичною особою права на відходи територіальної громади, які вироблені на території цієї територіальної громади, зокрема міста Львова.
    Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відходи” відходи – будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
    Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України “Про відходи” територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об’єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).
    Саме норми цієї статті вказують на цілковите порушення сторонами Договору приписів Конституції та законів України в частині прав територіальних громад щодо поводження з відходами. Більше того, правовідносини, які стосуються виключної компетенції сесії міської ради як міста Львова так і міста Старокостянтинова фактично було узурповано сторонами Договору. Сторони розпорядилися відходами територіальної громади навіть не маючи жодного погодження збоку ради міста Львова.
    Відповідно до вимог ч. 1 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
    Відповідно до вимог ч. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
    А це означає, що способу, за яким комунальне підприємство однієї територіальної громади мало право придбавати відходи іншої територіальної громади у власність свого власника законом не встановлено.
    Відповідно до вимог п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.
    Способу відчуження відходів територіальної громади без рішення сесії міської ради немає в жодному законі і тому спосіб поводження з відходами територіальної громади міста Львова, який визначено у Договорі є незаконним.
    Відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 Закону України “Про відходи” право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом.
    Законом України “Про відходи” передбачено перехід права власності на відходи лише у двох випадках: 1) Стаття 10. Перехід права власності на відходи у процесі приватизації державних підприємств; 2) Стаття 11. Перехід права власності на відходи в результаті зміни власника чи користувача земельної ділянки.
    Відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 Закону України “Про відходи” суб’єкти права власності володіють, користуються і розпоряджаються відходами в межах, визначених законом.
    Жодна із сторін Договору намірів про співпрацю не наділена повноваженнями ігнорувати вимоги закону, їх порушувати, або ж змінювати законодавчі приписи. А це означає, що у цій частині спосіб укладення Договору без участі власника відходів та фактичного набувача не відповідає вимогам закону, є незаконним.
    Зазначення доказів, що підтверджують дану обставину: чотиристоронній договір від 26 квітня 2017 року; Закон України “Про відходи”, Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

    Обставина 4. Відповідно до п. 2.2.1. Статуту Старокостянтинівського комбінату комунальних підприємств (нова редакція) (далі – Статут ККП), затвердженого рішенням 17 сесії Старокостянтинівської міської ради від 17 лютого 2017 року № 13 предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг населенню і організаціям міста, здійснення роботи по утриманню споруд і обладнань комунального господарства, передбачених планом робіт по благоустрою міських територій.
    Таким чином придбання відходів, що є власністю інших територіальних громад не є і не може бути предметом діяльності ККП.
    Відповідно до п. 3.2. Статуту ККП підприємство здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту, який затверджується Органом уповноваженого управляти майном.
    Відповідно до п. 4.2. Статуту ККП майно підприємства є комунальною власністю міста і закріплюються за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання Підприємство володіє, користується та розпоряджається належним йому майном на власний розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечить чинному законодавству України та цьому Статуту.
    Відповідно до п. 4.3. Статуту ККП джерелами формування майна (основних фондів та оборотних коштів) є:
    а) доходи, одержані від реалізації продукції, робіт, послуг, товарів, а також від інших видів господарської діяльності;
    б) кредити банків та інших кредиторів;
    в) капітальні вкладення і дотації з бюджету;
    г) придбання майна, документації інших підприємств, організацій, громадян в т.ч. і іноземних;
    д) безплатні або благодійні внески організацій, підприємств, громадян, в т.ч. і іноземних;
    е) інші джерела, не заборонені законодавством України.
    А це означає, що Статутом ККП підприємству не надано способу як джерело формування майна підприємства придбавати відходи територіальної громади міста Старокостянтинова, тим більше не надано способу придбавати відходи інших територіальних громад, включно із відходами міста Львова. Також Статутом ККП не надано цьому комунальному підприємству права та способу захоронення відходів інших територіальних громад.
    А це означає, що внесений в Договір спосіб придбання у власність ККП, тобто у комунальну власність міста Старокостянтинова відходів, що не вироблялися на території міста Старокостянтинова, є незаконним.
    Зазначення доказів, що підтверджують дану обставину: чотиристоронній договір від 26 квітня 2017 року; Закон України “Про відходи”, Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”; Статут ККП

    Обставина 5. В пункті 2.1. Договору намірів про співпрацю зазначено: ” Сторона – 2 зобов’язується:
    – забезпечити вивезення з м, Львова накопичені об’єми ТПВ в найкоротші терміни;
    – надавати послуги відповідно до вимог законодавства про відходи, санітарних норм і правил, Правил надання послуг з вивезення побутових відходів;
    – збирати і перевозити відходи спеціально обладнаними для цього транспортними засобами;
    – оплачувати послуги Стороні – 3 згідно наданих рахунків протягом п’яти банківських днів з моменту їх отримання. ”
    Відповідно до вимог нової частини ст. 17 Закону України “Про відходи” суб’єкти господарювання, які в установленому порядку визначені виконавцями послуг на вивезення побутових відходів на певній території, здійснюють їх роздільне збирання.
    На відміну від умов договору, в порушення вимог ст. 17 Закону України “Про відходи” роздільне збирання побутових відходів на території міста Львова Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВ-ЕКОСВІТ» (Сторона – 2) не проводить і, відповідно, не забезпечує виконання вимог закону.
    Відповідно до вимог ч. 6 ст. 33 Закону України “Про відходи” забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія. Технологія утилізації відходів органічного походження, металу, скла, полімерів в Україні існує і тому не могло бути змішування цих відходів.
    Тому спосіб перевезення відходів, та їх захоронення, якими наділили себе учасники Договору намірів про співпрацю у цій частині заборонений законом і тому є незаконним а сам Договір нікчемним.
    Зазначення доказів, що підтверджують дану обставину: чотиристоронній договір від 26 квітня 2017 року; Закон України “Про відходи”.

    Обставина 6. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
    Відповідно до вимог ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
    У п.7.1. Договору сторонами зазначено: «3.1. З моменту розміщення відходів на полігоні TПB, право власності на ці відходи переходить до Сторони-4»
    Перехід права власності на відходи від територіальної громади міста Львова до комунальної власності територіальної громади міста Старокостянтинова, у спосіб, що не передбачений законом, є прямим доказом посягання на бюджетні кошти міста Старокостянтинова.
    Так, відповідно до вимог п. 1.2 ч. 1 ст. 1 Податкового кодексу України екологічний податок – загальнодержавний обов’язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів в атмосферу, скидів у водні об’єкти забруднюючих речовин, у тому числі скидів понаднормативних забруднень промислових та інших стічних вод через систему каналізації населених пунктів, розміщення відходів та утворення і тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк.
    Відповідно, до вимог податкового кодексу на набувача права на відходи, тобто на територіальну громаду міста Старокостянтинова переходить обов’язок сплати екологічного податку. Відповідно, до п. 8.1 статті 8 Розділу VIII Податкового кодексу України ставки податку за розміщення окремих видів надзвичайно небезпечних відходів, як, наприклад, люмінесцентних ламп – 7,5 гривні за одиницю, а за обладнання та приладів, що містять ртуть, елементи з іонізуючим випромінюванням, – 431 гривня за одиницю.
    Відповідно, до вимог п. 8.2. Податкового кодексу встановлюються ставки податку за розміщення відходів залежно від класу небезпеки та рівня небезпечності відходів.
    У Договорі відсутні будь-які дані про клас небезпеки та рівня небезпечності відходів, що придбаваються у власність територіальної громади міста Старокостянтинова. А це означає, що до цих відходів може бути застосовані вимоги п. 8.3. статті 8 Розділу VIII Податкового кодексу За розміщення відходів, на які не встановлено клас небезпеки, застосовується ставка податку, встановлена за розміщення відходів I класу небезпеки. У цьому випадку ставка податку становить 1359 гривень за тонну.
    Відповідно до оприлюднених змін до Договору щоденно передбачено придбавати 150 тонн відходів ще протягом 10 місяців, тобто 304 днів. За таких умов територіальній громаді нав’язується 45600 тонн відходів, що може вимагати сплати екологічного податку в розмірі 61970400 гривень. Навіть за умов, що придбані відходи якимось чином буде віднесено до IV класу небезпеки відходів, то з бюджету міста необхідно буде сплатити 214320 гривень екологічного податку без податку за відходи окремих видів надзвичайно небезпечних відходів.
    Ні Конституцією, ні законами України, ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено такого способу передачі відповідальності за вироблення відходів з виробника на набувача.
    У Договорі жодного слова немає про те, що податок за вироблені на території міста Львова відходи сплачує Львівська міська рада.
    Зазначення доказів, що підтверджують дану обставину: чотиристоронній договір від 26 квітня 2017 року; зміни до договору; Закон України “Про відходи”; ЦК України.

    Обставина 7. Відповідно до вимог п. і) частини 1 ст. 32 Закону України “Про відходи” з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини забороняється з 1 січня 2018 року захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів.
    У п.7.1. Договору сторонами зазначено: «Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до «01» червня 2018 р.»
    Таким чином підтверджується той факт, що Договір спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, визначених ст.ст. 49, 50 Конституції України.
    Зазначення доказів, що підтверджують дану обставину: чотиристоронній договір від 26 квітня 2017 року; Закон України “Про відходи”; Конституція України.

    Відповідно до вимог ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою.
    На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 8, 50, 129 Конституції України, ст. 203, 215-216, 228 ЦК України, ст. 213, 215 ЦПК України,
    Прошу:
    Визнати незаконними способи укладення і виконання нікчемного Договору про співпрацю між “Львівське комунальне підприємство ТРАНСПОРТНА ФІРМА ЛЬВІВСПЕЦКОМУНТРАНС” (далі – Сторона -І), в особі директора (прізвище зазначене незрозуміло від руки – П.М.С.), діє на підставі Статуту, з однієї сторони Товариство з обмеженою відповідальністю “ДВ-ЕКОСВІТ” (далі – Сторона – 2) в особі директора Деміча С. М., що діє на підставі Статуту, з другої сторони Товариство з обмеженою відповідальністю “Екостаркон», (далі – Сторона – 3), в особі директора Пецуха В.Л., що діє на підставі Статуту, з третьої сторони Старокостянтинівський комбінат комунальних підприємств, (далі – Сторона – 4), в особі начальника Булича В. Є. від 26 квітня 2017 року, який порушує публічний порядок, що суперечить інтересам держави і суспільства, вчиненого з наміром порушення екологічної безпеки громадян.

    До позовної заяви додається:
    1. Фотокопія: Договір про співпрацю від 26 квітня 2017 року.
    2. Копія даної позовної заяви з додатком на кожного з відповідачів.

    31 липня 2017 року Прощук М.С.”
    Старокостянтинівський районний суд ще не надав громадянину Прощуку М.С. повне рішення і тому щось говорити про рішення є передчасно. Єдине на чому зосереджу увагу, то це на тому, що “відфутболити” цю справу судді вже намагалися. Апеляційний суд Хмельницької області вже раз завертав справу. Чи буде громада терпіти таке свавілля? Покаже час. Можливо, у суддів дуже великі зарплати і екологічний податок за придбане сміття вони сплатять зі своєї кишені? Вражає інше: “Феміда заради отримання вигоди кількох чиновників піддала дискримінації права цілої територіальної громади. Невже судді переселяться десь на небо і їм не потрібно думати про своє земне життя?

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.