Іван Павльо, генеральний директор ТОВ «Авто Поділля»:
Зараз серед населення ходить багато думок про ті чи інші дії, чи що ще гірше – про бездіяльність вищого керівництва країни в питаннях, пов’язаних з цілісністю нашої Держави, війною та економічною ситуацією. Дуже багато хто з нас, сидячи в себе вдома, перед телевізором, вважає, що знає набагато краще, що треба робити і як, аніж цілі державні інститути та новостворені служби. Але коли йому кажеш, що, давай, бери і роби, так як вважаєш за потрібне, щоб дійсно змінити Державу, бажаючі чомусь одразу зникають. Неодноразово перевірено навіть мною.
Так, звичайно, деякі рішення, які приймаються нашим Президентом – не завжди популярні, і часто навіть болісні, тому що міняти потрібно майже все і то дуже швидко, і все це в умовах постійного спротиву, як з боку бувших чиновників на місцях, яким абсолютно не потрібні ніякі зміни, бо їх все влаштовувало і раніше, так і з боку Росії, яка через своїх засланих агентів, яких в нас, на жаль, ще дуже багато, вкладає в голови наших людей потрібну їй провокативну дезінформацію, налаштовуючи таким чином населення України на несприйняття реформ та потрібних змін.
В мене взагалі складається таке враження, що в країні створюється олігархічна опозиція до української влади: Свобода, УКРОП, Радикальна партія, Опозиційний блок – всі вони мають спонсорами Ігоря Коломойського, Ріната Ахметова, Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна, а деякі з них ще і дуже тісно пов’язані з Москвою, і є просто на просто спецпроектом, який час від часу виконує певні дестабілізуючі дії, коли в цьому є необхідність.
Ось наприклад хоча б останній випадок з голосуванням у Верховній Раді. Було багато емоцій, шуму, обговорень, але незважаючи ні на що, депутати схвалили виважене та мудре рішення, підтримавши зміни до Конституції. Бо це було не просто голосування за зміни до Конституції – це було голосування за продовження економічних санкцій ЄС проти Росії, які засновані на виконанні Мінських домовленостей. Цей раунд Москва з тріском програла. Мінські домовленості доведеться виконувати, або терпіти наслідки економічних санкцій.
Дехто з політичних сил закидав такі репліки, що це зрада України, що ці зміни на руку Росії, але згадайте реакцію США та Євросоюзу, американці та європейці дуже позитивно сприйняли звістку про вдале голосування, а ось Москва навпаки негативно відреагувала на це. Сергій Лавров висловив незадоволення Путіна прийняттям конституційних змін, а пізніше вже і сам Путін виступав по російському телебаченню і розказував про те, що дані зміни не були погоджені з ДНР та ЛНР, а тому є неприйнятними для встановлення миру в Україні. Це справжня реакція Москви і ті політичні сили, хто виступав проти змін Конституції мають побачити у якій компанії вони опиняються через свій емоційний протест. Отже виводи робіть самі.
Підтримка голосування з боку Опозиційного блоку 31 серпня абсолютно не була визначальною – голосів для прийняття змін вистачало і без них. Скоріш за все, це була політична гра екс-регіоналів для руйнування парламентської коаліції, і не виключено, що Опозиційний блок спеціально приєднався до голосування, щоб дати аргументований привід Олегу Ляшку вивести своїх депутатів із коаліції. Хоча їх вихід ні в якому разі не призводить до розвалу парламентської більшості, скоріш за все, політично, вихід Радикальної партії є втечею з коаліції з метою отримання передвиборчих дивідендів на місцевих виборах.
А також своїм виходом Радикальна партія хоче відвернути увагу від політичної відповідальності Олега Ляшка та його однопартійців за криваве побоїще під Верховною Радою та смерть невинних людей. Адже саме Ляшко найбільше закликав до протестів, пересмикуючи інформацію про конституційні зміни. Та як би там не було, люди правильно відреагували на все, що сталося під стінами Верховної Ради 31 серпня, і Олегу Ляшку доведеться відповідати разом з Олегом Тягнибоком за цей теракт. Бо якщо Свобода змогла вкласти терористу в руки гранату фізично, то Радикальна партія разом зі своїм лідером, де-факто, спонукала її кинути під ноги людям, а тому і відповідати за трагедію біля стін парламенту мають не лише безпосередні виконавці-учасники мітингу, але й ті, хто був причетний до організації терористичного акту та постачання зброї.