Незалежний громадський портал

Дорогі друзі!

Звертаюся до шанованого мною колективу Хмельницького університету управління та права напередодні перших в житті навчального закладу виборів ректора.
Пишаюся тим, що мав честь очолювати університет протягом майже 10 років.
Це були успішні роки. Разом з Вами ми розбудовували на Поділлі престижний навчальний заклад, який нагадував мені великий вулик, де завжди кипіла робота. Ми будували наш спільний дім і прагнули перетворити його на храм освіти і науки, де кожен міг би реалізувати себе в галузі культури, спорту, в організаційній діяльності тощо. Ритм життя в нашому університеті був співзвучний з ритмом наших сердець. І слова університетського гімну «Ми – дружня, велика родина…», автором якого став наш студент, а нині викладач Юрій Туровець, підтверджують це.
Як любить говорити наш вельмишановний професор Радомир Іванович Кондратьєв: «В університеті є дві головні дійові особи – студент і викладач і всі мають працювати на цей тандем». А головним меседжем у підборі майбутнього абітурієнта в нас був наступний – нашого студента ми повинні знайти за шкільною партою. І шукали… Їхали взимку у віддаленні села та райони, проводили олімпіади, щоб підтримати обдаровану молодь. Зате, конкурс при вступі зашкалював і був на рівні престижних Вишів.
За цей короткий термін ми формували і підтримували традиції нашого університету. На наші святкові заходи очікували мешканці міста. Згадаймо тільки феєричний «Золотий Еней», конкурс «Краса»… Студентські команди КВН прославляли університет на сценічних площадках Києва, Москви, Юрмали, Сочі, Керчі, продовжуючи традиції славетних «Трьох Товстунів». Ми виховували молодіжних лідерів і відкривали їм дорогу в життя. Одні з перших в Україні впровадили систему студентського самоврядування. Наша ініціативна студентська рада мала широкі повноваження задовго до того, як права студентського самоврядування були прописані в Законі України «Про вищу освіту». Разом зі студентами ми, викладачі, неодноразово підіймали наш прапор на найвищій горі України – Говерлі, окрім того влаштовували табори праці та відпочинку для першокурсників на базі в с. Пирогівці та Бакоті. А спортивні змагання між викладачами та студентами на честь Дня Перемоги не залишали байдужими нікого. Випускалася перша студентська демократична газета «Гаудеамус».
Нами був зроблений серйозний прорив в питаннях євроінтеграції. Не лише прапор Ради Європи майорів поруч з прапором університету, а відбулися перші поїздки-стажування студентів та викладачів в штаб-квартири Ради Європи, Європейського парламенту, Європейського суду з прав людини, університети-побратими Німеччини та Польщі. Разом з Вами ми створили найкращу матеріальну базу: за власні кошти придбали в Міністерства оборони України історичну будівлю, а в Міністерства транспорту та зв’язку України – пам’ятку архітектури місцевого значення, і відреставрували та укомплектували їх сучасними меблями та технікою без жодної допомоги з бюджету.
Щоденно контролювався фінансово-економічний стан університету, залучалися благодійні кошти, самі заробляли за рахунок ефективного використання майна. Дотації з обласного бюджету на той час були в 10 раз меншими, ніж ті, що отримує університет сьогодні.
Наша гордість – це професійні викладачі. Перший професор університету Петро Федорович Щербина часто цитував Сократа: «Найбільше благо на землі – це знання, а навчаються в тих, кого люблять». І науково-педагогічний колектив доводив це щодня. А ми шанували і цінували наших викладачів, сприяли їх творчій праці і науковим здобуткам, мотивували їх діяльність. Багато з задуманого залишилося у планах. Просто не встигли …
Особливо пишалися ми університетською автономією та свободами, які в непростих умовах відвойовували у власника.
Ми шанували справжню демократію та права людини.
Дисципліна в нас була високою, тому що опиралася вона на патріотизм та свідоме мислення.
Ще одна важлива річ, яка надавала нам добру репутацію – громадськість області знала, що Хмельницький університет управління та права – це територія без корупції.
Ми розуміли, що вже виросли з закладу комунальних стандартів. Потрібна була інтеграція в нові, в більш сучасні освітні проекти. Серед них – перетворення університету в державний інститут Національної академії державного управління при Президентові України для підготовки юристів та управлінців для потреб подільсько-волинського регіону. І такий проект указу Президента України був погоджений з главою адміністрації Президента України та ректором НАДУ. Проте, тодішнє керівництво обласної ради про це навіть чути не хотіло.
А далі Ви пам’ятаєте, що сталося. Якби не зрада в наших рядах, ми б вистояли і обов’язково реалізували наші плани, які надавали університету нове дихання і стабільну нішу в системі вищої школи.
І на завершення.
Про головне говориться на порозі. В одну й ту ж саму річку двічі не ввійдеш. Це вже інша ріка, інші береги. Хмельницький університет управління та права залишиться в моєму серці на все життя, бо це були кращі роки творення.
На жаль, за останні 7 років наш рідний навчальний заклад дуже багато втратив в репутації та розгубив здобутки.
Причини на поверхні.
Немає розвитку, втрачається віра, авторитарні методи управління, боротьба з інакомисленням, поява та розквіт корупції.
Сьогоднішній стан в університеті – це шлях до банкрутства, як фінансового, так і духовного. Тим паче в умовах реформування вищої школи, яка передбачає об’єднавчі процеси. Через це, якщо ми бажаємо мати майбутнє для нашої Альма-матер, потрібна негайна зміна курсу, потрібна зміна менеджменту.
Саме тому я вирішив підтримати на виборах ректора чудову людину, фахівця своєї справи Миколу Антоновича Йохну, який, на моє глибоке переконання, здатен провести радикальні зміни та відродити славетні традиції Хмельницького університету управління та права, коли студент, викладач та співробітник з гордістю зможуть сказати: «Ми навчаємось та працюємо в найпрестижнішому та найкращому навчальному закладі Хмельниччини»!
Зі своєї ж сторони гарантую різнобічну підтримку та цілковите сприяння у цій благородній справі.

З глибокою повагою до Вас,
Віталій Олуйко.