Права чорношкірих в ЄС захищають всерйоз, що й засвідчив нещодавній інцидент з американською ведучою і мільярдеркою Опрі Вінфрі у швейцарській крамниці, в якій її запевнили, що вона не здатна купити тут коштовну річ. Реакція і вибачення європейських чиновників були блискавичними. А от з українцями там поводяться інакше. Можна практикувати посутньо знущальні процедури з отримання Шенгенських віз, можна брутально «трусити» багаж при перетині кордону Євросоюзу, можна не запрошувати на важливі зустрічі перекладача з української (обійдуться і російською), можна ухвалювати резолюції про «етнічні чистки з елементами геноциду»… Бо ж хто такі ті українці? Невідомо хто з казна-якою владою. Перетопчуться!
Фото obozrevatel.com
І справді, хіба хтось, окрім впливових тільки у вузьких колах освіченої української громади видань, порушує питання «білого расизму» щодо українців? Хіба хтось, крім нечисленних громадських організацій, проводить пікети біля західних посольств, персонал яких особливо по-хамськи ставиться до українських громадян?
Хіба чутно щось із МЗС, крім – і то іноді – слабкого попискування з приводу порушення прав українців (далеко не тільки на Заході, а й у Росії, Білорусі, Казахстані чи Азербайджані)? Он заборонив Азербайджан в’їзд до країни – в числі інших – сімом українським журналістам, так заступниця директора департаменту інформаційної політики МЗС Олена Ващенко у відповідь заявила: мовляв, міністерство «звертає увагу громадян України на необхідність дотримання законів тих країн, куди вони планують свої подорожі». Іншими словами, ви самі в усьому винні, а обстоювати інтереси «маленьких українців» ми не будемо, наш «великий брат» дружить з азербайджанським «великим братом», і не псуватиме відносин із ним заради якихось там журналістів…
А історія з використанням німецькою компанією Henkel у рекламі Bref Duo «стікера чистоти» у вигляді українського прапора із наступним змиванням цього прапора в унітаз? Після того, як цей факт викликав чимале обурення серед українців (не з урядових чи політичних кіл, а серед користувачів Інтернету), на офіційній сторінці компанії з’явилося таке пояснення: «Ми шкодуємо, що наші стікери Bref Duo викликають деяке нерозуміння і роздратування через те, що кольори пов’язані з державним прапором України. Будьте певні, це ніколи не було нашим наміром. Жовтий і синій – класичні кольори нашого продукту Bref для туалету, адже синій – символ води і гігієни, а жовтий – символ лимонної свіжості. Ми направили ваші коментарі до наших колег з маркетингу і буде мати цю проблему на увазі, розробляючи майбутні продукти».
«Деяке нерозуміння»… А якби стікер був кольорів якоїсь із країн Африки, наприклад, Габону (зелений-жовтий-блакитний) чи Маврикію (червоний-синій-жовтий-зелений)? Чи обійшлося б тоді поясненнями про «символи» – зелений, мовляв, це втілення всіх екологічних чеснот тощо? Чи довелося б одразу публічно вибачитися і вилучити відповідний продукт із продажу? Й Ангела Меркель, найшвидше, змушена була би висловлювати сподівання, що інцидент не відобразиться негативно на німецькій репутації…
Що ж стосується України, то компанія Henkel і німецькі урядовці можуть бути спокійними: буйствуватимуть хіба що наші хакери, максимум, київська організація «Свободи», перервавши літню сплячку, влаштує нечисленний пікет під посольством ФРН. І все. Бо то, мовляв, якась дрібниця, на яку не слід звертати увагу і не псувати через неї відносини з провідною державою Європи. Справді, можливо, цей стікер – і дрібниця, але ж перша реакція німецької компанії була відверто хамська. Чи «білі негри», на відміну від чорношкірих, себе не поважають і почуваються людьми другого ґатунку на святі життя?
Сергій Грабовський, “Український тиждень”.
P.S. Коли стаття вже була написана, з’явилося повідомлення, що компанія Henkel все ж знімає з продажів стікер для унітазів в кольорах українського прапора. «Ми уважно вивчили коментарі наших користувачів в Україні і поставилися до них дуже серйозно. Ми поважаємо почуття наших споживачів і тому зробили відповідні кроки, аби негайно припинити поширення продукту в його нинішньому колірному дизайні. Також ми скасували відповідну рекламу на телебаченні», – повідомила компанія Henkel. Що ж, українські користувачі інтернету зробили те, що мали б робити не тільки вони, а й політики та урядовці: масованими атаками на фірми Henkel у Всесвітньому Павутинні домоглися зміни компанією своєї позиції. Що ж, принаймні, частина «білих негрів» не має комплексу меншовартості, і це тішить. Але в тому, що стосується політичної і владної квазіеліти, серйозні питання залишаються відкритими.