Світлана Павлишина: “Поки влада не наведе порядок з інвентаризацією земель, повинна діяти довготривала оренда паїв”

Колишня заступниця голови Хмельницької облдержадміністрації Світлана Павлишина, яка на цій посаді опікувалася соціалкою та реформою децентралізації, після зміни керівництва області не полишила “білий дім”. Навпаки — з поширенням пандемії COVID-19 на теренах Хмельниччини “за квотою” нардепа Олександра Гереги ввійшла до обласного кризового штабу, який збирає заявки з медзакладів для забезпечення найнеобхіднішими речами і обладнанням.

Крім цього, пані Павлишина очолила службу соціальної політики Хмельницького регіону “Епіцентр Агро” — сільськогосподарської компанії, яка активно працює з близько 10 тис. пайовиками краю.

 

— Ви входите до обласного штабу з протидії та поширення коронавірусної інфекції, створеного при Хмельницькій облдержадміністрації. Відповідно, обізнані з тим, чого і в якій кількості не вистачає медичним закладам. За власними відчуттями, Хмельницька область готова до другої хвилі COVID-19?

— Ситуація дійсно серйозна. План розгортання лікарень першої хвилі, який був затверджений у березні цього року, нині майже виконано. Славутська, Шепетівська, Дунаєвецька центральні районні лікарні заповнені хворими на COVID-19. На жаль, на Хмельниччині боротьба з коронавірусом набирає повних обертів.

Що стосується матеріального забезпечення, то лікарні підготовлені. На сьогодні відсутній страх і паніка; є розуміння, як лікуватися і як захиститися; маємо фахових медичних кадрів. Простий приклад. Нещодавно редакторка районної газети потрапила з коронавірусом до лікарні. Третя година ночі, у неї температура 41 градус, молодий медик укомплектований спецзасобами тримає її руку під крапельницею і говорить: “Відчуваю, що температура спадає”. Виміряли температуру, і справді на термометрі показало 39 градусів. Тобто лікар завдяки дотику зумів відчути, як організм пацієнтки бореться з недугом.

Ми пережили той період з пустими полицями та відсутністю кисневими концентратами у медзакладах. Сьогодні точно є певний запас міцності. Більше того зі столиці приїздили фахівці, котрі вивчали досвід Шепетівської ЦРЛ, яка вилікувала хворого на коронавірус, підключеного 40 днів до апарату штучної вентиляції легень.

— Ви рік пропрацювали заступницею голови Хмельницької ОДА і якраз відповідали за медичний і освітянський напрямки в області. Історія з COVID-19 відкрила для Вас нові проблеми цих галузей?

— В цілому, стан справ у медицині області був відомий, однак підтвердилися два моменти. По-перше, так звані “модні” напрямки медицини — хірургія і травматологія. Вони мали відповідні ремонти приміщень, більш-менш оновили обладнання. Словом, готувалися до другого етапу медичної реформи.

Чого не скажеш про інфекційні відділення, — це, даруйте, була тотальна дизентерія! Між іншим, кричущий випадок — у Летичівському районі було відсутнє інфекційне відділення.

По-друге, не могли порахувати потребу у засобах індивідуального захисту для центральних районних лікарень, які протидіяють COVID-19. Головні лікарі не орієнтувалися, скільки у них медичних бригад, скільки треба захисних костюмів і масок.  Доходило до космічних цифр з кількома нулями! Треба віддати належне головному лікарю Славутської ЦРЛ, який був єдиним, хто чітко надавав розрахунки.

— Головного управління статистики в області оприлюднило офіційну інформацію: за січень-червень 2020 року на Хмельниччині від коронавірусу померло 15 людей. Станом на 4 вересня Хмельницька ОДА звітувала про 58 летальних випадків. З чим пов’язаний ріст летальних випадків від COVID-19 і чи маєте дані, що ця статистика приховується або навпаки — її роздувають?

— Я не думаю, що її занижують. Швидше за все, це пов’язано з супутніми хворобами пацієнтів, котрі потрапляють з коронавірусом до лікарень. Це і цукровий діабет, і хвороби ендокринологічної системи. У цій ситуації необхідно надати максимальний доступ нашим лікарям для обміну інформацією з медиками інших областей, а також зарубіжними спеціалістами. Ось тут має бути ключова роль міністерства охорони здоров’я та профільного обласного департаменту.

— Після Вашого відходу з ОДА відбулася заміна директора департаменту охорони здоров’я — конкурс виграв киянин Олександр Худенко. Ця людина на своєму місці?

— Мало знаю Худенка. З того, що мені казали головні лікарі, то вони очікують більшої координації профільного департаменту у частині надання методичної, аналітичної та організаційної допомоги.

— Що буде з теперішніми райлікарнями, які розміщені в уже ліквідованих районах? Вони втратять статус з надання нині діючої меддопомоги і перейдуть на утримання не завжди самодостатніх новостворених громад?

— Маємо неабиякі виклики. Цинізм влади полягав у тому, що на місцях не до кінця знали і розуміли, коли перекривали дороги, “воюючи” за збереження районів. Та й досі невідомо, хто управлятиме майном медичних закладів. На рівні центру обговорювалися варіанти переходу райлікарень на обласний рівень або залишення їх в новостворених громадах.

Водночас, як не дивно, рятівне коло потрапило до рук самих лікарів. Кожна ЦРЛ як комунальне неприбуткове підприємство напряму укладає з Національною службою здоров’я України договори на фінансування медпослуг. Від кількості пакетів і залежить сума надходжень. Однак, до прикладу, я не розумію, чому моя рідна Чемеровецька ЦРЛ надає 10 пакетних послуг, а Віньковецька ЦРЛ — 12? За потужністю ці заклади приблизно однакові, але, очевидно, тут проявився індивідуальний підхід керівника райлікарні до організації процесу.

Друге рятівне коло — впорядкування штатів. Не потрібно тримати заступника заступника головлікаря або радника радника головного лікаря, — краще кошти витратити на фахового медпрацівника, який приноситиме дохід самій ЦРЛ. Адже не секрет, що наші люди готові долати велику відстань у пошуках хорошого спеціаліста. І виграє та лікарня, кадри якої будуть мобільними, а головний лікар заздалегідь шукатиме нових спеціалістів з університетських лав.

Щодо громад, то їм буде важко утримувати велику кількість приміщень лікарень. Вихід — здавати їх в оренду приватним медичним кабінетам і лабораторним центрам тощо. Треба ж якось виживати і заробляти кошти бодай на утримання комунального майна.

— Наразі Ви поза політикою і працюєте в новій для себе галузі — сільському господарстві. Яке бачення “Епіцентру Агро” щодо запровадження ринку землі сільськогосподарського призначення?

— Засновник компанії Олександр Герега у певній мірі є противником ринку землі у тому вигляді, за який проголосував цей парламент. Зокрема, він часто наводить яскравий приклад і каже: “Щоби я мав на касі, якби в “Епіцентрі” на одній полиці лежали б цвяхи, цемент, миючі засоби і цемент”. До того часу поки влада не наведе порядок з інвентаризацією земель повинна діяти довготривала оренда паїв. Ми свої договори оренди укладаємо максимально на 10 років. Щоправда, селяни підходять і просять на більший термін підписати.

Також трапляються поодинокі випадки, коли наші пайовики питають, за яку ціну компанія готова у них викупити землю. Але ми відмовляємо.

— Кілька років тому багато фермерів і представники великих агрокорпорацій області влаштували показовий “агромайдан”, виступивши проти заходження на ринок герегівського “Агрохолдингу 2012” (нині входить до структури “Епіцентру Агро”). Компанія-новачок почала суттєво підвищувати орендну ставку порівняно з іншими, а також приваблювати одноразовими бонусами. Що змінилося з того часу?

— Справді, тоді з “Агрохолдингу 2012” ліпився образ рейдера і Бармалея, який начебто хоче все загарбати і пустити по світу інших інвесторів. Тепер подивимося, що відбулося насправді. У виграші опинився селянин, який отримує не 5-7% за пай, як тоді, а мінімум 10%, а то й навіть 16%.

Ще одне “досягнення” “агромайдану” — у договорах оренди перестали огульно ставити підписи замість пайовиків. До прикладу, наша компанія просить у пайовика не лише підпис під документом, а й зазначення його прізвища. Це дасть змогу у разі судового позову підтвердити автентичність документу або довести його підробку.

Власне це відкрило шлях до прозорої реєстрації договорів оренди землі і сплати податків. Мене завжди дивувала ситуація, за якої місцеве самоврядування мусить випрошувати в інвесторів гроші. Треба ж лише сплачуйте податки і тоді місцева влада вирішить усі свої проблеми. Якраз “Епіцентр Агро” не словом, а ділом і демонструє всім чесність ведення бізнесу.

Петро Костюк.

У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.