Колишня заступниця голови Хмельницької облдержадміністрації Світлана Павлишина, яка на цій посаді опікувалася соціалкою та реформою децентралізації, після зміни керівництва області не полишила “білий дім”. Навпаки — з поширенням пандемії COVID-19 на теренах Хмельниччини “за квотою” нардепа Олександра Гереги ввійшла до обласного кризового штабу, який збирає заявки з медзакладів для забезпечення найнеобхіднішими речами і обладнанням.
Крім цього, пані Павлишина очолила службу соціальної політики Хмельницького регіону “Епіцентр Агро” — сільськогосподарської компанії, яка активно працює з близько 10 тис. пайовиками краю.
— Ви входите до обласного штабу з протидії та поширення коронавірусної інфекції, створеного при Хмельницькій облдержадміністрації. Відповідно, обізнані з тим, чого і в якій кількості не вистачає медичним закладам. За власними відчуттями, Хмельницька область готова до другої хвилі COVID-19?
— Ситуація дійсно серйозна. План розгортання лікарень першої хвилі, який був затверджений у березні цього року, нині майже виконано. Славутська, Шепетівська, Дунаєвецька центральні районні лікарні заповнені хворими на COVID-19. На жаль, на Хмельниччині боротьба з коронавірусом набирає повних обертів.
Що стосується матеріального забезпечення, то лікарні підготовлені. На сьогодні відсутній страх і паніка; є розуміння, як лікуватися і як захиститися; маємо фахових медичних кадрів. Простий приклад. Нещодавно редакторка районної газети потрапила з коронавірусом до лікарні. Третя година ночі, у неї температура 41 градус, молодий медик укомплектований спецзасобами тримає її руку під крапельницею і говорить: “Відчуваю, що температура спадає”. Виміряли температуру, і справді на термометрі показало 39 градусів. Тобто лікар завдяки дотику зумів відчути, як організм пацієнтки бореться з недугом.
Ми пережили той період з пустими полицями та відсутністю кисневими концентратами у медзакладах. Сьогодні точно є певний запас міцності. Більше того зі столиці приїздили фахівці, котрі вивчали досвід Шепетівської ЦРЛ, яка вилікувала хворого на коронавірус, підключеного 40 днів до апарату штучної вентиляції легень.
— Ви рік пропрацювали заступницею голови Хмельницької ОДА і якраз відповідали за медичний і освітянський напрямки в області. Історія з COVID-19 відкрила для Вас нові проблеми цих галузей?
— В цілому, стан справ у медицині області був відомий, однак підтвердилися два моменти. По-перше, так звані “модні” напрямки медицини — хірургія і травматологія. Вони мали відповідні ремонти приміщень, більш-менш оновили обладнання. Словом, готувалися до другого етапу медичної реформи.
Чого не скажеш про інфекційні відділення, — це, даруйте, була тотальна дизентерія! Між іншим, кричущий випадок — у Летичівському районі було відсутнє інфекційне відділення.
По-друге, не могли порахувати потребу у засобах індивідуального захисту для центральних районних лікарень, які протидіяють COVID-19. Головні лікарі не орієнтувалися, скільки у них медичних бригад, скільки треба захисних костюмів і масок. Доходило до космічних цифр з кількома нулями! Треба віддати належне головному лікарю Славутської ЦРЛ, який був єдиним, хто чітко надавав розрахунки.
— Головного управління статистики в області оприлюднило офіційну інформацію: за січень-червень 2020 року на Хмельниччині від коронавірусу померло 15 людей. Станом на 4 вересня Хмельницька ОДА звітувала про 58 летальних випадків. З чим пов’язаний ріст летальних випадків від COVID-19 і чи маєте дані, що ця статистика приховується або навпаки — її роздувають?
— Я не думаю, що її занижують. Швидше за все, це пов’язано з супутніми хворобами пацієнтів, котрі потрапляють з коронавірусом до лікарень. Це і цукровий діабет, і хвороби ендокринологічної системи. У цій ситуації необхідно надати максимальний доступ нашим лікарям для обміну інформацією з медиками інших областей, а також зарубіжними спеціалістами. Ось тут має бути ключова роль міністерства охорони здоров’я та профільного обласного департаменту.
— Після Вашого відходу з ОДА відбулася заміна директора департаменту охорони здоров’я — конкурс виграв киянин Олександр Худенко. Ця людина на своєму місці?
— Мало знаю Худенка. З того, що мені казали головні лікарі, то вони очікують більшої координації профільного департаменту у частині надання методичної, аналітичної та організаційної допомоги.
— Що буде з теперішніми райлікарнями, які розміщені в уже ліквідованих районах? Вони втратять статус з надання нині діючої меддопомоги і перейдуть на утримання не завжди самодостатніх новостворених громад?
— Маємо неабиякі виклики. Цинізм влади полягав у тому, що на місцях не до кінця знали і розуміли, коли перекривали дороги, “воюючи” за збереження районів. Та й досі невідомо, хто управлятиме майном медичних закладів. На рівні центру обговорювалися варіанти переходу райлікарень на обласний рівень або залишення їх в новостворених громадах.
Водночас, як не дивно, рятівне коло потрапило до рук самих лікарів. Кожна ЦРЛ як комунальне неприбуткове підприємство напряму укладає з Національною службою здоров’я України договори на фінансування медпослуг. Від кількості пакетів і залежить сума надходжень. Однак, до прикладу, я не розумію, чому моя рідна Чемеровецька ЦРЛ надає 10 пакетних послуг, а Віньковецька ЦРЛ — 12? За потужністю ці заклади приблизно однакові, але, очевидно, тут проявився індивідуальний підхід керівника райлікарні до організації процесу.
Друге рятівне коло — впорядкування штатів. Не потрібно тримати заступника заступника головлікаря або радника радника головного лікаря, — краще кошти витратити на фахового медпрацівника, який приноситиме дохід самій ЦРЛ. Адже не секрет, що наші люди готові долати велику відстань у пошуках хорошого спеціаліста. І виграє та лікарня, кадри якої будуть мобільними, а головний лікар заздалегідь шукатиме нових спеціалістів з університетських лав.
Щодо громад, то їм буде важко утримувати велику кількість приміщень лікарень. Вихід — здавати їх в оренду приватним медичним кабінетам і лабораторним центрам тощо. Треба ж якось виживати і заробляти кошти бодай на утримання комунального майна.
— Наразі Ви поза політикою і працюєте в новій для себе галузі — сільському господарстві. Яке бачення “Епіцентру Агро” щодо запровадження ринку землі сільськогосподарського призначення?
— Засновник компанії Олександр Герега у певній мірі є противником ринку землі у тому вигляді, за який проголосував цей парламент. Зокрема, він часто наводить яскравий приклад і каже: “Щоби я мав на касі, якби в “Епіцентрі” на одній полиці лежали б цвяхи, цемент, миючі засоби і цемент”. До того часу поки влада не наведе порядок з інвентаризацією земель повинна діяти довготривала оренда паїв. Ми свої договори оренди укладаємо максимально на 10 років. Щоправда, селяни підходять і просять на більший термін підписати.
Також трапляються поодинокі випадки, коли наші пайовики питають, за яку ціну компанія готова у них викупити землю. Але ми відмовляємо.
— Кілька років тому багато фермерів і представники великих агрокорпорацій області влаштували показовий “агромайдан”, виступивши проти заходження на ринок герегівського “Агрохолдингу 2012” (нині входить до структури “Епіцентру Агро”). Компанія-новачок почала суттєво підвищувати орендну ставку порівняно з іншими, а також приваблювати одноразовими бонусами. Що змінилося з того часу?
— Справді, тоді з “Агрохолдингу 2012” ліпився образ рейдера і Бармалея, який начебто хоче все загарбати і пустити по світу інших інвесторів. Тепер подивимося, що відбулося насправді. У виграші опинився селянин, який отримує не 5-7% за пай, як тоді, а мінімум 10%, а то й навіть 16%.
Ще одне “досягнення” “агромайдану” — у договорах оренди перестали огульно ставити підписи замість пайовиків. До прикладу, наша компанія просить у пайовика не лише підпис під документом, а й зазначення його прізвища. Це дасть змогу у разі судового позову підтвердити автентичність документу або довести його підробку.
Власне це відкрило шлях до прозорої реєстрації договорів оренди землі і сплати податків. Мене завжди дивувала ситуація, за якої місцеве самоврядування мусить випрошувати в інвесторів гроші. Треба ж лише сплачуйте податки і тоді місцева влада вирішить усі свої проблеми. Якраз “Епіцентр Агро” не словом, а ділом і демонструє всім чесність ведення бізнесу.
Петро Костюк.