Кадри вирішують все?

Моя відповідь ствердна – так! Якщо ці кадри професійні, відповідальні, високоморальні. Але якщо вони непідготовлені, корупційні, амбіційні, то створюються нові проблеми, конфлікти і не вирішується основна мета управління організаційними ресурсами.

Справжні мудреці вчили: «Найкращий спосіб обирати державних людей  – це висувати на посади тих, хто сам усувається; і усувати тих, хто сам висувається».

Професіоналізм не можна замінити особистою відданістю чи квотним принципом. Це буде біда! За будь-якою серйозною реформою має стояти особистість, адже місце і роль особистості, лідера в історії ніхто не зможе заперечити.

Сьогодні окремі кадрові рішення – це не система професійного відбору, а швидше, система випадковостей.

Дефіцит якісних кадрів, лідерів, які за собою ведуть, хто є першим, хто попереду з цікавими креативними ідеями, може стати причиною невдалих реформ.

Дуже важливо, щоб при проведенні системних реформ розумна економіка перемогла істеричну політику та популістів.

Людей з ідеями, які здатні об’єднати українців, стає вже на вагу золота.

Велика рідкість зустріти управлінців, в яких є енергія об’єднувати людей, країну. Єдина команда – це як один міцний кулак.

Натомість маємо небезпечну ситуацію, про яку Жан-Жак Руссо писав у свій час: «Як тільки служіння суспільству перестає бути головною справою громадян і вони надають перевагу служити своїм гаманцям, а не особисто – держава вже близько до зруйнування».

Кадрові чистки, майданний призов кадрів перервав еволюцію управлінської еліти. Сьогодні вже вимито той глибокий прошарок професіоналів, які вміло робили свою справу. Ще римляни говорили, що не можна йти до влади, не знаючи, що з нею робити. Сьогодні велика рідкість зустріти професіонала будь-де, особливо  в державному управлінні. Одні повибували, інші повиїжджали, треті – деградували.

Венеціанська комісія Ради Європи визнала національну практику люстрації в Україні, як саму найгіршу з усіх практик Європи і як таку, що суперечить правам людини.

Головна мета реформи органів місцевого самоврядування, так званої децентралізації влади, є забезпечення високої якості управлінських послуг для населення, ліквідація паралелізму і дублювання рішень та подолання корупції.

Лише радикальна кадрова реформа спасе державне управління від банкрутства. Сьогодні має розпочатися справжнє «полювання за головами», за інтелектом.

Але, на жаль, і тут є проблема. З кого обирати? Міністр науки і освіти Лілія Гриневич вважає, що сьогодні ринок праці живе своїм життям, а університети – своїм. Немає взаємодії, тому Виші випускають кадри, що були потрібні 10 років тому. Немає прогнозу, які фахівці потрібні державі, що реформується.

Лише європейський досвід, а він передбачає чесну конкуренцію, конкурс, змагальність, тобто селекцію, яка приведе до державної чи муніципальної служби кращих.

Національний характер українця потребує модернізації. Треба культивувати розумних, інтелектуальних представників власного народу в органи влади. Вони повинні відповідати таким якостям, як професіоналізм, харизма і людяність. І що дуже важливим є – це вміння працювати в команді. Недарма говорять, що коли ваш колектив – «зіркова команда», ви  непереможні. Але коли колектив – «команда зірок» – вам кінець!!!

Флорентійський громадський і політичний діяч Нікколо Макіавеллі у своїй праці «Державець» стверджував, що керівник повинен оточити себе розумними радниками, бути рішучим і без вагань проводити тверду політику, забезпечити домінування загальнодержавних інтересів громадян над їх приватними, жити в дружбі з народом, не боятися приймати непопулярні рішення.

Такий не боїться талановитих підлеглих, тільки бездарність оточує себе подібними, щоб на їхньому тлі можна було виділитися. Одна з великих проблем нинішніх реформ – це «временщики», – немає стабільності кадрів. Змінність останніх досягла 60%.

Друга проблема – це низький якісний рівень. Плинність кадрів дуже висока, лише 7% мають магістерську освіту. Кадри потрібно навчити. Як говорили древні греки: «Вір бонус септер тіро», що в перекладі з латинської звучить так: «Порядна людина повинна навчатись завжди».

Існує також конфлікт інтересів, а тому виправдане і рішення про розмежування політичних і адміністративних посад.

В умовах політичної структуризації політичні партії повинні мати власну «кузню кадрів». Політичні посади оновлюються, а вся інша управлінська структура чиновників має бути незмінною. Це аксіома. Так працює весь цивілізований світ.

І на завершення – про невиправдані очікування від запровадження державних конкурсів на державні посади.

Не маючи сильного громадянського суспільства, ми запровадили конкурси майже на всі посади з залученням громадськості.

Прозорість конкурсних відборів б’є світові рекорди: пряма трансляція, співбесіда, тестування і т.д.

Мета ніби світла – прихід до влади самих кращих, компетентних, високоморальних кандидатів.

Але, як обґрунтовує перші результати подібних конкурсів експерт Денис Монастирський, державне управління не отримало бажаного результату. В хід пішли оскарження в судах, перші відставки, протести громадськості, звинувачення в непрофесіоналізмі, корупції.

Чи винними є конкурси?

Насправді, є достатньо успішних прикладів конкурсних відборів в Україні.

Але в такій формі, як вони проводяться сьогодні, це, безумовно, – фарс. Фарс, який дуже швидко дискредитує саму ідею конкурсних відборів.

Серед системних проблем з конкурсними відборами на високі державні посади є наступні:

  1. розмита відповідальність за вибір і призначення на високу посаду (хто відповідає за обрання в 2015 році головою НАЗК Наталії Корчак?);
  2. неадекватне повсюдне використання конкурсних відборів (доходить до такої «творчості», як примушення виконати Гімн України, цитувати заповіді Божі і т.д.);

Окрім того, сама система конкурсів отримала українське «ноу-хау». Завдяки негативному впливу людського фактору у нас успішно використовуються прийоми «переможців», а саме:

  • отримання «контрольного» пакету голосів членів конкурсних комісій;
  • зняття непотрібних кандидатів на рівні подання кандидатур;
  • імітація конкурсу і оголошення нового;
  • перегляд рішень конкурсних комісій;
  • оскарження в судах.

Що з цим всім робити?

По-перше, необхідно переглянути в сторону скорочення перелік посад, призначення на які потрібно робити на відкритих конкурсах.

По-друге, потрібно повернути право обраному на конкурсі керівнику державного органу, підприємства, установи призначати своїх заступників (або хоча б впливати – входити до складу конкурсної комісії).

По-третє, необхідно удосконалити процедуру проведення конкурсу і складати чіткі описи вимог до посади (професіограми); складати адекватний набір тестових методик; забрати надлишкову публічність співбесід; визначити критерії оцінки членами комісій результатів співбесід.

Молода демократія в Україні,  ринкова економіка, проблеми адаптації мислення громадян та менталітет, довготривалий відбиток «совка» – це  ті проблемні питання, які має врахувати влада при вирішенні кадрових питань.

Loading...
Редакція сайту не впливає на зміст блогів і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють на сторінках "Незалежного громадського порталу"

У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Віталій Олуйко

Віталій Олуйко

Представник України в Конгресі місцевих та регіональних влад Ради Європи, депутат Хмельницької обласної ради
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментарів: 2

  1. віталію миколайовичу а взятки хто брав у верховній раді,адміністрації обласній та в університеті??? Не клейти із себе святого держслужбовя.ваше місце давно на смітнику історії.

  2. Хабарник ще той, гидко читати щодо брехливі слова

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.