Біографічна довідка:
Вінскевич Анатолій Анатолійович народився 4 грудня 1978 року в селі Малий Лазучин Теофіпольського району.
У 2002 році закінчив Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Математика» та здобув кваліфікацію «Вчитель математики».
Проте своє професійне життя присвятив тележурналістиці. У 1999 році вперше спробував себе як коментатор відділу інформаційно-аналітичних програм Хмельницької обласної державної телерадіокомпанії «Поділля-центр». А згодом вже став завідуючим відділу тематичної інформації.
Обіймав посаду заступника генерального директора дочірнього підприємства «Дитяче телевізійне агентство 33 телеканал», працював головним редактором газети «Вітагро Світ» ПП «Аграрна компанія 2004».
Працював помічником-консультантом народного депутата України
У 2012 році став директором ТОВ «Продюсерський центр «Ексклюзив».
Разом з дружиною Тетяною Миколаївною виховують двох дітей -доньку Зоряну та сина Назарія.
– Анатолію, цьогорічні вибори до місцевих рад на Хмельниччині мають свою особливість: за списками різних політичних партій обиратиметься цілий ряд відомих подільських журналістів. Не став винятком і ти. Що, зрештою, спонукало до прийняття такого рішення?
– Все надзвичайно просто. Здійснюючи свою безпосередню журналістську діяльність, мені неодноразово довелось бувати на різного роду владних заходах: сесіях міської та обласної рад, різноманітних комісіях, колегіях тощо. Бачив як готуються та приймаються рішення, що впливають на життя міста та регіону. Більше того, точно знаю, як зобов’язанні працювати народні обранці, і як подеколи працюють.
Я, як журналіст, представник так званої «четвертої влади», у своїх матеріалах висвітлював цю діяльність, критикував, коли бачив, що проблеми не мають вирішення.
Однак, сьогодні, коли проходять процеси децентралізації, необхідно, аби важливі для громади зміни проводили нові люди. Тому, з огляду на мій журналістський досвід та нові виклики перед суспільством, я прийняв рішення балотуватися до міської ради.
Адже зрозуміло, що, можливість критикувати – це одне. Проте я бачу, що багато проблем, не зважаючи на критику, не вирішуються. Моя сім’я, як і сім’ї більшості хмельничан повертаються додому з роботи, школи чи дитсадочка через розбитті прибудинкові території, неосвітлені взимку належним чином вулиці тощо. Тому й прийняв рішення: не просто критикувати систему, а з середини її змінювати.
Ось, як приклад. До нас в телекомпанію, щоденно звертаються люди, які незадоволені діяльністю влади, комунального господарства. Увесь наш колектив намагається їм допомогти, достукатись до влади через ЗМІ. Тобто, якусь допомогу ми надаємо. Але, думаю усі зі мною погодяться, коли скажу, що через владні механізми цієї допомоги буде значно більше.
– Яким чином це реалізовуватимеш?
– На мою думку, в сьогоднішніх реаліях депутат міської ради має виконувати функції на кшталт завгоспа. На кожній зустрічі, котрі проводжу в себе на окрузі, люди просять: потрібно ось там зробити дорогу, ось там – освітлення, там – відремонтувати, тощо. Ці питання необхідно вирішувати негайно, адже від них залежить благоустрій та добробут людей. Тому першочергове завдання депутата віднайти кошти для проблемних питань округа.
Депутат має активно працювати, аби завести кошти на округ для вирішення усіх цих проблем. Працювати не для галочки, чи чергового звіту на наступних виборах, а реально. Тому, що запасу часу у нас практично не має. Розумію, що рецепт далеко не новий, та й звучить, можливо, дещо пафосно. Проте якщо своєю роботою депутат піклуватиметься інтересами виборців, а не власними, результат завжди буде позитивний. А довіряти тим, хто уже неодноразово обіцяв, і нічого не зробив, виборцям не слід.
Знову, як приклад. Один із кандидатів, який є сьогодні ще діючим депутатом, випустив брошурку, де вказано, що він і те зробив, і інше. Як виявилось, усе на папері. Людям, котрі викликали його пояснити цей казус, депутат пояснив, мовляв, гроші виділено, кошторис зроблено. А де результат, а не кошторис? Невже люди мають зробленим паперовим кошторисом закрити вибоїни?
Тому наголошу ще раз: потрібно працювати не для галочки, а на результат.
– У разі обрання депутатом, як поєднуватимеш політичну діяльність з журналістикою?
– Я йду у депутати, аби займатись міським господарством. Партія може бути лише додатковим важелем, аби вирішити те чи інше соціальне питання, не більше. Навряд чи становитиме шкоди моїй журналістській діяльності, тому свою професійну діяльність на цьому шляху маю намір продовжити.
Однак розумію, з іншої сторони, двозначність питання: мовляв, будеш через ЗМІ зводити рахунки з можливими конкурентами. Відповідаю: ніколи цього не допущу. Є чудові закони, які регламентують діяльність як журналістів, так і депутатів. Їх слід дотримуватись. Однак є ще одне важливе мірило – совість. Якщо є кримінал, чи якісь інші документові зловживання – тоді вибачайте.
Більше того, усю свою можливу депутатську діяльність зроблю максимально прозорою. Сьогодні, зустрічаючись з людьми бачу, що вони дещо озлоблені, оскільки уже стільки обіцялося і нічого не зробилося. Тому звітуватиму за кожен свій вчинок та крок.
– Спілкуючись з людьми на зустрічах, чи дізнався про щось таке про діяльність влади міста, чого не знав, працюючи журналістом?
– Я живу у тому окрузі, від якого балотуюсь кандидатом до міської ради. Мені відома більшість його проблем. Однак за цей час зустрівся з мешканцями кожного будинку, послухав їх побажання, нарікання. Зробив для себе навіть дещо несподіваний висновок: багато що зроблено лише на папері. Влада красиво звітувала про досягнення, а реалії були дещо іншими. А головне – забули про спілкування з людьми.
– Вибори проходять під лозунгом майбутньої децентралізації регіонів. Твоє бачення цього процесу?
– На мою думку, місто Хмельницький не використало усіх можливостей, аби приєднати до себе навколишні села. Побоювання селян зрозумілі, однак, вважаю, не було проведено зрозумілої роз’яснювальної роботи, допущено ще цілий ряд різних помилок.
Важливим моментом у процесі децентралізації вважаю контроль за розподілом коштів на різні сфери життя міста. Ось приклад: з 1 липня 2016 року ЖЕКів уже не буде. На їх місце прийдуть ОСББ, чи інші об’єднання. У нас є маса старих будинків з такими ж комунікаціями: як бути їм, хто їх дотуватиме?
До чого веду, має бути розроблено міськими депутатами ряд програм, які вирішуватимуть ці проблеми. А їх багато, я навів лише одну.
– Що, на твою думку, слід зробити більш прозорим у діяльності влади?
– Найголовніше питання – це формування тарифів. У першу чергу це стосується сфери комунальних послуг. Люди мають знати за що вони платять гроші. Те ж стосується й перевезень. У нас то піднімають ціну, то її опускають. А якою вона має бути насправді?
Далі – прозорість діяльності міської влади. Депутати мають звітувати про свою роботу на окрузі в обов’язковому порядку: ось стільки виділено коштів, стільки потрачено, такі роботи зроблено. Звіти не мають складатися з закликів та загальних фраз. Особливо подобається, коли представники сьогоднішньої влади переконують виборців «Змусимо владу працювати!». А що, шановні, ви робили до цього?
– Виборчий процес уже встиг відзначитися непрямим підкупом виборців. Твої застороги для тих, хто віддаватиме свої голоси за майбутніх депутатів?
– У важкій економічній ситуації, котру переживає сьогодні країна, люди мають повне право на усі ці дитячі майданчики, лавочки, ще якісь «допомоги». Важливо, аби було розуміння: проблема не лише у відсутності тієї ж лавочки. Якщо ваш потенційний майбутній депутат знає, як зробити, аби ця лавочка була не одна і не лише під вибори – голосуйте за нього.
Я, наприклад, на зустрічах з людьми даю свій контактний мобільний телефон, котрий не міняв уже десять років. Не поміняю й після виборів.