Саме так заявляють політики після того, як народні депутати не продовжили дію мораторію на 2020 рік. І як з впевненістю можна стверджувати, що це черговий заклик до уваги їхньої персони та політичний шантаж. Українців привчають, робити висновки із заяв політиків, які не мають нічого спільного з правдивістю кинутих на вітер слів, але які кожен раз породжують різні тлумачення того, що відбувається. Саме це є характерним для українського політикуму, які твердо знають одне: легше довести того, чого не має, чим довести те, що є.
То чи відкрито ринок землі з першого січня чи ні? Пропоную трішки історії по суті питання.
7 травня 2018 року, заслужений економіст України, в інтернет виданні «День», висловила таку позицію: «Протягом останніх 12 років я працювала в п’яти робочих групах, уже було розроблено кілька наближених до світової (наголошую — до світової!) практики варіантів закону про обіг сільгоспугідь. Але за ці роки так і не знайшлося жодного складу Верховної Ради, який проголосував би за закон, що ґрунтується на ключових принципах, які унормовані в більшості країн світу — від Індії до США, від Франції до Японії. Однак в Україні владою вони не сприймаються. Я це пов’язую з латифундизацією сільського господарства України, а також можливістю спекулювати на земельній темі під час виборів. Відсутність правил у земельній сфері вигідна передусім великим агроформуванням, які готуються спекулювати землею, та деяким політикам».
Згадана вище стаття говорить про те, що ринок землі є невигідним певним особам, які є донорами політиків, а тому перепони для його відкриття будуть все сильнішими та сильнішими. І це не є здоровим глуздом та не переслідує цілей, які пов’язані з укріпленням економіки країни. Лише для певних обраних і не більше, і заради них політикум вигадує схеми дискредитації усієї ідеї та так би мовити «доводить», що відсутність вільного обігу землі та наявність права в українців продавати та купувати землю є великою метою усього суспільства. Для цього не шкодують ні коштів ні сил, гонять людей на майдан, знущаються над правоохоронцями, які забезпечують порядок на «мирних акціях» та провокують новий майдан.
Що каже про ринок землі вікіпедія?
«У березні 1991 набув чинності перший український Земельний кодекс. Умовою прийняття кодексу з приватною власністю на землю комуністи та «червоні директори» висунули вимогу запровадження відповідного мораторію на 6 років. Це було реалізовано в новій редакції Земельного кодексу в березні 1992 року.
За розрахунками, якби не мораторій, то у 2018 році сільське господарство могло б згенерувати близько 35,8 млрд дол доданої вартості замість фактичних 13,3 млрд дол.
22 травня 2018 року Європейський суд з прав людини … визнав земельний мораторій порушенням права людини розпоряджатися своєю власністю, гарантованого статтею 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини, а також статтею 41 Конституції України, за відсутності дієвого ринку землі сільськогосподарського призначення.
Заборона (мораторій) на продаж землі діє, крім України, в Конго, Венесуелі, Кубі, Таджикистані, Північній Кореї, Білорусі. Водночас, у деяких демократичних країнах найбільшим земельним власником залишається держава, не зазіхаючи при цьому на сформовані ринкові відносини (Канада, Австралія, Ізраїль)
Перейдемо за заяв політиків, що якщо влада не ухвалила закон про продовження мораторію на 2020 рік, то з першого січня можна продавати землі, чим скористаються шахраї.
Як вказано у п.15 Прикінцевих положень Земельного Кодексу України, «До набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року», не допускається продаж, купівля і так далі.
Таким чином, строк дії мораторію однозначно визначено настанням певної події, а саме набрання чинності закону про обіг земель. Наявність у законодавчому акті словосполучення «але не раніше 1 січня 2020 року» не змінює строку встановленого мораторію, але не допускає його скасування до цього моменту. Таким чином мораторій буде скасовано відразу після набрання чинності законом про ринок землі, що є однозначним та спорів при застосуванні викликати не може.
Але, оскільки ринок землі є площадкою для незаконних махінацій заради наживи, безумовно такий привід, як не продовження ще на рік дії закону, має місце для виникнення активності у шахраїв, які задіють для досягнення своєї мети як старі методи так і нові. Стара схема проста: укладається договір купівлі-продажу в простій письмовій формі, після чого подається заява до суду про визнання права власності за новим власником. Так як наше судочинство є далеким від досконалості, судді, за певних умов, звісно задоволять позов і новий власник зареєструє за собою право власності. Суддя ніякої відповідальності за незаконні рішення не несе, а тому такі випадки можуть траплятись. До касаційного суду такі рішення не потраплять, оскільки відносяться до так званих малозначних справ.
Нові схеми, які вже готові до використання, це передача землі у довірчу власність, яка є чудовим механізмом для шахраїв, так як у ній відсутні такі запобіжники, як судова практика та державний контроль. За цим нововведенням, у довірчу власність може бути передане нерухоме майно, в тому числі і земля, з метою забезпечення зобов’язання (наприклад створюється юридична особа, яка позичає селянам кошти без відсотків). Після оформлення позики, така юридична особа ліквідовується і як не дивно, при такій умові об’єкт довірчої власності – земля, переходить у власність до нового власника. При цьому, як вбачається із сутті такої правової новели, гарантії втратити землю після отримання кредиту є стовідсотковими. Така схема краща від старої схеми, вона є дешевшою та гарантованою.
Підводячи підсумок, можу зазначити, що я переконаний в тому, що ринок землі до набрання чинності профільного закону є закритим, однак схеми, які можуть бути використанні шахраями не зникли, а розхитування ситуації політиками, є доказом їхньої власної заінтересованості у залишенні ситуації у тому стані, коли селяни залишаться безправними, а українці позбавлені відкривати власну справу та заробляти кошти на прожиття шляхом використання земельних наділів. Не конструктивна та суперечлива політика так званих опозиційних партій, направлена на забезпечення збагачення сформованого класу так званої «еліти», більшість якої є фігурантами кримінальних розслідувань у сфері економіки.
М’яка політика партії влади, яка дозволяє маніпуляції, зловживання та відвертий обман її опонентів, також викликає недовіру до твердості кроків в напрямку реформи, не орієнтує свідомість суддів на непохитність у своїх рішеннях, залишає наодинці простих українців з тиском на них.
Адвокат Роман Гавриленко, спеціально для НГП.
Далі буде.
Частину першу читайте тут
Частину другу читайте тут
Частину третю читайте тут
Частину четверту читайте тут