Назарій Чепко. Депутат Городоцької районної ради від ВО «Свобода». Доброволець Легіону Свободи. Ставши депутатом – продовжив разом із батьком воювати проти російського агресора. Учасник оборони Донецького аеропорту. Голова Городоцької районної організації ВО «Свобода». Радник Хмельницького міського голови. Нині очолює Хмельницький обласний осередок ВГО «Сокіл», член всеукраїнського проводу. Про діяльність молодіжної організації, зміни та нововведення запитаємо у Назара.
- Останнім часом ходили чутки про ніби то розпуск Хмельницького обласного осередку ВГО «Сокіл». Судячи з усього, правди в них мало. Одначе, як офіційний керівник організації поясніть, що насправді відбулося? Підтвердіть або спростуйте чутки.
- Насправді немає про що розповідати. «Сокіл» на Хмельниччині нікуди не зникав. Все дуже просто. Віктор Бурлик лиш певний період тимчасово виконував обов’язки очільника обласного осередку. Та власне, і хлопці на той час були у статусі кандидатів у члени громадської організації. Тому ні про який розпуск осередку мови не могло бути, бо ніхто не мав на те відповідних повноважень. Зрештою мою кандидатуру затвердили на всіх керівних рівнях організації і прийняли рішення про офіційне призначення головою Хмельницького обласного осередку ВГО «Сокіл». Нашу діяльність легко відслідкувати в соціальних мережах. Так, ЗМІ про нас мало пишуть, бо не платимо журналістам. Маємо цілі важливіші, за піар. На сьогодні створено п’ять осередків «Соколу» по області. Зауважую, повноцінно діючих осередків, а не координаційних центрів у одній особі. Ми є потужною, самодостатньою націоналістичною мілітарною структурою. ВГО «Сокіл» – організація всеукраїнського масштабу зі столітньою історією. Величні постаті української історії Коновалець і Шухевич свого часу були членами проводу. Я не бачу аналогів «Соколу» ні на Хмельниччині, ні в Україні. Ми – націоналісти. Наша мета в такий важкий для батьківщини час нести ідею розвитку Української держави, піднесення національної гідності, пробудження джерел українізації після багатьох років московського ярма, більшовицького та комуністичного.
- Що змінилося з часу Вашого призначення в діяльності «Соколу» на Хмельниччині?
- Змінився сам формат – організація стала більш потужною та мілітаризованою. Сьогодні серед «сокільців», на відміну від попереднього складу, є демобілізовані та діючі військові, контрактники, добровольці. Ввели ценз на вступ до лав «сокільців» – досягнення повноліття. До цього моменту людина може бути прихильником «Соколу», а рішення про вступ до організації повинно ухвалюватись свідомо. Неповнолітні не беруть участь у публічних акціях прямої дії (акції, спрямовані на досягнення конкретного результату шляхом безпосереднього прямого впливу на об’єкт – прим. ред.), чого не можу сказати про попередній формат. Нині, аби долучитися до лав «сокільців» не достатньо написати заяву – впровадили також фізичні випробування, які не кожен з першого разу долає. Ми вже виконали завдання мінімум – дали країні вмотивованих людей, які хочуть її захищати. Деякі хлопці, прийшовши до нас, змінили світогляд – вступили до лав ЗСУ, аби здобути перемогу над московським ворогом.
- Просвітницька діяльність?
Звичайно. Не минає й тижня, щоб я чи мої побратими не були запрошені на одну-дві зустрічі в освітніх закладах. Нас кличуть викладачі як просвітників української національної ідеї. Просвітницьку роботу ведемо по всій Хмельниччині – школи, ВУЗи, дитячі табори. Також на обласному рівні у нас з’явилась школа підстаршин. Це «сокільці», які піднялись на щабель вище і можуть повести за собою молодь, передати військові навички, рукопашного, вуличного та ножового бою. Вже зовсім скоро планується відкриття безкоштовного спортзалу, де наші тренера навчатимуть молодь Хмельницького.
У якості спікера брав участь у двох громадських форумах «За українську мову» в Шепетівці та Кам’янці-Подільському. Говоримо про мовне питання на війні. Зараз чимало русскоязичних військових заявляють: «Я атстаял на фронтє свайо права разгаварівать на русскам язикє». Хочеться спитати такого воїна: «За що ти воював на Донбасі? За русскій мір, але без Путіна?!». Також піднімаємо проблеми використання української в соцмережах і чому наша молодь часто переходить на російську. Переконаний, розмовляти мовою окупанта – ознака раба. Навіть, вів таке поняття, як «рассєянство» – низький інтелектуальний розвиток і духовність, антимораль, рабська свідомість і гордість з того, що в тебе є твій господар. На запрошення Ірини Фаріон буду брати участь у аналогічних форумах по всій Україні.
- Як проходять лекції? Аудиторія жвава?
Враження завжди позитивні. Учні, студенти охоче цікавляться постулатами націоналізму, історією та сучасністю боротьби за незалежність, російсько-українською війною. Мені самому цікаве таке спілкування, питання, які піднімає молодь.
- Розкажіть більше про акції прямої дії.
- Такі акції різнопланові – боремось із бізнесом окупанта, переміщенням московських вантажівок на святій українській землі, продажем наркотичних засобів, захищаємо державну мову тощо. Скоро ми оприлюднимо результати акції, яку умисно не анонсували. Акція такого масштабу не проводилась громадськими організаціями в Україні. Принаймні, мені про такі не відомо. Під час проведення акції ми про неї не говорили, щоби антиукраїнська влада, я би навіть сказав, внутрішній окупаційний режим знову не розкидав активістів по тюрмах. Пройшов певний час і ми готові все розповісти. Точно знаємо, ті люди, до яких «сокільці» вжили заходів впливу вже не перебувають на території України.
Ще приклад. По Хмельницькому всі стіни обмальовані написами, де можна купити наркотики. Ми ж ці написи знищуємо, хоча це має робити наша «стара-нова» поліція. Парадокс, що в місті тисячі камер спостереження – не думаю, що складно зловити цих порушників. Але віз і нині там – поліція тільки поважно роз’їжджає вулицями на новеньких електрокарах.
- Московсько-українська війна триває. Буваєте на передовій?
- При першій же можливості з батьком намагаємося відвідувати передові позиції бойових дій на сході України – Луганщина, Донеччина, де можемо бути корисними. На рахунок добровольців, то в останню поїздку мені сказали, цитую: «Добровольчєского мяса нам уже нє надо. Ето не 14-й год». Тоді наше військове керівництво просто кидало людей в «котли» (Ілловайський, Дебальцівський – прим. ред.), на моє глибоке переконання, штучно створені внутрішнім окупаційним режимом. Так знищували активних радикально налаштованих хлопців. Влада розуміє, війна закінчиться, бійці повернуться і запитають про всі злочини проти українців, чому не покарані вбивці героїв Небесної сотні тощо. На разі бачимо, що понад 7000 учасників російсько-української війни влада запроторила за грати. Два «сокільці» із Кам’янця-Подільського Сергій Крайняк та Ігор Гуменюк – добровольці, захисники Конституції котрий рік поспіль перебувають у Лук’янівському СІЗО, ще два мої бойові побратими із добровольчого корпусу – у Львівському СІЗО.
- Для багатьох українців війна на сході стала буденною справою, начеб то й немає бойових дій. Що насправді зараз відбувається на передовій?
- Ситуація на Донбасі на тепер є принизливою для українців як нації. От приклад. Так звані командири ЗСУ крупнокаліберну зброю, артилерію щодня перевіряють, чи бува не стріляли наші військові. Дикість – палець пхають в дуло, аби пересвідчитись, що нема гарі. Натомість, чув як Порошенко у зверненні до вояків казав, як важливе їм життя українського солдата і при першій же спробі атаки з боку ворога необхідно відкривати вогонь у відповідь зі всіх стволів. Але бачу кардинально іншу реальність. Востаннє я їздив на передову повністю зі своєю амуніцією: автоматом, набоями, каскою, бронежилетом. У відповідь доброволець отримує лиш неповагу від державних мужів.
- «Сокільці» волонтерять?
- Наша волонтерська діяльність різнобічна. За потреби відправляємо допомогу на передову і лише для добровольців. Коли хлопці просять – включаємося. У контрактників у загальному виходить 15-16 тисяч гривень заробітної плати при тому, що у нас є «сокільці» у зоні бойових дій, які навіть половини від таких сум не отримують. Допомагаємо і бездомним тваринам у тому числі. Попередня зима, наприклад, була дуже холодною.
- Вам часто закидають радикалізм.
- А молодь завжди радикальна. І саме цей її радикалізм є рушієм змін в країні. Так, ми не терпимо персонажів, які відкрито заявляють, що «Путін нормальний мужик». Різко реагуємо на такі прояви сепаратизму в воюючій державі, на несправедливість, корупцію, продажність, зневагу до героїв Майдану та російсько-української війни. Якщо під цим розуміється радикалізм, то так ми – радикали. Зрозумійте, українці – це не «гречкосії» чи «свинопаси». Це нація воїнів, господарів своєї землі. Якщо в будинку розвалюється фундамент, то зробити косметичний ремонт не вдасться. Треба заливати новий фундамент. Так само ми берем на себе відповідальність збудувати Україну для українців. Пенсіонери заслуговують на гідну старість в нашій державі, але люди, які сумують над портретом Сталіна потужну державу вже не створять.
«Сокіл» ставить за мету виховати самодостатнє, національно свідоме покоління не пригнічених «хохлів», а гордих українців, господарів своєї, Богом даної землі. Хочемо виховати якісні кадри, які зможуть ефективно працювати в державних органах влади та місцевому самоврядуванні. Нам не потрібні персонажі, для яких круто попити пива, смалити, «подвіжувати» і попалити фаєри, битися на вулиці. Так, захистити себе завжди потрібно, але це інше.
- «Сокіл» називають кузнею кадрів для ВО «Свобода». Чи це так?
- Ні для кого не секрет, що ВГО «Сокіл» – припартійна організація Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Єдиний варіант реальних змін в країні вбачаємо лише через цю політичну силу. «Сокільці» підтримують програмні положення «Свободи» та сповідуємо одну ідею – побудова могутньої Української держави на засадах соціальної та національної справедливості. Ми вірні своїй ідеї, не терпимо зрадників і перебіжчиків, які шукають теплі місця, ганяються за грошима і дешевою славою. І нині в Хмельницькому обласному осередку «Сокіл» таких людей немає. Як керівник я впевнений у кожному зі своїх побратимів, з якими стали на шлях розбудови країни.
- І про актуальне – прийдешні вибори Президента України. На Марші УПА лідер ВО «Свобода» поставивши інтереси держави вище за власні амбіції запропонував розглянути Руслана Кошулинського як єдиного кандидата від об’єднаних націоналістичних сил. Яка позиція «Соколу» на Хмельниччині?
- Кандидатуру Руслана Кошулинського Хмельницький «Сокіл» безумовно підтримує. Він виносив поранених на Майдані під кулями снайперів, більшість з яких навіть не знав. Просто людське життя, життя українця для нього велика цінність. Це героїчний вчинок ідейної особистості, справжнього патріота. Руслан Кошулинський захищав Україну від москальського ворога на передовій, хоча міг обійняти одну із найвищих посад у постреволюційному уряді. Коли Янукович втік, він взяв на себе неабияку відповідальність і фактично в найтяжчий період очолював країну. І доволі успішно. Тому ми однозначно підтримаємо свободівця Руслана Кошулинського на прийдешніх виборах Президента.
Розмовляла Анна Попруга.