На Хмельниччині з’явилися листівки на підтримку створення Єдиної Помісної Церкви

Сьогодні в усіх районних центрах Хмельниччини можна було побачити розклеєні листівки на підтримку створення Єдиної Помісної Церкви.

IMG-fe2bc1f87c12dbe5a2427be7578db1a8-V

Хмельницький

Хмельницький

Білогір'я

Білогір’я

Кам-Под

Кам’янець-Подільський

Полонне

Полонне

Чорний острів

Чорний острів

Теофіполь

Теофіполь

Loading...
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментарів: 9

  1. жиди та безголові телепні ( що клеїли) вже й на рекламні листівки гроші не шкодують…А щодо статистики наведеденої у листівці про ставлення до конфесій у різних регіонах країни, то не до кінця зрозуміло що у цього автора переважає: абсурд над дурістю чи навпаки?

  2. Такого существо Киевский патриархат в мире не существует.Филарет никто и ничего для всего мира.

    • Скоро не буде УПЦ МП. А отримаєте свою назву РПЦ, яку заборонять в краіні

      • УПЦ МП після Томосу перейде в нову юрисдикцію, бо патріотів в цій церкві теж вистачає і вони чекають на Томос.
        І потім ти ходитимеш до колишнього московського попа разом з колишніми вірянами МП!

    • Леон, побачимо, що ти скажеш після Томосу.

  3. Дуже добре,молодці ті хто робить це інформування громадян,особливо в селах та районах області.В листівках все вірно зазначено що автокефалія це потреба часу для духовного об”єднання українців.

  4. Фахівцям (підкреслюю – фахівцям) добре відомо, що у середні віки наприклад спільнота міста Кам’янця-Подільського у своєму складі мала три релігійно-національних громади, кожна зі своїм самоуправлінням, під назвами: руська, польська і армянська. А у 1848-му році (під час революції в Австрійській імперії) для оборони прав «автохтонного» населення у Львові була створена «Головна́ Ру́ська Ра́да» (оригінальне написання — Головна Руска (!!!) Рада), яка, в свою чергу, у 1858-му році створила суспільно-просвітницьку організацію «Галицько-Руська (!!!) матиця», що тільки у 1912-му році, тобто саме в переддень І-ої Світової Війни (!!!), за «порадою» австрійської влади була переіменована в «Українську…» (!!!). До того ж, у 1890-му році також у Львові славнозвісним Іваном Франко була створена перша політична партія «автохтонних» слов’ян (з членськими квитками і внесками та «політичною платформою») під назвою (!!!) «Руська радикальна партія» (хай Ляшку гикнеться), яка знову у тому ж 1912-му році знову за «порадою» австрійської влади була переіменована в «Українську…» (!!!).
    Це все історичні задокументовані (в архівах різних держав є відповідні оригінали) факти. І таких фактів безлічь. «Добра» частина цих фактів наведена в дослідженнях всесвітньо відомого львівського історика 1-ої половини ХХ-го сторіччя Івана Крип’якевича, якого, доречі, дуже «кохають» наші «сволотівці» (певно, докладно не вивчали його, а я вивчав в оригіналах та рекомендую іншим це зробити). Індуктуя (одно з любимих слів І. Крип’якевича) ці, ще раз підкреслюю, задокументовані історичні факти можна зробити тільки один висновок, а саме – «автохтонне» (це «кохане» нашими націоналістами визначення, зважаючи на різні періоди історії, є досить умовним) слов’янство, як з Галичини (щодо Волині, Закарпаття та Буковини теж безлічь таких прикладів), так і з інших частин сучасної України, тисятиріччями, не зважаючи на те, що довгими століттями було під владою угрів, волохів, монголо-татар, литовців, поляків, татар, турків, знову поляків австрійців, і знову поляків, угорців та чехів, ідентифікувало себе, як «руське», і самоназва їх була – «русини».
    А щодо України та українства, то ці слова «придумали» поляки для приниження цього «автохтонного» «русинського» населення (проживає на «окраїні») та внесення (звичайно, для своєї вигоди) розбрату. Вперше це слово «окраїна» було офіційно застосовано на всепольському сеймі 1590-го року, де мова йшла про підготовку т.з. «Берестейської унії».

  5. І взагалі (я вже писав), це не є самою нагальною проблемою для України. Це взагалі не є проблемою, яку конче необхідно вирішити. Це просто відволікання від дійсно існуючих справжніх проблем, як то:
    Того, що рівень прожиття в Україні вже самий найнижчий в Європі (молдовани вже з нас сміються), це не проблема.
    Того, що з 15 діючих атомних реакторів АЕС на Україні, які на 70% забезпечують Україну електроенергією, у 13 закінчився гарантійний термін безпечної експлуатації (в світі немає іншої країни, в якій би експлуатували атомні реактори АЕС з простроченим гарантійним терміном безпечної експлуатації), то не проблема.
    Того, що майже кожен день в АТО гинуть чи калічаться люди, то не проблема.
    Того, що рівень суїцидів саред військовослужбовців та ветеранів АТО досяг критичених обсягів, то не проблема…
    «І прочая, прочая, прочая…»
    А про таку «фігню» пишуть…

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.