Поблизу Бакоти археологи знайшли давньоруське поховання

Поблизу Бакоти на Кам’янеччині археологи знайшли давньоруське поховання.

Про це повідомляє прес-служба Кам’янець-Подільського Державного історичного музею-заповідника, пише видання “Експрес”.

Археологи музею провели археологічні дослідження поховання на території стародавнього цвинтаря, розташованого поблизу наскельного Бакотського монастиря ХІІ-ХІІІ століття, та знайшли цікаве поховання.

31841677_2129124417369623_1461218595030695936_n

“Це були рятувальні роботи. Оскільки вода вимила частину кісток, то потрібно було провести термінове обстеження. Ми встановили, що це поховання відноситься до Давньоруського часу. Це поховання чоловіка молодого віку, приблизно до 30 років, досить масивної статури. Скелет добре зберігся. Поруч ми знайшли срібну жіночу прикрасу – лунницю та залізну пилку. Щоправда, вони не прив’язані до самого поховання та знайдені у верхніх нашаруваннях грунту”, – розповів науковий співробітник музею, археолог Петро Болтанюк.

Далі дослідженнями знахідки займуться антропологи.

Loading...
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментарів: 10

  1. А де були украінці?

    • В …опі, як і зараз. Доречі:
      Фахівцям добре відомо, що у середні віки спільнота міста Кам’янця-Подільського у своєму складі мала три релігійно-національних громади, кожна зі своїм самоуправлінням, під назвами: руська, польська і армянська. А у 1848-му році (під час революції в Австрійській імперії) для оборони прав «автохтонного» населення у Львові була створена «Головна́ Ру́ська Ра́да» (оригінальне написання — Головна Руска (!!!) Рада), яка, в свою чергу, у 1858-му році створила суспільно-просвітницьку організацію «Галицько-Руська (!!!) матиця», що тільки у 1912-му році, тобто саме в переддень І-ої Світової Війни (!!!), за «порадою» австрійської влади була переіменована в «Українську…» (!!!). До того ж, у 1890-му році також у Львові славнозвісним Іваном Франко була створена перша політична партія «автохтонних» слов’ян (з членськими квитками і внесками та «політичною платформою») під назвою (!!!) «Руська радикальна партія» (хай Ляшку гикнеться), яка знову у тому ж 1912-му році знову за «порадою» австрійської влади була переіменована в «Українську…» (!!!).
      Це все історичні задокументовані (в архівах різних держав є відповідні оригінали) факти. І таких фактів безлічь. «Добра» частина цих фактів наведена в дослідженнях всесвітньо відомого львівського історика 1-ої половини ХХ-го сторіччя Івана Крип’якевича, якого, доречі, дуже «кохають» наші «сволотівці» (певно, докладно не вивчали його, а я вивчав в оригіналах та рекомендую іншим це зробити). Індуктуя (одно з любимих слів І. Крип’якевича) ці, ще раз підкреслюю, задокументовані історичні факти можна зробити тільки один висновок, а саме – «автохтонне» (це «кохане» нашими націоналістами визначення, зважаючи на різні періоди історії, є досить умовним) слов’янство, як з Галичини (щодо Волині, Закарпаття та Буковини теж безлічь таких прикладів), так і з інших частин сучасної України, тисятиріччями, не зважаючи на те, що довгими століттями було під владою угрів, волохів, монголо-татар, литовців, поляків, татар, турків, знову поляків австрійців, і знову поляків, угорців та чехів, ідентифікувало себе, як «руське», і самоназва їх була – «русини».
      А щодо України та українства, то ці слова «придумали» поляки для приниження цього «автохтонного» «русинського» населення (проживає на «окраїні») та внесення (звичайно, для своєї вигоди) розбрату. Вперше це слово «окраїна» було офіційно застосовано на всепольському сеймі 1590-го року, де мова йшла про підготовку т.з. «Берестейської унії».

      • А точніше, т.з. “українців” тоді ще і у …опі не було, це зараз вони в …опі.

        • то, що це тоді виходить с цим “АТО”, як у кліпі гурту “Любe”, “русскиe рубят русских” ?

          • Нажаль, т.з. “майдан”, та втілюєма в угоду справжнім ворогам “домайданна”, та ще “успішніша” “післямайданна” політика у нашій країні (яка через це так і не сталася) на протиставлення (сегрегацію) різних національних, соціальних і теріторіальних верств та спільнот населення не дала створити єдину українську націю (а шанс таки був). В наслідок – т.з. “гібрідна війна”, тобто, громадянська війна між співгромадянами, часто представниками представниками однієї національності, з залученням сторонніх сил. Так вже неодноразово було у всесвітній історії та історії України (навіть тоді, коли ще не було “України”) зокрема: згадайте наприклад часи т.з “смути” (перші півтора десятиріччя XVII-го сторіччя, коли поляки використовували жителів майбутньої України проти Московського/Руського царства, чи роки після “хмельниччини” у другій половині цього ж сторіччя, коли на правобережній Україні існувало майже невідоме переважній більшості українців васальне Османській імперії т.з. “Сарматське князівство” (одним із 2-ох князів якого формально був молодший син Б.Хмельницького, після чого, коли став непотрібним, страчений спільно турками і поляками), чи часи вже напочатку ХХ-го сторіччя.
            Так що, приблизно так, як ви кажете…

          • З виправленнями:
            Нажаль, т.з. “майдан”, та втілюєма у нашій країні за вказівками справжніх ворогів “домайданна”, та й ще “успішніша” “післямайданна”, політика на протиставлення (сегрегацію) різних національних, соціальних і теріторіальних верств та спільнот населення, не дали можливість створити єдину українську націю (а шанс таки був). В наслідок – т.з. “гібрідна війна”, тобто, громадянська війна між співгромадянами, часто представниками однієї національності, яка, як майже завжди в таких випадках, йде з залученням (а може і завдяки допомозі та організації) сторонніх сил (я впевнений, що не тільки Росії). Так вже неодноразово було у всесвітній історії взагалі та історії України (навіть тоді, коли ще не було “України”) зокрема. Згадайте наприклад часи т.з “смути” (перші півтора десятиріччя XVII-го сторіччя, коли поляки використовували жителів майбутньої України проти Московського/Руського царства, чи роки після “хмельниччини” у другій половині цього ж сторіччя, коли на правобережній Україні існувало майже невідоме переважній більшості українців васальне Османській імперії т.з. “Сарматське князівство” (одним із 2-ох князів якого формально був молодший син Б.Хмельницького, який, після чого, коли став непотрібним, був страчений турки видали полякам, а ті «страшно» стратили), чи часи вже напочатку ХХ-го сторіччя… А от ще сучасний приклад у Сирії, коли на наших очах руйнується Дамаск, найдревніше з постійно та на даний час існуючих в світі поселеннь/міст (старіше за Іерусалим, Вавилон …, адже йому вже майже 12 тисяч років).
            Так що, приблизно так, як ви кажете…

          • Доречі, за однієї із версій, цей син Б.Хмельницького, був переданий (турками) полякам, і дуже вирогідно, що і страчений, саме в м. Кам’янці-Подільському.

          • Не знаю как русские русских, но точно выигрывают не русские!!!

      • Дебіл, “Повість минулих літ”, 11 століття, на смерть Володимира Мономаха літописець пише ” і вся Украйна по нім постонала”. Вчи матчастину, “науківець”)))))

  2. Теж мені, відкрив Америку! Кожен історик знає, що русини або русичі – це українці, ляхи – це поляки, московити – росіяни, галли – це французи і даки – це румуни і.т.д. Але для аматорів від історії це зовсім не очевидно)))) йди сапай города, історія та етногенез – це не твоє))))

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.