Новоспечений керівник Хмельницького обласного осередку “Автомайдану”, в минулому більш відомий як голова місцевої ГО “Стоп корупції” Артур Сторожук опинився в неприємній халепі. У мікрорайоні Ракове серед білого дня 31 жовтня невідомі нанесли йому кілька ударів по тілу, від яких він втратив свідомість. Травми виявилися порівняно легкими.

Перша реакція на цю пригоду пройшлася соціальними мережами. Друзі та колеги по громадському цеху поширили світлини з травмами Сторожука. Зі свого боку, поліція також відреагувала, відривши кримінальне провадження за статтею 125 ККУ (“Умисне легке тілесне ушкодження”). 

— Кого ти підозрюєш у своєму побитті?

— Почнемо з того, що я не мав намір звертатися до поліції. Бо “фінгал” та кілька синців на тілі — це не привід до таких дій. Тим паче, поки поліція буде шукати виконавців, я проводжу паралельне розслідування. І вже відомо з власних джерел, що моє побиття заздалегідь планувалося, також знаю й про машину з польською реєстрацією, яка слідкувала за моїм пересуванням. Говорімо відверто: якщо ставили би завдання поламати, то поламали б. Натомість все більше схоже на попередження. Максимум, що загрожуватиме виконавцям — це умовний термін покарання.

Тобто мої друзі з “Автомайдану” фактично затягнули до поліції і змусили написати заяву. Я не хотів піднімати зайвого шуму, бо ж уже почався сморід, що я піаруся, що це я сам себе побив…

— За день до побиття ти з кільками громадськими активістами зібрали прес-конференцію, на якій говорилося багато критики, у тому числі у бік силовиків. Це могло спричинити те, що сталося наступного дня з тобою?

— Ніколи не повірю, що наслідком того, що зі мною сталося, була прес-конференція. Так, на ній критикували обласного прокурора. Але не вірю, що він був замовником. Якщо пам’ятаєте, рік тому під обласної прокуратурою горіли шини і ми практично за краватку вивели на вулицю прокурора. Навіть після таких подій він нічого подібного собі не дозволив. Також відкидаю версію, що це справа рук поліції. Адже вони точно не напали б о 12 години дня!

Що стосується представників організації “Сокіл” (фактичне крило ВО “Свобода” — НГП), то, напевно, приїжджі. Чому вдарили ззаду, по потилиці? Боялися, що не впораються? Чи може боялися, що когось із них я знаю?

Зрештою, комусь вигідно, щоб наслідком побиття була саме та прес-конференція. Скоріше, правдоподібною може виглядати версія щодо героїв нових моїх розслідувань. Зокрема, це ресторан “Акай”, хмельницькі забудовники та діяльність місцевої провладної партії “Свобода”. Нещодавно я написав заяву в Національне антикорупційне бюро на міського голову Олександра Симчишина стосовно прийому до комунальної власності басейну на Зарічанській за майже 30 млн. грн.

— Тоді як ти поясниш, що після твого побиття, окремі активісти з поліцією організували зібрання під стінами Хмельницької міської ради?

— Не знаю. Вони хотіли, щоб я був присутнім. Однак я відмовив, оскільки проходив судмедекспертизу. Тим паче, зайвий піар мені не потрібен.

— Можеш назвати трьох топових “підозрюваних”?

— Можливо, це власник ресторану, яким недавно ми почалися займатися; або хтось із забудовників; або правляча партія Хмельницького.

— Які у тебе на сьогодні стосунки з Вікторією Середюк?

— Ніяких. Після випадку з Василем Грушком, коли вона досить некоректно повелась по відношенню до мене та моїх товаришів, спілкування відсутнє.

Мушу сказати, що ми були на той момент ситуативними попутниками, у яких була спільна мета здолати корупціонера. Організації, котрі ми представляли, мали різну ідеологію, різне бачення вирішення проблем. Однак, у той момент ми діяли спільно, оскільки ціль була одна.

Як виявилося згодом, у пані Вікторії бачення кінцевого результату спільної роботи дещо відрізнялось від нашого і мало чітко виражений матеріальний аспект. Використовувати себе і своїх товаришів в темну задля особистого збагачення я не дозволю нікому. На тому й припинили наше спілкування.

Щодо Василя Грушка. Підписаний з ним меморандум дав можливість отримувати документи про діяльність обласної держспожив служби без необхідних запитів, напряму.

Аналіз документів, отриманих таким цілком законним шляхом, призвів до двох заяв до правоохоронних органів, за якими порушено кримінальні справи. Згодом були підготовленні ще три заяви, дві з яких мають кримінальну перспективу. Вважаю, що ця частина моєї діяльності була досить ефективною.

Артур Сторожук з Романом Бочкалою, одним із засновників ГО “Стоп корупція”

— З чим пов’язане припинення діяльності у «СтопКорупція» та перехід до «Автомайдану»?

— Я про це уже писав у соцмережах. Власне, розбіжність поглядів у проведені статутної діяльності організації з центром.

Я докладаю усіх зусиль, аби зробити діяльність громадської організації успішною та авторитетною, а деякі люди роблять все навпаки, корумпуючи її.

— Мається на увазі проведення піар-акції з відбілювання репутації Дмитра Нагути?

— Так. Після цього я зрозумів, що залишатись у лавах цієї громадської організації не має сенсу.

— Чи зміняться напрямки роботи «Автомайдану» з твоїм приходом?

— Цілі та пріоритети роботи визначаються керівництвом у Києві. Однак, звичайно, є регіональна специфіка. Проте вести боротьбу з корупційними проявами припиняти не буду.

— Чи є певні політичні уподобання, бажання піти у політику?

— У мене не має якихось політичних уподобань, я цілком нейтрально ставлюсь до багатьох політичних партій. Єдина партія котра викликає негатив – це «Свобода». Навіть не в цілому партія, а діяльність її Тернопільського та Хмельницького осередків.

— Чому?

— Тернопілька «Свобода», на мій погляд, дискредитувала себе в очах людей своєю ж діяльністю. Більше того, ми спостерігаємо, як тернопільські схеми переносять до Хмельницького.

А головна проблема «Свободи» у Хмельницькому – це, що називається, «із грязі в князі». До влади прийшли люди без належного досвіду та правильно розставлених пріоритетів. Це просто катастрофа і хмельничани з часом відчують це.

— Громадська діяльність не приносить матеріального доходу. За які кошти живе Артур Сторожук?

— Громадську діяльність я фінансую сам. Я донедавна працював директором мережі ломбардів, маю певні заощадження. Окрім того маю досить відчутну частку у фірмі, котра працює за кордоном. Пристойні дивіденди дають мені можливість нормально жити.

Розмовляли

Вадим Олексюк,

Віталій Тараненко.

Версія для друку