Літера Р не загубилася у назві відомих на увесь світ подій в нашій країні. Їх наслідком, крім всього всього іншого, став похід у владу великої кількості громадських активістів, що мало б кардинально змінити якість української політики. Та, на превеликий жаль, не всюди так сталось,як гадалось.
Частина з них розчинилася у загальній масі політиків та чиновників,швидко адаптувавшись до зручної системи влади. Хтось намагався,як у відомій рекламі, бути особливим і їм це вдавалося (не завжди,правда, з користю для суспільства). Дехто,не потрапивши у владу,продовжує свою діяльність за принципом “а Баба Яга проти!”.
Але безумовно позитивним при усіх цих процесах зміни влади є те,що вчорашні активісти, працюючи керівниками та спеціалістами різних рівнів, починають розуміти різницю між полум’яними промовами на мітингах і реальною роботою, а головне-відповідальністю, за свої слова і дії.
Одним з таких прикладів є нові підходи нової влади міста до розв’язання чи не найбільш резонансних проблем Хмельницького – скандальних і проблемних забудов.
Вичерпавши за перший квартал весь річний ліміт по судових зборах (це повідомив міський голова О.Симчишин в інтерв’ю НГП від 29.06.2016), владна команда намагалася традиційно вирішити накопичені роками проблеми. Частину судів виграли, частину програли, решта – в процесі розгляду.
Але,як на мій погляд,міська влада переконалася,що із забудовниками можна воювати, а можна і співпрацювати. Ось лише співпрацювати можна по-різному: “Як працювали раніше? До прикладу, КП “Хмельницькбудзамовник”, який по суперфіції передав ділянку під забудову, із 300-квартиного будинку отримує лише два помешкання. Управління освіти – 4% тільки житлової площі. Управління культури проводило формальний конкурс вже після того, як забудовник отримав містобудівні умови. В цій ситуації, ми до слова, земельну ділянку повернули і передали її під будівництво навчально-виховного комплексу на Озерній. Іноді, в кулуарах забудовники говорили, що завжди офіційно було 3-4%, решта неофіційно. Цю практику вже зламали.”(О.Симчишин, Інтерв’ю НГП від 29.06.2016).
“То в чому ж нові підходи?”- запитаєте ви і до чого тут гідність? Те, що є загальноприйнятим у цивілізованому світі,нормою у нас стає дуже важко. І тому варте уваги громади і її розуміння. Бо,коли співпраця влади міста і забудовника передбачає інтереси жителів міста,а не конкретного чиновника,це заслуговує на повагу.
Один з прикладів – виділення 20 квартир для учасників АТО у новому житловому комплексі SPORTCITY. Оскільки будівництво лише розпочинається, забудовник до кінця року придбає і передасть учасникам АТО 5 квартир в іншому будинку. Крім того,із запланованих більше 10 000 квадратних метрів площі спортивного комплексу забудовник має намір передати безкоштовно не менше 1000 квадратних метрів у власність міста.
Ще одним показовим прикладом є будівництво усім відомого «Кварталу», яке викликало досить серйозний резонанс серед псевдофахівців та таких же архітекторів. Але чомусь ними замовчується тоді факт, що згідно договорів пайової участі місту належить більше трьох з половиною мільйонів гривень… Зверніть увагу, не триста п’ятдесят тисяч, а у десять разів більше! От і надходження до бюджету, от і кошти на спортивні майданчики, ремонти в школах та зарплати бюджетникам.
Це лише кілька з прикладів абсолютно нових принципів співпраці влади і бізнесу. Бо війна,як відомо – далеко не найкращий спосіб вирішення конфліктів. Звісно,що така взаємодія має відбуватися в рамках чинного законодавства, яке передбачає різні варіанти та можливості, зокрема і приватно-державне партнерство. Про що теж зазначав міський голова в уже згаданому інтерв’ю.
На законодавство в нашій країні багато хто нарікає. Але ж воно,по-перше, не найгірше у світі. А,по-друге, не воно є визначальним. Запорука нашого успіху – наше сумління і наша гідність,наша здатність вирватися з полону власної жадібності і почати робити щось корисне для інших людей, для держави. Бо нашим дітям і онукам хочеться залишити квітучу країну,а не обідрану і оббирану територію.
Для цього, зокрема, мають працювати і очільники міста, і забудовники. Успішна співпраця деяких представників будівельного бізнесу з міською владою є прикладом для наслідування і ще одним підтвердженням правильності обраного шляху розвитку нашого міста.
Принаймні поки що маємо враження, що його молоді керівники не перетворилися на заручників мітингового популізму,не стали оголошувати спустошливу війну проти тих,хто реально працює,а зайняли конструктивну позицію,спрямовану на розбудову і розвиток Хмельницького. А це вже схоже на політичну і життєву мудрість, якої так часто не вистачає тим, кого ми обираємо.