Місто Кам’янець-Подільський, вулиця Північна, №67. Мешканці цього і сусідніх будинків навпроти своїх домоволодінь десятиліттями утримують невеликі земельні ділянки. Щоправда, земля на них офіційно не оформлена, адже це «зелена зона», де розташовуються міські інженерні мережі.
Сім’я колишнього директора медичного училища та відомого в місті хірурга В’ячеслава Трачука за власний рахунок доглядала та облаштовувала ділянку навпроти свого будинку протягом останніх 60 років, з 1956 р.
Згідно з положенням про добросусідство Земельного кодексу України та статті 119 ЗКУ (Про приватизацію даної ділянки при її відкритому використанні протягом 15 років, а в старій редакції 2002 року – 30 років), родина Трачук-Чаплигіних (після одруження прізвище доньки Тетяни) мала першочергове право на приватизацію землі. Наприкінці грудня минулого року ділянку розміром 6,64 «сотки» таки приватизували, однак не правонаступники, а сусід – один з найбагатших депутатів міськради, головний лікар Кам’янець-Подільської міської лікарні №1 Борис Цвігун.
«Ми три місяці подавали клопотання, обмінювались листуванням з міською радою щодо цієї землі. Вони присилали різноманітні відписки або ж просто ігнорували звернення, не розкриваючи нам правди. Згодом я випадково дізналась, що земля біля нашого будинку вже підступно приватизована сусідом Цвігуном. Ми всі були просто шоковані, адже жодна нормальна людина не очікує такого від сусідів, особливо після 25 років проживання поруч. Припустити, що цим людям ще «не вистачає» не міг ніхто», – розповідає Тетяна Чаплигіна, яка вже кілька місяців відстоює свою позицію в кабінетах різноманітних чиновників.
Ситуація розгорталась так: 17 грудня 2015 року пані Тетяна подала до міськради клопотання та повний пакет документів з проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. 28 грудня прийшла стандартна відписка з пропозицією повторно написати клопотання. У відповіді чиновники вирішили не вказувати, що ще 16 грудня цю землю передали у власність Борису Цвігуну.
У січні цього року Тетяна Чаплигіна знову подає ідентичне клопотання і чекає на відповідь аж до середини березня. У листі вказується, що питання виносилось на сесію міської ради і не набрало достатньої кількості голосів.
«Тоді я вирішила пошукати це рішення на офіційному сайті міськради, але випадково знайшла інформацію, що ділянку біля нашого будинку передали Борису Цвігуну ще в грудні 2015. За цей час ніхто не вважав за потрібне навіть повідомити нам. Така повага до людей у нашому місті. Якби я не проаналізувала рішення сесій на сайті міськради ми би й досі нічого не знали та писали-переписували ці клопотання. Переконані, що це було явне намагання ввести нас в оману з метою затягування часу. Створено всі умови для безперешкодного отримання свідоцтва на право власності народним обранцем», – не стримуючи обурення розповідає Тетяна В’ячеславівна.
У пояснювальній записці вказано, що проблем із сусідами не буде
Після такого «відкриття» Тетяна Чаплигіна озвучила цю історію на земельній комісії та на прийомі у міського голови, де був присутній також Борис Цвігун. За словами Тетяни Чаплигіної, у присутності вищих посадовців ради пан Цвігун заявив, що йому це все не потрібно і він готовий віддати землю. Чому ж тоді він приватизував цю ділянку? «Для того, щоб у мене під вікнами (до слова, висота паркану депутата складає близько 5 метрів) хто-небудь не побудував якийсь генделик». Сама ж Тетяна заявляє, що це смішно, оскільки про таке будівництво навіть не може йти мова, адже на ділянці воно заборонене через інженерні комунікації. Щоправда, це не завадило самому Борису Цвігуну побудувати на лінії комунікацій «невеличкий» будиночок та мур, тільки фундамент якого біля 2-х метрів.
Місце під «генделик», за версією Бориса Цвігуна
«Ми навіть тимчасової огорожі ставити не стали, щоб захистити наші дерева та кущі, оскільки земля перебувала в комунальній власності. Виходить, що своєю законослухняністю ми дали можливість сусіду відібрати землю, яку ми доглядали стільки десятиліть. Продовжуємо це робити й досі, оскільки новий «власник» не вважає за потрібне робити це самому і милостиво «дозволяє» прибирати нам. Цікаво, чи не так?»
Після зустрічі у міського голови пан Цвігун повідомив, що йому потрібно порахувати, скільки він витратив на розроблення проектної документації. Через три тижні прозвучала сума, в яку депутат оцінив ділянку – 6 тисяч доларів.
«Після всіх обіцянок від цієї зухвалості та суми всі були просто шоковані: від депутатів до міського голови. Фактично, до цього моменту, ми старались вирішити цю справу по-мирному, без зайвого розголосу. Проте терпець увірвався. Відібрати у сусідів землю, а потім намагатися їм же її продати. Це і є рівень сучасного можновладця! Нечуваний цинізм. Ми були готові відшкодувати всі витрати на розробку документації, але ж не купувати за тисячі доларів землю, яку він отримав безкоштовно», – продовжує жінка.
Після цього дана ситуація розглядалась на засіданнях депутатських фракцій, комісії з питань регламенту, депутатської діяльності, етики, прав людини та законності, земельної комісії та перед депутатами на 13-ій сесії міської ради. На людях Борис Цвігун готовий був відмовитись від землі та заявляв, що «ми знайшли точки дотику», однак справа досі не зрушила з мертвої точки.
Будинок Цвігунів
До слова, окрім родини Трачук-Чаплигіних приватизувати землю біля своїх домоволодінь по вулиці Північній намагаються ще декілька сімей, але ці рішення не набирають достатньої кількості голосів на сесіях. Вдалося отримати землю на тій самій, 3-ій сесії 16 грудня 2015 року, лише тещі та братові дружини пана Цвігуна, який вже навіть встановив гараж на лініях мереж та проклав дорогу.
Борис Цвігун ситуацію коментує не багатослівно: мовляв, все і так вже сказав – ділянка йому не потрібна, скандалу не хоче, йдуть пошуки компромісів, які б влаштували всіх.
«Відстань від зеленої зони до нашого будинку – майже 5 метрів. Тобто, якщо Цвігун захоче відгородитись парканом ми будемо жити наче в коробці: попереду перед вікнами паркан, збоку – п’ятиметровий мур, яким Цвігун самовільно перекрив проїзд загального користування, всупереч правилам благоустрою міста. Машина перед будинком не розвернеться-утворився тупіковий заїзд без розворотної площадки. На вказаній ділянці – наші насадження, а головне – септик. Будинок лишається без каналізації. Як обслуговувати його на чужій території? Підключення до міської каналізації є неможливим через перепад висот. Хто звернув увагу на ці «дрібниці», коли віддавали землю депутату? Крім цього, на його будинку ще й розміщені відеокамери, направлені на наш дім – грубе порушення чужої приватності. Веселе життя. Скільки ми можемо терпіти?! Зрозумійте, ми лише хочемо,щоб була відновлена справедливість. На чуже не зазіхаємо, але й свого не віддамо», – резюмує Тетяна Чаплигіна.
Дмитро Шеремета, НГП.