У Хмельницькому, на базі гарнізонного військового госпіталю відбулась підсумкова практична конференція, щодо організації медичного забезпечення в зонах територіальної відповідальності військових лікувальних закладів на 200 ліжок, які перебувають на утриманні Міністерства оборони України. Про це повідомив на своїй сторінці у соцмережі Андрій Агєєв.
Участь у конференції взяли представники Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України, начальники військових шпиталів з Чернігівського, Миколаївського, Дніпропетровського, Рівненського, Житомирського та Хмельницького військових гарнізонів.
Відповідно до плану конференції її учасники ознайомились з роботою Хмельницького військового шпиталю, обмінялися досвідом у керівництві військовими медичними установами, в організації у своїх регіонах відповідальності медичного забезпечення, лікування і реабілітації поранених в зоні АТО військовослужбовців, обговорили нагальні проблеми, які потребують вирішення на рівні Військово-медичного департаменту оборонного відомства.
Начальник Хмельницького військового шпиталю полковник медичної служби Олександр Завроцький серед основних проблем, які є характерними сьогодні для більшості військових лікувальних закладів Міністерства оборони України назвав багаторічне недостатнє забезпечення військових госпіталів лікувально-діагностичним обладнанням.
– Нажаль ця проблема і досі не знята з порядку денного, – наголосив Олександр Завроцький. – Ми, як і решта колег в регіонах, вирішуємо її завдяки збору коштів від громади краю, потужному волонтерському руху та співпраці з органами місцевого самоврядування. Разом з цим, ми розуміємо, що війна вносить певні корективи і диктує свої вимоги. Левова частка обладнання іде сьогодні на передову, в госпіталя, які наразі перебувають в зоні проведення АТО, – підкреслив він.
Що стосується питань реабілітації поранених в АТО військовослужбовців, керівники військових шпиталів поділилися власним досвідом якісної її організації, адже це чи не найголовніше питання психоневрологічного становлення військовослужбовця, людини, громадянина у соціумі де немає мінометного обстрілу, і не потрібно постійно пам’ятати про укриття.