Те що питання проблем питної води міста Хмельницького вийшло на шпальти ЗМІ винувате персонально керівництво  водоканалу.

Дирекція напевне і далі  бажає  керувати старими методами, не вважаючи не те, що часи змінились і робота має бути прозорою, відкритою, інформативною,  та консультативною.

Напевне більшість хмельничан, враховуючи те, що питна вода нам надходить з підземних горизонтів, а не так як, скажімо, сусідній Вінниці з річки Південний Буг,  яку хмельницька промисловість та комунальні господарства, що знаходяться вище за течією, використовують для скиду стічних вод,  – вважали воду якісною та абсолютно безпечною.

Я особисто саме так був переконаний.

Історія проблеми, що отримала резонансний розголос наступна.

Європейські держави звикли до того, що громадяни та громадські організації беруть на себе частину повноважень щодо керування територією громади, контролю за урядовими та не урядовими установами,  організаціями.  Вони користуються довірю місцевих жителів, а при замовленні роботи/програми урядом, її виконують якісно, вчасно та за невеликого бюджетування.

Після ратифікації Україною Угоди про Асоціацію з ЄС, одна із Шведських організацій,   провівши перед тим фінансовий аудит за міжнародними стандартами, заключила договір з Всеукраїнською екологічною громадською організацією “МАМА-86″ на виконання низки спільних  проектів в Україні.

Один з таких проектів стосується визначення стану доступу громадян до питної води та санітарії  (безкоштовних туалетів) та виконується на території також і нашої області. Проектом, після проведення дослідницьких робіт,  передбачається також фінансування заходів щодо покращення якості води.

Отримавши негативні результати лабораторних досліджень  питної води у різних мікрорайонах міста Хмельницького місцевий осередок “МАМА-86″  намагався зрозуміти природу забруднення, яке  на її думку є епізодичним, тому дало відповідний інформаційний запит водоканалу.  Дирекція відповіла, але у відповіді були відсутні саме ті рядочки у лабораторних дослідженнях,  які за даними лабораторії санепідстанції  мали перевищення.

Співпадіння?   Швидше, це ознака порушення Права громадян на інформацію.

Далі, дається ще один запит,  вже конкретно по інгредієнтам, що мали перевищення.  У відповідь   отримується відписка.  Необхідної інформації немає.

Чи  мав цей факт  привернути увагу?  Гадаю що так.

Затративши багато часу на переписку з водоканалом та міськвиконкомом,  керівник місцевого осередку  “МАМА-86″  йде на зустріч до одного з заступників міського голови, який в свою чергу викликає директора водоканалу.

Але замість конструктивної розмови директор  повідомив, що “розіб’є” результати цих аналізів у суді бо  їх, мовляв, неправильно  відібрали (він не знав, що і відбір проб, і аналіз, і лабораторний посуд, і висновки за результатами аналізів – все забезпечувала та робила офіційна державна установа – лабораторія санслужби).  І знову відписка.

Найкращий захист – це напад. Напевне саме  такої стратегії дотримується дирекція водоканалу.   Але цим самим викликає ще більшу підозру у неконтрольованості ситуації з забезпеченням громадян якісною питною водою.

Або знають і мовчать.

Наші комунальні служби досі користуються прихильністю влади більше, ніж окремий громадянин. Це можна зрозуміти. Так зручніше. Але результат не завжди  відповідає державній політиці в галузі гарантування безпеки, забезпечення громадян якісними харчовими продуктами,  збереження природних та енергетичних ресурсів…

Всього  того розголосу не було б, якби вчасно, за першим запитом водоканалом  була б надана уся необхідна інформація.  Проведені консультації,  кинуті всі сили і знайдено та ліквідовано  джерело забруднення, та  й кошти з Євросоюзу,  передбачені  на покращення якості питної води, могли б бути використані саме у м. Хмельницькому.

Ніякого авралу оголошено не було.  Принаймні, такої інформації ми не отримували.  Навпаки, можна було відчути небажання рахуватися з громадянами.

Саме  така поведінка керівництва водоканалу крок за кроком підсилювала  підозри щодо якості питної води  у місті Хмельницькому та змусила  виходити за рамки двостороннього спілкування.

В людей завжди є недовіра до влади.  Дирекція водоканалу тримається за старі радянські традиції спілкування з громадянами, не враховуючи зміни ситуації.

Прозорість, підзвітність, відкритість, гарантія доступу до інформації – все проігноровано.

А тут нові вимоги, вже продиктовані Європейським Союзом, для яких встановлено крайні терміни впровадження.

Серед них – розробка систем реагування у разі не відповідності стадартам питної води,  створення Європейської системи моніторингу та управління,  розробка заходів запобігання аваріям, програми забудови, запобігання систем інспектування та штрафів, впровадження дозвільної системи, контролю, санкцій, а головне інформування громадян та консультації з громадськістю…

Натомість відписки відписки, відписки.

Консультації за круглим столом  щодо згаданих проблем, організовані нещодавно  обласною державною  адміністрацією та ВЕГО “МАМА-86″,  в якій взяли участь представники влади, громадськості, зацікавлені особи,  винесли усі ці питання на публічний рівень і показали, що лабораторний контроль з боку водоканалу та держави ведеться не регулярно, як того потребує ситуація, а можливість забруднення питної води є, бо вся мережа міста Хмельницького “закільцьована”.

А у ній за повідомленням представника водоканалу є проблемні свердловини,  Він також привертав увагу присутніх на аварійні ситуації каналізаційних мереж, що також при відповідних умовах  можуть вплинути на якість питної води.

Реагування водоканалу на інформацію, що поширилась у ЗМІ, підтверджує думку про намагання зберегти щось хороше при поганій грі та нагадує мені позицію Міністра меліорації та водного господарства СРСР, який на початку 80-х років, коли через прорив відстійників на Стебніковському хімкомбінаті, що викликало екстремальне забруднення р. Дністер хімічними відходами, зупинку водозаборів низки великих міст та  масову загибель риби,  намагався заспокоїти громадян.  Він тоді закликав не панікувати, бо в Африці вода ще гірша. А вони її п’ють…

На мій погляд, дирекції водоканалу потрібно змінювати стиль спілкування з громадянами та громадськими організаціями. Як на мене, він дещо надмірний.  Проблеми явно є. І це лише щодо водогону в обласному центрі. А ще є райони, також є ще стічні води, які теж потребують уваги та  контролю.  Роботи непочатий край.

Але право громадян на усну чи письмову  інформацію – це Святе право. І його потрібно дотримуватись.  За порушення такого права передбачена відповідальність.

Направлена водоканалом на адресу НГП стаття не вносить нічого нового.  Вся ця інформація озвучувалась і на засіданні круглого столу в облдержадміністрації, який я модерував  і абсолютно не переконала учасників засідання  в гарантіях безпеки питної води.

Юрій Резніков.

Версія для друку