Поглинання фаворитом президентських виборів Петро Порошенком Віталія Кличка стало справжнім ударом для частини одноіменної партії. Всередині наростає невдоволення сірим кардиналом УДАРу Віталієм Ковальчуком, який найбільш затято переконував боксера зняти свою кандидатуру з перегонів.
Ковальчук вважається ідеологом альянсу Порошенка та Кличка на виборах. Необхідність цього кроку він пояснював динамікою рейтингів та недостатнім фінансування. Цьому також передували конфіденційні зустрічі Ковальчука і Кличка разом з Петром Порошенком, Сергієм Льовочкіним та Дмитром Фірташем.
Як повідомляють джерела, перше побачення олігарха з кандидатами відбулося у лютому 2014 року. Крім того, Порошенко, Кличко та Фірташ зустрічалися минулого тижня у Відні, про що в середу написала місцева газета Österreich:“Винятково таємно та практично непомітно для усіх кандидат у президенти Петро Порошенко та Віталій Кличко зустрілись в Австрії з Дмитром Фірташем. (…) Минулої середи Фірташ задекларував шоколадному барону Порошенку свою підтримку як кандидату в президенти України”.
Льовочкін та Фірташ публічно виступили з гарячою підтримкою політичного союзу Порошенка та Кличка, внаслідок чого версія про координацію дій УДАРу та клану “РосУкрЕнерго” отримала додаткове підтвердження.
Хоча не до кінця зрозуміло, навіщо олігарх із зіпсованою репутацією так відверто заявляє про свою підтримку кандидата, що апріорі знижуватиме його шанси.
Частина депутатів УДАРу обурена тим, що розподіл ролей між Порошенком та Кличком означає повернення в минуле для їх політичної сили.
Це нагадує їм ситуацію дворічної давнини, коли боксер намагався вирватися з рамки політика регіонального рівня та майже домігся цього, наприкінці минулого року вийшовши на пік свого рейтингу.
Тепер же Кличко ризикує не лише втратою підтримки виборців. Він може занапастити партію – оскільки Порошенко в статусі президента матиме значно більший вплив, що неминуче позначиться на сповзанні під нього обласних та районних осередків. Фактично, це означає кінець УДАРу як самостійного проекту.
Більше того, саме в руках Порошенка буде мішок з подарунками, які він зможе роздавати на всеукраїнському рівні – тоді як Кличко буде обмежений столицею.
На цих виборах він міг позиціонувати себе як єдиний фаворит нового покоління, тоді як Порошенко, Тимошенко і Тігіпко представляють стару генерацію. А, знявшись з виборів, у такий спосіб Кличко також знищує своє ядро виборців, яке почало в нього вимальовуватися.
Це – логіка опонентів Ковальчука. Сам він також готовий навести безліч аргументів на користь усунення Кличка з перегонів. Починаючи з того, що партійна каса порожня – і закінчуючи тим, що Кличко в разі обрання мером набуде необхідні знання для управління державою, а Порошенко буде зобов’язаний підтримати його на наступних виборах президента.
Новий перший віце-прем’єр?
Сам Віталій Ковальчук, імплементувавши зняття Кличка, став другою особою в кампанії Порошенка – він отримав посаду начальника його виборчого штабу, про що оголосив на зборах фракції УДАР у вівторок сам Віталій Кличко. Це ставить у делікатне становище тепер уже команду Порошенка.
Річ у тім, що вертикаль виборчого штабу Порошенка було сформовано ще до укладення контракту з УДАРом. Позаминулої неділі Ігор Гринів провів у спортивному комплексі “5 елемент” зустріч з керівниками виборчих штабів Порошенка, де їм навіть оголосили плани на перший тур виборів. На зустрічі також був присутній Роман Зварич в якості юридичного радника.
Гринів окреслив там і стратегію виборчої кампанії Порошенка. Всі регіони будуть розбиті на чотири групи, де начальники штабів матимуть різний рівень задач. У Донецьку та Луганську вони мають боротися за те, щоб вибори просто відбулися, відбиваючи спроби зриву. У регіонах, де багато виборців не визначилося, буде активна польова робота. У регіонах, де Порошенко має високу підтримку, працюватимуть на утримання результату. Після наради команда Порошенка роз’їхалася на місця.
Але це було 10 днів тому.
Тепер, коли Ковальчук очолив штаб Порошенка, а Кличко відмовився від балотування, УДАР отримає низку обласних штабів. Люди, які працюють на Порошенка, мають бути переведені на другорядні позиції. Це неминучо викличе невдоволення – аналогічне тому, що існувало в 2004 році після приєднання Тимошенко до кампанії Ющенка, створення коаліції “Сила народу” та перерозподілу штабів.
Сам Ковальчук в разі перемоги Порошенка може розраховувати на місце першого віце-прем’єра. Він уже фігурував у проекті розподілу посад одразу після втечі Януковича, але потім його місце зайняв Ярема.
За домовленістю, Арсенію Яценюку обіцяно зберегти посаду прем’єра в разі перемоги Порошенка. Але перспектива отримати Ковальчука в якості “порошенкового/фірташевого ока” себе за спиною не дуже сподобалася чинному прем’єру. Тому як альтернативне місце працевлаштування Ковальчука називають посаду спікера Верховної Ради.
Непомітна квота УДАРу
Найбільша концентрація негативу до Ковальчука спостерігається серед депутатів фракції УДАР. Причина їх невдоволення – це закулісний розподілі посад від імені УДАРу. Так, офіційно керівництвом партії було оголошено, що Кличко не бере участь у формуванні уряду, але то тут, то там спливає інформація, що призначення відбулося за квотою УДАР. При чому підозри посилюються розмовами, що зроблено це було не безкоштовно.
Останній випадок, який усіх обурив, стався на засіданні фракції УДАР минулого тижня. Перед голосуванням за секвестр бюджету збори відвідав прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. Ось як описують сцену її свідки: “Депутати від УДАР почали доводити йому, що треба не зменшувати соціальні виплати, а проводити адміністративну реформу, ліквідовуючи непотрібні відомства. Виступали Ірина Геращенко, Павло Розенко… Як приклад згадали Держагентство інвестицій та національних проектів. На що Яценюк відповів: “Так я ж туди призначив нового голову – за квотою УДАР!” “Кого?” – вибухнули присутні. “Сергія Євтушенка”, – відповів Яценюк. Це викликало галас невдоволення в залі – бо Ковальчук знову провів це рішення за спиною фракції”.
Більше того, призначення Євтушенка – черговий привід для розмов про співпрацю Кличка з Льовочкіним. Євтушенко – найближчий соратник попереднього керівника держагентства Владислава Каськіва, який входить до пулу екс-глави адміністрації президента Януковича.
Тож, поки інформаційний порядок денний країни формує інтервенція Росії, обеззброєння “Правого сектору” та висунення кандидатів у президенти, щодня відбуваються призначення на посади по всій вертикалі влади. Портфелі ділять лідери трьох сил, а також Мартиненко з Іванчуком від “Батьківщини”, Кривецький від “Свободи” і згаданий вже Ковальчук від УДАРу. При цьому посади роздають за квотним принципом, який не оголошений нікому в державі.
Наприклад, УДАР призначив низку заступників міністрів, серед яких – заступник керівника Мінюсту Руслан Рябошапка. Але загалом в самому УДАРі ніхто не знає, скільки людей вони делегували до влади. Відомо, що за їх квотою працює глава СБУ Валентин Наливайченко – збереження якого на посаді входить у пакет домовленостей Порошенка-Льовочкіна-Ковальчука. Крім того, УДАР погодив голову Служби зовнішньої розвідки Віктора Гвоздя. На посаду керівника тіньової годівниці влади – Державного управління справами – прийшов депутат від УДАРу Сергій Аверченко.
Також до квоти УДАРу відносять голову Державної міграційної служби Сергія Радутного. Але існують десятки державних агенцій, про керівників яких не знає ніхто. Щонайменше, УДАР отримав п’ять посад губернаторів – Київської, Чернівецької, Черкаської, Хмельницької та Запорізької областей.
При чому останнє призначення – ще одна ілюстрація впливу Ковальчука. Запорізьку область неочікувано очолив Валерій Баранов, який є близьким другом тестя Ковальчука, колишнього першого віце-прем’єра в уряді Пустовойтенка Володимира Куратченка.
Також УДАР отримав квоти в Центральній виборчій комісії (Олег Діденко) і Конституційному суді (Микола Мельник). Тобто, попри всі розповіді щодо усунення від влади, УДАР масово приростає “жирком” посад, які гарантовано збережуться за ними і в разі перемоги Порошенка.
Окрім висунення Порошенка в президенти, а Кличка – на мера Києва, домовленості двох політиків передбачають спільну участь 50 на 50 у виборах до місцевих рад, в тому числі в столиці, а також – до Верховної Ради.
Ця пропорція обурює багатьох “ударівців”, оскільки, на відміну від віртуальної партії “Солідарність” Порошенка, в них існують реальні осередки на місцях. “За рахунок союзу з Порошенком наш результат не подвоїться, зате квота УДАРу в прохідній частині списків скоротиться на половину. Це значить, що частина нинішніх депутатів такими більше не будуть”, – каже один з нардепів від УДАРу.
При чому втратити мандати вони можуть вже скоро. Вимога провести дострокові вибори до парламенту – один з пунктів програми Порошенка. Вже на початку тексту він обіцяє: “Забезпечу повне перезавантаження влади. Докладу всіх зусиль у рамках своїх конституційних повноважень, щоб до кінця 2014 року відбулися дострокові парламентські вибори суто на пропорційній основі за відкритими списками”.
Вчорашній день на службі Порошенка
Не маючи розбудованої політичної сили, Порошенко змушений формувати мережу “з коліс”, часто послуговуючись послугами дискредитованих діячів. Навколо Порошенка формується пул людей, які давно в політиці, мігруючи між різними таборами. Вони не обійматимуть формальних посад у штабі, але включаться у боротьбу за перемогу Порошенка силами підконтрольних їм “регіональних еліт”.
Так, за інформацією джерел, куратором Хмельницького штабу буде родина Шпаків. Ідеться про екс-депутата від Литвина Василя Шпака, який в минулому скликанні входив до більшості разом Партією регіонів, та його сина, якому він “в спадок” передав посаду керівника державної компанії “УкрАгроЛізинг”.
Дніпропетровський штаб має очолити перебіжчик від Яценюка Андрій Павелко – той самий, який нещодавно обурювався планами свого партійного лідера закрити “Фронт змін” та заявляв про намір зберегти бренд. Тепер він іде працювати на нового господаря. Зятем Павелка є ще один нардеп Леонід Сергієнко. Обидва були виключені з фракції “Батьківщина” за співпрацю з режимом Януковича.
На роль харківського представника Порошенка-Кличка розглядають Віктора Субботіна – директора державного заводу “Турбоатому”, який за часів перебування в Соцпартії отримав цей “наділ” від соціалістки Валентиною Семенюк, але згодом змінив “господаря”, переповзши в останні роки під Андрія Клюєва. У березні, після падіння Януковича, Субботін допитувався у Генпрокуратурі, а потім знайшов собі “кришу” в особі Миколи Рудьковського.
Куратором президентської кампанії Порошенка в Сумській області буде Андрій Деркач – регіонал, син колишнього глави СБУ при Кучмі, колишній бенефіціар потоків у “Енергоатомі” та власник телерадіокомпанії “Ера”.
Права рука Деркача регіонал Олег Бояринцев уже провів наради з керівниками районних адміністрацій Сумщини, що працюють з часів Януковича, та закликав не писати заяви за власним бажанням – бо через два місяці прийде їхній президент.
А сам Деркач виступив у місцевій пресі, де розповів про свій героїзм під час подій на Майдані, а також про підтримку кандидатури Порошенка.
“З Петром Порошенком в нас не один десяток років праці, багато спільних соціальних, культурних, благодійних проектів, які успішно працюють”, – повідомив Деркач виборцям свого округу.
Крім того, постійно точаться розмови про негласний союз між Порошенком і “молодою командою” Леоніда Черновецького, з яким нинішній фаворит гонок перебував у гарних відносинах.
Вони разом навіть були засновниками Партії регіонів на початку нинішнього століття. Так, за розбудову польових структур Порошенка в регіонах відповідає колишній радник і депутат від блоку Черновецького Сергій Березенко.
Також очікується, що Порошенко створить умови негласної лояльності вихованцям Черновецького на виборах до Київради, не виставляючи сильних кандидатів у округах – там, де, приміром, балотуватиметься Алла Шлапак.
Станом на початок виборчої кампанії шанси Порошенка на перемогу виглядають дуже переконливими 36% проти 12% у Тимошенко. Але слід пам’ятати про те, що заміри було зроблено до початку Тимошенко активної фази пропаганди.
Крім того, вона має прихований резерв голосів за рахунок сіл та невеликих міст, які не потрапляють на радари соціологів. І головне – негласними партнерами Тимошенко виступатимуть Ігор Коломойський та Рінат Ахметов, які на все життя запам’ятали події 2005 року.
Арешт Бориса Колеснікова у справі “Білого лебедя”, штурм бронетранспортером штаб-квартири “Люкс” у Донецькому ботанічному саду, порушення справи проти власника “Приватбанку” за напад на юриста Сергія Карпенка – все це пов’язують з наступом Порошенка руками Юрія Луценка та Віктора Шокіна, які змусили Ахметова і Коломойського переховуватися за кордоном.
Останній навіть вигадав для цього дотепне пояснення – “алергія через квітнення амброзії” – яке стало політичним мемом.
Той вплив Порошенка пояснювався рішенням Ющенка наділити апарат Ради національної безпеки додатковими повноваженнями, які були одразу скасовані після його звільнення з посади секретаря РНБОУ.
Зараз Порошенко обіцяє працювати президентом, не змінюючи балансу влади.
“Не претендуватиму на повноваження більші, ніж ті, на які ви мене оберете. Стану гарантом збереження щойно відновленої парламентсько-президентської форми правління, за якої уряд формується коаліцією фракцій та депутатів”, – ідеться в його передвиборчій програмі.
Насправді, в разі обрання Порошенка свій вплив на прийняття рішень він може здійснювати через входження до коаліції на правах окремої депутатської групи. Немає жодних сумнівів, що десятки депутатів зголосяться лягти під нового президента, щоб потім на його плечах пройти до парламенту на дострокових виборах.
А вступ Порошенка до коаліції дозволить йому претендувати на перерозподіл посад із парламентської квоти. Бо того, що належить до “президентського пакету” за новою Конституцією, не вистачить, щоб працевлаштувати хоча би учасників його виборчої кампанії. Не говорячи вже про те, щоб виконати обіцянки Порошенком, записані в його передвиборчій програмі.