Незалежний громадський портал

Хмельницький апеляційний суд залишив у силі рішення суду першої інстанції, який відмовив жительці Старокостянтинова у встановленні факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу із загиблим військовослужбовцем.

Як встановлено у матеріалах справи, житель Старокостянтинівської громади загинув у грудні 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Військовослужбовець проходив службу у Збройних силах України з березня 2022 року.

Після його загибелі до суду звернулася жителька Старокостянтинова, яка просила офіційно встановити факт їхнього спільного проживання як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.

Позивачка стверджувала, що з березня 2022 року вони жили однією сім’єю, вели спільний побут, облаштовували житло та планували майбутнє разом.

Також жінка зазначала, що у документах військової частини була вказана як «наречена», а її контактні дані військовий залишив для зв’язку з командуванням.

За словами позивачки, встановлення цього факту було необхідне для отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця.

Водночас батьки загиблого, які виступали відповідачами у справі, заперечили факт проживання жінки разом із їхнім сином однією сім’єю.

Старокостянтинівський районний суд відмовив у задоволенні позову, після чого жінка оскаржила рішення в апеляційному порядку.

Колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновками суду першої інстанції та вказала на відсутність достатніх доказів спільного проживання сторін як подружжя.

Суд звернув увагу, що до 22 серпня 2024 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, що, на думку суду, виключає можливість одночасного проживання однією сім’єю з іншою особою.

Також суд відзначив суперечливість показань свідків: частина з них підтверджувала лише спілкування та зустрічі між сторонами, а не ведення спільного господарства.

Окрім цього, більшість спільних фотографій сторін була зроблена у період, коли позивачка ще перебувала у шлюбі з іншим чоловіком.

Апеляційний суд також зауважив, що в анкеті особової справи військовослужбовця позивачка не була зазначена серед близьких осіб — у документах вказувалися лише батьки, брати та сестри.

Суд врахував і те, що через проходження військової служби, відрядження та участь у бойових діях військовий фактично не мав можливості постійно проживати разом із позивачкою у заявлений період.

У підсумку апеляційний суд дійшов висновку, що належних і достатніх доказів спільного проживання, ведення спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків, характерних для подружжя, у справі не надано.