Незалежний громадський портал

Члену тимчасової робочої групи
з питань реформування системи
охорони здоров’я України
Тодурову Б.М.

Шановний Борисе Михайловичу!

Звертаюсь до Вас не тільки як до Великого кардіохірурга, а і як до фахового організатора охорони здоров’я, який на відміну від керівників держави і профільного міністерства чітко усвідомлює, що без збільшення фінансування галузі хоча б до рівня 5 -7% від ВВП ніяких реформ не відбудеться. Але разом з тим, не байдужі організатори охорони здоров’я, мають допомогти, в першу чергу, Президенту і його молодій команді здолати всі перепони і запровадити обов’язкове соціальне медичне страхування.

Вперше за історію незалежної України є політична воля Президента і Прем’єр-міністра, ініціатива голови профільного комітету ВР та міністра охорони здоров’я, що дає реальну можливість провести реформування галузі охорони здоров’я. Прийняті ВР, КМУ та МОЗ України і прийняті нормативно-правові акти дають можливість МОЗ продовжити зміни в медичній галузі, але по ходу цих змін необхідно вдосконалювати і приймати нові законодавчі акти, шляхом залучення до професійних дискусій активної частини медичної спільноти, на площадці профільного комітету Верховної Ради та створення робочої групи. Кінцевою метою має стати вироблення та прийняття Парламентом Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне медичне страхування».

Але такі зміни викликають шалений супротив керівників департаментів і управлінь охорони здоров’я та керівників лікувально – профілактичних закладів всіх рівнів, і безумовно депутатів Верховної Ради минулого скликання (особливо мажоритарників), які пройшли до Верховної Ради з допомогою та активній участі керівників лікувальних закладів.

Фінансування цих закладів, різного виду допомога з придбанням обладнання та апаратури, з часом вибудували тіньові схеми проходження бюджетних коштів (капітальний ремонт, будівництво, оренда, закупівля обладнання та медикаментів, працевлаштування по престижних спеціальностях, плата за оперативні втручання – стентування в обласних кардіовідділеннях вартує до 80 тис.грн.), розміщення приватних медичних закладів і аптек, вступ до медичних університетів і коледжів – ось неповний перелік тіньових потоків галузі, які складають міліарди гривень.

Тому супротив буде здійснюватись на всіх рівнях, тим більш що відбуваються радикальні зміни в галузі і знищуються тіньові схеми обігу капіталу.

Маючи величезний досвід роботи і будучи активним прихильником реформ, хочу поділитись з Вами своїм поглядом на пришвидшення змін.

Не розуміння суспільством запропонованих змін, відсутність відповідальних працівників органів виконавчої влади на місцях, низький професійний рівень керівництва ЛПЗ не дають можливості запровадити заплановані зміни.

Враховуючи важливість та масштабність задекларованих змін і відсутність координації роботи закладів охорони здоров’я різних форм власності та підпорядкування, є необхідність посилити органи місцевої виконавчої влади створивши виконавчу вертикаль від Національної Служби Здоров’я та МОЗ – до сімейних амбулаторій та ФАПів і мережею приватних медичних закладів. Відсутність реального контролю та представництв НСЗУ в регіонах приводить до не раціонального використання коштів, які виділяються.

Так для прикладу, керівник Ізяславського ЦПМСД Літвінчук С.І. скоротивши значну кількість санітарок та фельдшерів в сільській місцевості, натомість без погодження з районною радою встановив собі заробітну плату разом з надбавками до 50 тис. грн., а сімейним лікарям в районі 10 тис. грн., паралельно відкриваючи без необхідності кабінет отоларинголога та клінічну лабораторію.

Необхідність створення міськрайонних відділів охорони здоров’я хочу аргументувати на прикладі середньостатистичного міста Шепетівка та Шепетівського району Хмельницької області. В м. Шепетівка та районі надають медичні послуги відповідно до ліцензій МОЗ України наступні заклади:
1. Шепетівська ЦРЛ
2. Шепетівський ЦПМСД
3. Амбулаторії ЗПСМ – 13
4. Шепетівська вузлова лікарня
5. Фельдшерсько- акушерські пункти – 28
6. Городищенська обласна психіатрична лікарня №3
7. Лабораторний центр (Обл СЕС)
8. Стоматологічна поліклініка Шепетівської ЦРЛ
9. Районна комунальна аптека
10. Приватні аптеки – 30 (12 на території Шепетівської ЦРЛ)
11. Відділення судово-медичної експертизи
12. Шепетівська станція швидкої медичної допомоги Хмельницького центру
13. Шепетівське медичне училище
14. Приватні медичні центри: «Сіліцея», «Міламед», «Мілена», «Дента Люкс»
15. Приватні стоматологічні центри – 2
16. Більше 10 приватних стоматологічних кабінетів.

У невеличкому м. Шепетівка та районі функціонує до 80 закладів різної форми власності і підпорядкування, діяльність яких в цьому регіоні не координується будь-яким місцевим органом. Мало того, керівники міста та району постійно конфліктують так як Шепетівська ЦРЛ фінансується районною радою, а приміщення, в якому розміщена лікарня належить територіальній громаді і передана в комунальну власність вузлова лікарня з балансу Південно-Західної залізниці створила заборгованість по заробітній платі до 12 млн.грн. Шепетівською районною радою на базі бувшої залізничної лікарні створюються КНП замість створення єдиного ЛПЗ лікарні інтенсивного лікування ІІ рівня, як центру госпитального округу.

Діяльність цих закладів мала б координуватись єдиним органом, який моніторив би діяльність цих закладів незалежно від форм власності, оцінював ефективність надання якісної медичної допомоги, участь цих закладів у виконанні загальнодержавних та регіональних галузевих програм, у боротьбі з епідеміями туберкульозу, ВІЛ/СНІДу, дотриманні чинного законодавства у своїй діяльності.

Така ж приблизно ситуація по всій країні, коли відсутність координуючих органів вионавчої влади на місцях в медичній галузі не дають можливості проводити єдину державну політику у сфері охорони здоров’я. Для проведення реформи в медичній галузі необхідно, в першу чергу, створити єдину систему виконавчої влади та формування закладів охорони здоров’я по принципу єдиного медичного простору, залишивши у відомчому підпорядкуванні заклади охорони здоров’я МВС, МО та СБУ.

Національна служба здоров’я буде заключати договора та фінансувати заклади ПМСД сімейних лікарів підприємців, а міськрайвідділи охорони здоров’я в адміністративних центрах майбутніх районів по адмінреформі, будуть координувати діяльність закладів охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування при наданні ними медичної допомоги населенню відповідного регіону та контролюватимуть хід реформ.

Для активізації проведення змін в галузі необхідно:
1. Завершення створення Національної служби здоров’я
2. Підготовка та прийняття постанови Кабінету Міністрів «Про створення міськрайонних відділів охорони здоров’я» в адміністративних центрах майбутніх районів по адмінреформі.
3. Проведення загальнонаціональної наради з головами ОДА, РДА, міськими головами, головами комісій по охороні здоров’я обласних і Київської міської рад за участю Президента, Прем’єр Міністра України, Міністра охорони здоров’я і голови комітету по охороні здоров’я.
4. Проведення потужної соціальної реклами в ЗМІ і телебаченні по аргументації змін в галузі охорони здоров’я.
5. Створення робочих груп на рівні областей госпитальних округів, районів із залученням представників громадськості з напрацюванням проектів структури закладів охорони здоров’я та підготовці програм соціально – економічного розвитку областей, міст, районів.
6. Прийняття рішень міськими, районними, радами ОТГ по зміні організаційно-правової форми закладів охорони здоров’я комунальної власності з перетворенням їх в комунальні неприбуткові підприємства ( затвердження статутів закладів, створення спостережних рад, проведення конкурсів на посади керівників новостворених закладів охорони здоров’я відповідно до постанови КМУ №1077)
7. Проведення роботи по заключенню договорів між сімейними лікарями (педіатрами, терапевтами) і населенням.
8. Прийняти постанову КМУ про направлення випускників медичних університетів, які навчались за бюджетні кошти в сімейні амбулаторії сільської місцевості.
Відповідно до запропонованих КМУ та МОЗ концепції та прийнятих Верховною Радою законодавчих актів і Закону України «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування в сільській місцевості» включити до програм соціально-економічного розвитку держави, регіонів, міст та районів:
1. Оснащення сімейних амбулаторій комп’ютерами та медичним обладнанням відповідно до нормативів МОЗ.
2.Забезпечення кожної сімейної амбулаторії санітарним транспортом та забезпечення інтернет-зв’язком для впровадження телемедицини і електронної амбулаторної карти.
3.Передбачити проектування та будівництво службового житла при сімейних амбулаторіях для сімейного лікаря.
4. Встановити пільги по комунальних послугах для сімейних лікарів та передбачити кошти для встановлення надбавок до заробітної плати сімейних лікарів в місцевих бюджетах.
5. Передбачити в структурі лікарень інтенсивного та планового лікування аптечні відділення з посадою клінічного провізора для впровадження протоколів лікування, контролю зберігання лікарських засобів та перевірки їх якості.
6. Запровадити закупівлю медичних послуг (стоматологія, діагностика) на конкурсних засадах.
7. Передбачити покриття в круглодобовому режимі шляхом відкриття підрозділів екстренної медичної допомоги 2-3-х в кожному районі.

Я переконаний, що проведення цих змін членами госпитальних рад , переважну більшість яких складають керівники закладів охорони здоров’я, не можливе без створення виконавчої вертикалі. Безумовно для проведення повноцінної реформи, ключовим чинником будуть кошти, але є багато внутрішніх резервів галузі, які використовуються не належним чином.

Суттєву економію можна отримати при запровадженні закупівлі деяких діагностичних та стоматологічних послуг на конкурсних засадах. Діючий бюджет комунальних стоматологічних закладів в загальнодержавному масштабі складає більше 1,2 млрд. грн. Цей вид медичної допомоги в приватному секторі розвинутий на досить високому рівні і заклади охорони здоров’я на конкурсних засадах, залишивши на рівні районних і міських лікарень невеличкі підрозділи для надання круглодобової ургентної стоматологічної допомоги та допомоги хворим, які знаходяться на стаціонарному лікуванні і створивши підрозділ третього рівня медичної допомоги – челюстно- лицьове відділення в обласних лікарнях.

Це дасть можливість використати реальні кошти для оздоровлення дітей і пільгових категорій населення, так як 85% бюджетів стоматологічних комунальних закладів складають витрати на утримання закладу, опалення, освітлення, заробітню плату та нарахування. Всі комунальні стоматологічні заклади можна запропонувати в оренду трудовим колективам за символічну ціну в 1 грн.

Значну економію дасть закупівля високотехнологічних медичних послуг (МРТ, КАТЕ) на конкурсних засадах лікарнями, що значно здешевить ціну послуги, тому що основні кошти йдуть на закупівлю і обслуговування дороговартісного обладнання (а це десятки міліонів гривень).

Дуже позитивно є перші кроки МОЗ по централізованій закупівлі стентів, що при продовженні цієї роботи позитивно вплине на показники смертності та захворюваності від серцево-судинних захворювань пацієнтів у працездатному віці. Потребує продовження реформування екстренна медична допомога і значною допомогою в реформуванні первинної ланки буде забезпечення підстанцій швидкої допомоги особливо в об’єднаних територіальних громадах, санітарними автомобілями.

Дуже важливим є використати за основу, реформи закладів 2-го рівня медичної допомоги – проект Європейського Союзу «Фінансування та управління в сфері охорони здоров’я України».

Маючи великий практичний та певний науковий досвід, готовий допомогти в проведенні реформ в галузі охорони здоров’я.

З повагою голова асоціації,
головний лікар «Медичного центру»

Анатолій Побережний.