Хмельницький апеляційний суд повторно виправдав колишнього директора ДП «Красилівський агрегатний завод» (належить до структури “Укроборонпрому”) Петра Королюка, який проходив обвинуваченим у справі про незаконне придбання і зберігання майна завідомо одержаного злочинним шляхом та надання неправомірної вигоди (ст. 198, ч. 3 ст. 369 КК України).
Петро Королюк. Фото з відкритих джерел
Про це свідчить ухвала суду від 11 лютого.
За версією досудового розслідування, 29 грудня 2015 року тодішній керівник агрегатного заводу придбав у військової частини А3013 (с. Грузевиця Хмельницького району) в обмін на металобрухт через своїх працівників майно, завідомо одержане злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, а саме військове майно військової частини А4245 – вироби «БД3 -УСК» у кількості 28 шт. (1 балочний тримач «БД3-УСК» та 27 балочних тримачів «БД3-УСК» без ідентифікаційних номерів чи інших індивідуальних ознак) загальною вартістю 40 тис. 320 грн.
Ці вироби протягом грудня 2015-січня 2016 року зберігалися на території ДП «Красилівський агрегатний завод».
Крім цього, 28 січня 2016 року Королюк провів ще одну угоду з військовою частиною А3013 – купив в обмін на металобрухт майно, завідомо одержане злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, а саме вироби «БД3 -УСК» у кількості 30 шт., з яких 1 балочний тримач «БД3-УСК» та 29 балочних тримачів «БД3-УСК» без ідентифікаційних номерів чи інших індивідуальних ознак) загальною вартістю 49 тис. 645 грн. 50 коп.
Після чого 3 лютого 2016 року обвинувачений директор у кабінеті № 3 військової прокуратури Хмельницького гарнізону надав старшому групи процесуальних прокурорів неправомірну вигоду на суму 23 тис. 145 дол. і 2 тис. євро. За ці кошти він просив припинити проводити подальших слідчих дій стосовно посадових осіб та працівників Красилівського агрегатного заводу, а також повернути 39,6 тис. дол і 2,9 тис. євро (вилучених під час обшуків його будинку та помешкання доньки і зятя) і волучених лівих та правих стінок (54 шт.) корпусів двадцяти семи балочних тримачів БД3-УСК.
Виправдовуючи Королюка за ст. 198 КК України, суд першої інстанції виходив з того, що викладене в обвинувальному акті обвинувачення як незаконне придбання та зберігання майна завідомо одержаного злочинним шляхом, за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, статтею 198 КК України не передбачено. Твердження у тексті формулювання обвинувачення, що таке придбання та зберігання майна було заздалегідь необіцяне є очевидно надуманим і таким, що не відповідає об`єктивно встановленим обставинам.
Виправдовуючи обвинуваченого за ч. 3 ст. 369 КК України, суд першої інстанції виходив з того, що всі докази, зібрані під час досудового розслідування, отримані шляхом реалізації органами досудового розслідування та прокурором своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінального правопорушення (через порушення правил підслідності) та внаслідок підбурювання Петра Королюка з боку працівників правоохоронного органу, а тому є недопустимими. Отже, не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.
Непогоджуючись із вироком Хмельницького міськрайонного суду, прокурор військової прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати і засудити Королюка до семи років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.
Разом з тим, колегія суддів Хмельницького апеляційного суду вважала, що, ухвалюючи виправдувальний вирок щодо Петра Королюка, суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону. Зокрема, у вироку викладено формулювання обвинувачення, пред`явленого Королюку за ст. 198, ч. 3 ст. 369 КК України, визнаного судом недоведеним, підстави його виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Під час судового засідання ексдиректор пояснив, що, коли дізнався про списання літаків у Збройних Силах України і здачу їх на металобрухт, звернувся до начальника управління технічного забезпечення логістики з проханням про обмін списаних балочних тримачів на аналогічної ваги та якості металобрухт. Останній погодився та повідомив, що у військовій частині А 3013 наявні списані вироби і він може здійснити такий обмін на відповідну кількість металобрухту.
Домовившись із командиром цієї військової частини про конкретний час такого обміну – 29.12.2015 року та 28.01.2016 року, направив до частини автомобіль із агрегатного заводу, який першого разу отримав 28 списаних виробів «БДЗ-УСК», а другого – тих же виробів 30 штук, однак автомобіль був затриманий під час виїзду із військової частини правоохоронними органами.
Цю ж домовленість у судовому засіданні підтвердили 7 свідків.
Заперечуючи свою винуватість у наданні хабара військовому прокурору, Королюк заявив, що прокурор фактично підбурив його надати неправомірну вигоду, особисто викликавши на 20 годину 2 лютого 2016 року до службового кабінету. Під час розмови він попросив у прокурора залишити бічні панелі на підприємстві та повернути безпідставно вилучені у його доньки та зятя документи та кошти. На вказане прокурор запропонував йому написати розписку про те, що він нібито отримав назад грошові кошти в сумі 18 тис. 145 доларів та 2 тис. євро, які зберігались у нього в сейфі, та які були вилучені під час обшуку кабінету та привезти ще 5 тис. дол.
Наступного дня обвинувачений прибув до військової прокуратури Хмельницького гарнізону і в тому ж кабінеті передав правоохоронцю конверт зз 5 тис. дол і на вимогу останнього під диктовку написав розписку про отримання назад грошових коштів на суму 18 тис.145 дол. та 2 тис. євро, хоча фактично ці кошти йому повернуто не було.
У суді військовий прокурор виклав своє бачення розвитку подій. Він сказав, що його діях було відсутнє підбурення до вчинення злочину. Натомість не заперечив того, що від неправомірної вигоди не відмовився, а сказав Королюку, що йому зателефонує. Через два дні запросив ексдиректора до службового кабінету, де продиктував останньому розписку про те, що нібито він отримав вилучені у нього під час досудового розслідування, хоча насправді їх не повернув. При цьому отримав від нього ще 5 тис. доларів у конверті. Однак не зміг пояснити, чому вилучені під час досудового розслідування у Королюка кошти знаходились саме у нього, а не у слідчого; чому ці кошти належним чином не упаковані, не опечатані, не надіслані до відповідної банківської установи для зберігання; чому саме він оглядав конверт №1, в якому знаходились вказані кошти у присутності понятих 3 лютого 2016 року, будучи фактично в статусі заявника, а не процесуального прокурора.
“Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що працівники правоохоронного органу створили умови для пропозицій надання службовій особі, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди, в тому числі і за повернення вказаних коштів і документів родичам обвинуваченого. Отримавши таку пропозицію, працівники правоохоронного органу не обмежились пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів на підтвердження його вчинення, своїми подальшими активними діями впливали на Петра Королюка, який є людиною похилого віку…, раніше ні до відповідальності не притягувався і мав виключно позитивну репутацію, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений. При цьому, суд першої інстанції правильно послався на п.п. 67, 68 рішення Європейського суду з прав людини від 05.02.2008 року у справі «Романаускас проти Литви», відповідно до якого для обґрунтування висновку, що дії працівників правоохоронних органів вийшли за межі пасивного розслідування наявної протиправної діяльності достатньо лише наявності контактів особи, яка раніше не вчиняла злочинів, пов`язаних з корупцією та правильно констатував, що саме такі контакти у цьому кримінальному провадженні з обвинуваченим Королюком було здійснено прокурором військової прокуратури Хмельницького гарнізону”, – зазначено в апеляційній ухвалі.
Зі свого боку, апеляція внесла невелику правку у виправдальний вирок Хмельницького міськрайонного суду, які в цілому не вплинули на кінцеве рішення. Маються на увазі, доводи прокурора про помилковість висновку суду першої інстанції про порушення органом досудовго розслідування правил підслідності, що потягло за собою недопустимість усіх зібраних у справі доказів.
Апеляційний суд вважає, що, незалежно від того, що відповідно до вимог ст. 216 КПК України саме на слідчих органів Національної поліції покладено обовязок здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ст. 369 КК України (станом на час розслідування справи), доручення проведення досудового розслідування начальнику слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури Західного регіону України та визначення підслідності провадження за слідчим слідчого управління військової прокуратури Західного регіону України було дотримано в повній мірі вищевказаних вимог закону.
Ухвала Хмельницького апеляційного суду набрала законної сили після її проголошення. Водночас вона може бути оскаржена до Верховного суду.