Вже за кілька днів усі виборчі технології, які працюють на цьогорічних виборах до Верховної Ради, більш-менш стануть очевидними. Із 13 претендентів на мандат, які цьогоріч стартанули, далеко не всі на фініші мали на меті його отримати.
Хоч лідери перегонів, як серед партій, так і серед мажоритарників, увесь час були приблизно ті ж самі, проте результати можуть здивувати. На думку соціолога Ірини Бекешкіної, “Слуга народу”, як партія все ж буде лідером. Навіть, не зважаючи на те, що молодий електорат, на який робить ставку ця політсила, частково – на відпочинку, частково – на заробітках. До того ж, може спрацювати, так званий, фактор абсолютної перемоги, коли люди не будуть надактивними на виборчих дільницях і просто туди не підуть.
Як зауважує політолог Петро Олещук, зараз відбувається останній етап “війни рейтингів”, тому помітні суттєві розбіжності. Це стосується і політичних партій і мажоритарників.
У проекції на кандидатів в одномандатному ВО №187 – м.Хмельницький, ситуація має кілька конфігурацій в ракурсі того, що чекає на них після виборів: у кого ще є життя і яке. Згадаємо, лише тих, хто “крутиться” в числі перших.
Доля “Слуги народу” Миколи Стефанчука фактично напряму залежить від рейтингу партії та внутрішніх стратегій. Партія складається, щонайменше, з трьох груп. У Зеленського є люди шоу-бізнесу, в яких немає політичного досвіду; прошарок антикорупційних активістів – у відповідь на запит на нові обличчя, також – люди Коломойського. До якої з цих спільнот належить кандидат з Хмельницького визначити нескладно. На фоні падіння рейтингу партії та низької явки, власне їхнього, електорату – перемога йому далеко не гарантована. Можливо, й на неї не робили ставку. Зважаючи на те, що кадровий потенціал команди Володимира Зеленського “кульгає”, цілком реально, що для Миколи Стефанчука просто робили “розкрутку” з “ефектом звикання”. Невдале кандидатство, як кажуть поінформовані джерела з офісу президента, обернеться для нього високою посадою. Область уже пару місяців без голови облдержадміністрації, заповнити цей “вакуум” можуть Миколою Стефанчуком. Крісло він займе, як нове обличчя, з підготовленою стратегією на всі інші кадрові перестановки.
За словами старшого дослідника Німецького Фонду Маршалла у США Джонатана Каца, у майбутній Раді бракувтиме досвідчених людей, а сам посил на “нові обличчя” сприймається дуже обережно. Відтак, політсили-лідери почали “полювати” на позапартійних ймовірних депутатів.
Тут “проявляється” у ВО №187 самовисуванець Анатолій Собко, який з одного боку має досвід, бодай, у міській раді, з іншого – потенційно підтримує чинного президента і не заявляє про категоричні вектори, а робить ставку просто – на українцях, економіці та соціальних стандартах. Така позиція є цілком прийнятною для партії Зеленського, тому поява Анатолія Собка на лідируючих позиціях в рейтингах, навіть своїх опонентів, дає підставу говорити, що його можлива співпраця зі “Слугою народу” вже розпочалася. І зовсім не випадковою може стати його “несподівана” перемога на “ЗЕленому фоні”.
Для кандидата від місцевої команди Симчишина, тобто “свободівського” Віталя Діденка, який ніби-то проявляється теж у верхній частині “турнірної таблиці”, ці вибори можуть стати останніми не лише в його політичній кар’єрі, а й усієї партії. Їй фактично “не світить” зайти в парламент. Цим і пояснюється неймовірна “активність” міського голови вкупі зі всіма керівниками й посадовцями. Традиційна агресивність в агітації, задіяння адмінресурсу на всіх фронтах, навіть у наметах з листівками, негласна заборона на візити інших кандидатів у комунальні заклади на зустрічі – можуть мати зворотню реакцію. А якщо зважити, що місцеві вибори “не загорами”, то й для Симчишина виникне чимало тут “незручностей”.
Так само вирішальними й малоперспективними є позачергові вибори для чинного нардепа й кандидата-самовисуванця Сергія Мельника. Він один з тих, хто ще має рейтинг в містян. Однак на фоні того, що “Батьківщина”, представником якої він був і асоціюється часто й дотепер, на межі прохідного бар’єру, йому навряд чи пощастить дістати мандат. Та й з червірки лідерів у рейтингах мажоритарників по ВО №187 він, за даними різних штабів, вище третього-четвертого місця не піднімається. Це й для нього може стати фінішом нардепівської стезі.
Рік 2019 сміливо можна вважати “роком виборів”. Вже були президенські, фінішують парламентські, активно точаться розмови про проведення восени місцевих виборів. Власне це є однією з причин, згаданого вище, “полювання” на мажоритарників. Також є інформація про те, що деякі «впливові люди» вже почали «обдзвонювати» потенційних депутатів-мажоритарників і пропонувати «допомогу» на їх окрузі.
Поки не вдаватимося в деталі, що то за люди і які можливі конфігурації. Єдине, що варто додати – партії почали «агітацію» мажоритарників для того, щоб посилити свої фракції в майбутній Верховній Раді.
Вікторія Олійник