Кабінет Міністрів надав Міністерству оборони право затвердити проект реконструкції технічної території військової частини А1358 в селі Цвітоха Славутського району.
Про це йдеться в розпорядженні №256 від 11 квітня, передають “Українські новини”.
У пояснювальній записці зазначено, що рішення прийнято з метою недопущення в подальшому втрат озброєння, ракет і боєприпасів у результаті вчинення терористичних атак.
Загальна кошторисна вартість проектної документації на реконструкцію військової частини становить 1 млрд 245,13 млн гривень.
Кошти буде виділено за бюджетною програмою “Забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів озброєння, ракет і боєприпасів Збройних сил України на 1995-2020 роки”.
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Дерибан бабла….
В черговий раз звертаю увагу на справжню та набагато суттєвішу проблему, яка стосується не тільки ядерної енергетики, а і безпеки (ядерної, взагалі техногенної, економічної…) нашого та інших народів, а саме:
На даний час за офіційною статистикою вже більше 60 % електроенергії на Україні виробляється на АЕС (це в зв’язку з катастрофічним зменшенням постачання вугілля з Донбасу та тим, що там в «зоні ризику» розташовані значні потужності ТЕС, а раніше було приблизно 50 %).
Гарантований термін безпечної експлуатації (приблизно 30 років) змонтованих на наших АЕС блоків ще радянського виробництва закінчується, а єдиний пострадянський блок був закінчений монтажем на початку 2000-их років на Хмельницькій АЕС теж з агрегатів ще радянського / російського виробництва (введений в експлуатацію в першій половині 90-их на Запоріжській АЕС агрегат можна взагалі вважати радянським).
Нічого реального стосовно розбудови на Україні нових потужностей АЕС та / чи продовження терміну гарантованої безпечної експлуатації діючих реакторів, авторським правом на які володіє Росія, не робиться (відповідні контракти с Росією розірвані, конкретних дій з іншими партнерами не має).
Також припинені роботи (співпраця з Росією) з будівництва на Кировоградщині (де є відповідна сировина) потужностей з виробництва (передбачався майже повнийо цикл) паливних елементів для АЕС.
Отже через деякий час ми, експлуатуючи старі потужності АЕС (на даний час на Україні 15 діючих реакторів, усі типу ВВЕР,), будемо, або суттєво ризикувати стосовно настання техногенної катастрофи світового маштабу, або… сидіти при свічках (на Україні навіть гасових ламп вже не можуть виробляти).
Крім вказаного дуже велика вірогідність виникнення наступного дуже суттєвого ризику, а саме: Одержуючи паливні елементи для АЕС з Росії «відроблені» елементи ми повертали туди ж. А тепер, розірвавши з Росією відповідні відносини, де ми їх будемо утилізовувати та / або «захоронювати» (за останньою інформацією планують це робити в т.з. «Чорнобильській зоні», тобто недалеко від Києва)?