На календарі 17-те число. Дощ. Заходжу в під’їзд дому і мокрими черевиками ледь не топчу білі листки паперу на долівці. Піднімаю один листок – квитанція на оплату газу. У своїй поштовій скриньці квитанцію, адресовану мені, забираю. А ці, що валяються, так розумію, це тим газдам, які поштових скриньок не мають. Проходить день – другий і двірник підмітає папірці та й викидає у сміттєві бачки. А як же з проплатою? Мені квитанція прийшла 17-го, хоча я вже давно проплатив. Старим звичним способом – за абонентською книжкою. Мабуть і сусіди ще користуються книжками, в кого збереглися. А от чому газовики перейшли замість книжок на оту макулатуру, що валяється по під’їздах, ніхто втямити не може. Про це вже писалося в газетах, та вони стоять на своєму. Їх керівництво якось пробувало пояснити ці «передові технології», але крім переказу недолугої інструкції нічого толкового й не сказали.
А тепер подивімося на справу з точки зору споживача. Була абонентська книжка. На початку наступного місяці (вимагалося колись до 10-го числа) людина заповнювала показники, підраховувала вартість за тарифами і проплачувала. Заодно розраховувалася й за інші комунальні послуги. Тепер що? Окремо йди і плати за воду, за тепло, за газ? А тут ще й енергетики приклад газовиків запозичають. Уже й вони на квитанції переходять. Отже макулатури в під’їзді побільшало. То де здоровий глузд?
І ще про одне. Газовики вимагають до першого числа зателефонувати їм і назвати показники лічильника. А якщо телефона немає, а попробуйте з першого разу додзвонитися, а, власне, чому я повинен ще одну гривню тратити на телефонні розмови з газзбутом, а чому треба ще платити пошті 3 грн. за перерахунок їм грошей?
Доста тарифи на газ зростають у геометричній прогресії, та ще й толку не можуть навести в проплаті за той газ. За те справно лякають – відключимо. Та люди вже й так на дрова, солому переходять. То скоро й газзбут зайвим буде. До того йдемо? За одно пропоную й енергетикам задуматись над своїми квитанційними новаціями.
П.Іванів, м. Хмельницький