До перейменування вулиць, провулків, проїздів Хмельницького

Абсолютно не заперечуючи необхідність проведення топоніміки м. Хмельницького відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборони пропаганди їхньої символіки», аж ніяк не можу погодитися з рядом окремих пропозицій до перейменування.

Зупинюся на деяких з них. Не бачу ніякої необхідності (та і підстав) відносити до «символів тоталітарних режимів» Миколу Островського, маршала Рибалка, Макара Починка. Їх уславлення в найменуваннях вулиць цілком заслужені. Воїни танкісти під командуванням маршала Рибалка визволяли область від фашистських загарбників, а ми його відносимо до символу нацистського режиму!

Чи не в Островського вчитися відважності, загартування сили духу. А скільки добрих справ зроблено для області за керівництва облвиконкомом Макаром Починком. Хочемо мати вулицю Степана Бандери! І я не проти. Вулиця Трудова чим не підходить для перейменування! Розкриймо очі і приймаємо правду такою як вона є.

Ще більше здивування викликала пропозиція «громадянина Савченка А.Д.», а точніше одного з чиновників міськвиконкому. Очевидно пан Анатолій та іже з ним вирішили одним махом задовольнити свої політичні амбіції. Бо чим іншим пояснити, що їм не сподобався Юрій Гагарін?

Людина – визнана в усьому світі першовідкривачем польотів у космос, людина, яку відбирав і готував до польоту житомирянин Корольов, а в небеса виводила дніпропетровська ракета. Якщо вже хочеться аби міськвиконком знаходився не на вулиці Гагаріна, то є шанс перейменувати відрізок вулиці від вулиць Грушевського до Кам’янецької і тішитися тим, що знаходитеся на Старобульварній.

Фото "Є"

Фото “Є”

Не можу погодитися з перейменуванням вулиць, названих на честь тих, хто проявив відвагу і героїзм під час Великої Вітчизняної війни. Вони воювали разом з нашили дідами, татами (очевидно не Савченка) проти фашистської навали. Знову ж таки – дивімося правді у вічі.

А чим завинили, яке відношення мають до комуністичної символіки класики світової літератури Достоєвський, Пушкін, Тургенєв, Некрасов, Толстой, композитор Шостакович, учений Мічурін тощо. Тільки тим, що вони з Росії?! Їх увесь світ знає, а ми що – на смітник?

Звісно, треба вшановувати пам’ять тих, хто прославив і прославляє наше місто, край як колись, так і тепер, хто і нині ціною власного життя – до речі, як той же Матросов чи Мересьєв – відстоює свободу і незалежність Держави. Для цього ой як багато є, так би мовити, назв вулиць ні про що. Авіаційна, Басейна, Водопровідна, Зенітна, Полігонна, Ювілейна, Депутатська … і т. п. Дивись, скоро й «Каналізаційна» буде, аби тільки не Ломоносова. Соромно!

Іще кілька слів з приводу назв трьох вулиць. Вулицю Ричка пропонується назвати іменем Івана Павла ІІ. Та є ж вулиця Пілотська, де про пілотів давно уже забули. Зате там прекрасний костел, куди сходяться тисячі людей римо-католицького віросповідання. Отут би замість Пілотської прийшлося б ім’я святішого Івана Павла ІІ.

Інша вулиця – Щербакова. Ті, хто пропонує перейменувати її на ім’я світлої пам’яті Миколи Мазура, хоча б побували на ній, побачили цю просіку між бур’янами, де двом автомобілям не розминутися. Я живу на ній, сходив уздовж і в поперек (хоча де там ходити). Ще від магазина будівельних матеріалів «Факел» до дитячого садочка можна говорити про якусь дорогу, а далі – одні хащі. Запитайте мешканців 22, 24 будинків чи хоч раз вони виїжджали своїми авто безпосередньо на вулицю Щербакова. Або чи знають цю вулицю достеменно мешканці будинку 8/1. То чи заслужив Микола Іванович, щоб його ім’я в це захолустя заганяти!

Тепер про третю вулицю. Пропонується щоб у Хмельницькому була вулиця Симона Петлюри. Чи коректна ця пропозиція з огляду на той пам’ятник, який стоїть біля єврейського кладовища? Очевидно відповідь мали б дати і члени благодійного фонду «Хесед Бешт». Та і міський голова – історик і колишній редактор газети фонду «Хесед Бешт» Олександр Симчишин хай би минуле згадав. Розсудливість ще нікому не заважала.

На останок. У топонімічній комісії, яка розглядала пропозиції і винесла свій вердикт щодо перейменування вулиць, чимало шанованих людей. Але не все їм удалося відстояти під тиском окремих навіть очільників міської влади. Та чомусь в комісії ми не бачили науковців – істориків з наших вишів, які найменш залежні від міської влади. Чомусь там не було представників ветеранських організацій. То можливо хоча б тепер в процесі обговорення і ветерани, і представники «Хесед Бешта», інших громадських організацій, творчої інтелігенції, наукової еліти скажуть своє неупереджене, не політизоване слово.

Бо громадянин А.Савченко і ті, хто за ним стоїть, аж ніяк не є представниками усієї міської громади, аби їх сліпо підтримувати. Хай почує влада і нас, хмельничан, яким дороге як минуле, так і теперішнє та майбутнє міста. То ж пропоную: рішення щодо перейменування вулиць на виконання закону про декомунізацію приймати тільки з урахуванням пропозицій, зауважень широкого загалу хмельничан і при здоровому глузді, а не з політично зашореними очима. Пропозиції ж завідуючого відділом роботи із зверненнями громадян Хмельницького міськвиконкому (іменованого на сайті міськвиконкому просто як «громадянин Савченко А.Д.») взагалі не розглядати.

Павло Хорошенюк, мешканець Хмельницького з 1977 року,

заслужений журналіст України.   

У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментарів: 43

  1. Згоден з дописувачем на всі 100%!!!!!!!!!!!!!!!!!

    • Щодо «антикомуністичного перейменування» вулиць, міст і т.п. для того, що б стати «європейцями», необхідно врахувати також і наступне: Широкому загалу в Європі (поспілкуйтеся з пересічними «автохтонними» європейцями, і погодитеся зі мною) ті історичні особи, яких у нас зараз називають «героями» і чиїми іменами тепер збираються назвати вулиці, школи, «заводи, дома і пароходи», відомі зовсім, як не герої. Керівники Центральної Ради, їм відомі, як ті, хто уклав в Бресті з німцями СЕПАРАТНИЙ договір (до речі – приблизно на два тижні раніше, ніж молода «Радянська Росія»), внаслідок чого вже вкрай виснажені на той імператорські Германія і Австрія отримали від України значні ресурси для продовження ними І-ої Світової Війни, і через що загинуло «лишніх» сотні тисяч солдат Антанти. Це і є основною причиною того, що тодішні переможці не дали Україні можливість стати незалежною (на відміну від Чехословаччини, Польщі, Угорщини і т.п.), а навпаки, дозволили її поділити. І в найближчий історичний час «автохтонні» європейці Україні це не простять. А С.Петлюра в «цивілізованій» Європі, в першу чергу був відомий, як особа, що відповідає за т.з. «Проскурівський погром» (тоді в Проскурові по звірячому було вбито, покалічено та зґвалтовано тисячі євреїв і єврейок). І саме тому, після того, як у 1926-му році в Парижі прямо на людній вулиці вдень С.Петлюру кількома пострілами з револьверу було вбито молодим чоловіком, родичі і кохана якого загинули під час вказаного погрому, цей чоловік був виправданий судом присяжних і відпущений (а він сам здався поліції) на волю. А про діячів ОУН, УПА та т.п. організацій в Європі було відомо, як про осіб, які знову співробітничали з Німеччиною (в т.ч. – нацистською), та брали суттєву участь у вбивстві поляків та євреїв. «Цікавими» такі особи були тільки відповідним політикам та спецслужбам, як «інструмент – таємна зброя» в боротьбі з Радянським Союзом / Росією, не як з «комуністичним режимом» (хоча наголошувалося саме про це), а як з конкуруючою імперією (і на даний час насправді Україна і українці є «полем битви» і «гарматним м’ясом» відповідно саме у такій битві). А Мазепа відомий в Європі, як клятвовідступник, багатожонець (одночасно мав кількох жінок) та педофіл (згадайте історію з Кочубеївною та її батьком). Поляки, датчани і німці вважають його підступним запроданцем, бо він перекинувся на сторону Швеції, яка тоді успішно воювала проти них (і тільки Полтавська битва поклала цьому край).

      • Гарно написано, аж вірити хочеться. Кісєльов позаздрив би. Сприйміть це як комплімент.

        Але річ в тім, що абсолютна більшість пересічних європейців відносно недавно навіть не знали толком, де знаходиться Україна, вже не кажучи про її історію і Героїв. І якщо пів відсотка – відсоток європейців щось і знають про Україну, то лише в контексті Росії і її історії. А російська історія нічого доброго не скаже про українських Героїв, ні сучасних, ні минулих. Адже хто не з Росією – той проти Росії.

        На вашому місці треба не масла у вогонь підливати, а робити хорошу думку про українських Героїв у пересічних європейців.

        Росія працює в Світі на свою користь, ми – ні. А то й навпаки, працюємо проти себе.

        • І я про це хотів сказати, що ми фактично працюємо проти себе. Правда, слово “працюємо” тут не зовсім підходить (нас в чеоговий раз просто використовують). А зрівняння мене з Кісельовим я сприймаю, як образу (хоча, чесно кажучи, за останні роки я його ні разу не слухав). А щодо того, що я гарно пишу, я волів би краще гарно працювати за своїм фахом (я інженер). Але немає де.

        • А щодо «правдивості» наших ЗМІ (нащо мені той Кісельов) та «зомбування» наших людей, то розповім (і наведу доказ), про випадок «яскравий приклад», який стався зі мною: Влітку 2008-го року я з сім’єю відпочивав (тоді на Україні я заробляв, не крав, на будівництві серйозних будівель в перерахунку більше 1000 у.о. в місяць і міг собі таке дозволити) в одному із відомих санаторіїв Криму, якому в свій час дещо допоміг у розбудові. До речі – в м. Хмельницькому і області я теж «дещо» побудував, як і мої предки (в т.ч. – будинок, в якому зараз знаходиться Хмельницька міська рада). Так от, ввечері 08.08.2008-го року по телевізору (в номері) усі канали України розказали, що Чорноморський військовий флот РФ і його флагман – крейсер «Москва» обстрілюють узбережжя Грузії. При цьому показали відео, як цей крейсер (і назва відповідає, і номер – 121) веде арт. вогонь. Приблизно по обіді 09.08.2008-го ми прибули (екскурсія була запланована і оплачена раніше) на «Графську пристань» в Севастополі. Там найняли маленький катер (на посадку на великий треба було чекати у черзі кілька годин), екскурсовод якого була вчителька-пенсіонерка, дружина ще живого тоді «каперанга», а мотористом, бувший військовий флотський моряк-мічман. Це я для того, щоб показати, що вони були люди досить обізнані. Відпливаємо … і я бачу, що на траверсі названої пристані стоїть … крейсер «Москва» (я сфотографував цифр. апаратом). На моє запитання – «Як же так, адже по ТВ показували, що він біля узбережжя Грузії стріляє з гармат? То як він зміг так швидко повернутись?», вони сміючись відповіли, що він і плавати, моряки пробачте, «ходити» не може, ні то що стріляти. І це тому що у нього через недостатність фінансування не були виконані своєчасно необхідні обслуговування і ремонт газових турбін та інших систем, та що він і не повністю укомплектований екіпажем. От так. А потім наш тодішній президент В.Ющенко ще кілька місяців, пробачте …здів, що «то не випустить цей крейсер, то не впустить» з бухти (пам’ятаєте?). І 95-ий квартал це обігравав кілька разів. Як я вияснив потім, то було використано відео, зроблене українським журналістом за кілька років до цього на навчаннях, на яких він був офіційно акредитований. Можу в якості доказу надіслати ці фото (просто не знаю, як їх «причепити» до цього свого коментаря). Дайте мені тільки прямо в своїх коментарях до цього посту свою ел. адресу. Ви ж певно знаєте, що у «свойствах» цифрового знімку зазначено і дата, і час, і навіть секунда, коли цей знімок був зроблений.
          А Ви просто …. як Ющенко тоді, і це від неспроможності дискутувати і недостатності знань, культури і реального розуміння проблеми, а може … і совісті.

          • Ви зараз фактично адвокатуєте Росію. Про чесність і суб’єктивність будь-яких ЗМІ взагалі забудьте, їх не існує. І є таке поняття як інформаційна війна, хто її програє, той врешті програє і збройну війну. Інформація сильніша за гроші і будь-яку вбивчу зброю.

            І в мене сумніви стосовно занедбаності кораблів ЧФ РФ, про що ви пишете. Москалі до воєн завжди готувалися. Або ви щось плутаєте, або не ту сторону підтримуєте.

  2. Поки в Україні будуть такі, не зрозуміло перед ким, “заслужені ” журналісти вважати Другу Світову війну “великою вітчизняною”, країна і українці не стануть вільними, самодостатніми, не совковими та не подолають комплекс меншовартості…

    • Ви вільні тільки від здорового глузду (насправді вас просто використовують), але через недостатні знання просто цього не розумієте.

  3. Петлюра – Національний Герой!

  4. Згодна. Таке переменуйвання богатьох вулиць просто сором!

  5. Трусливое майданутое быдло , т . е . – скоты , салоеды , грязь . Должны знать свое место – общая могила , залитая известью ….вот уроды .

    • Йди вдарся об масонський серп і молот, оближи двоголову рашистську курку (навіть в гербі в рашки урод) і щезни

  6. Авторська маячня. Називати чи ні одну з вулиць українського міста так чи інакше – це право суто українців. І нема чого тут з кимось радитися. До того ж український народ має багато своїх забутих Героїв, якими варто називати вулиці, а не іноземцями. Героїв цих більше, ніж вулиць. Пушкін і Ломоносов (той самий, який вважав українську мову малоросскім наречием великоросского языка) хай почекають.

    Про Рибалко. Член партії більшовиків з 1919 року, в брав участь у “громадянській війні” комісаром полку і бригади в 1-ї Кінної армії РСЧА, воював зокрема проти військ УНР. В іншіх містах вже позбуваються Рибалка, у Львові позбулися в 1992 році. Зараз львівська вулиця носить назву Симона Петлюри.

    З чим погоджуся з автором, так з тим, що вулиці типу Водопровідної чи Басейної теж можна перейменувати, але я вважаю, що ці нейтральні вулиці варто залишити в резерві. На часі спочатку декомунізація вулиць міста.

    Всім миру і добра.

    • Рибалко захищав Проскурів від німецько – фашист. загарбників, а що для нашого краю зробив С. Бандера?

      • Один окупант пішов, інший прийшов. Україна була між Гітлером і Сталіном, між молотом і наковадлом.

        Бандера боровся за вільну Україну від усіх окупантів, впершу чергу поляків, німців і совітів.

        І взагалі відучіться задавати питання, притаманне совковим споживачам типу:”А что сделал …?”. Майте національну гідність. І громадянську свідомість.

        • Я згоден з автором публікації в слідуючому: “….Не бачу ніякої необхідності (та і підстав) відносити до «символів тоталітарних режимів» Миколу Островського, маршала Рибалка, Макара Починка. Їх уславлення в найменуваннях вулиць цілком заслужені. Воїни танкісти під командуванням маршала Рибалка визволяли область від фашистських загарбників, а ми його відносимо до символу нацистського режиму!” Ви маленький “відсоток” жителів міста втягуєти в великовитратний процес громаду, хіба не усвідомлюєте, що наіменування вулиць – “авеню” використовується як вказівник, а не увіковічення пам’яті і зараз це не на часі, для цього є відповідні місця. Вам не відомо, що “вандали” роблять на кладовищах ? Ви хочете перенести все це на вулиці?

  7. В 20-х роках радянська Росія створювала на Сході України за підтримки зрадників України маріонеточні ДКР, УСРР/УРСР, які знищили незалежну УНР. Фактично таким самим методом гібридної війни. І всі ці радянські полководці, як от Рибалко та ін., починали свою військову кар’єру саме в збройних формуваннях цих маріонеткових радянських республік, а не в військах УНР чи ЗУНР. Вони воювали з тодішньою УНР. А потім на честь цих полководців були названі вулиці в окупованих Радянським Союзом українських містах.

    Проведіть аналогію з сучасністю.

  8. Петлюра – селюцький фюрер ))

  9. якби автор, великий і заслужений журналіст хоч трохи вчив історію, то знав би що Рибалко – це такий собі Гіві чи Моторолла в минулому.

    • ХВАТИТ ЛЮДЯМ НАПОМИНАТЬ ПРО СССР,его уже давно нет, и его давно бы забыли(люди думают про будущее, тем более в такие времена). Горе-политиканы и всякие трутни-активисты тупо напоминают что было такое, и борятся с тем что когда то было. На этом зарабатывают балы от лохов.

      • Просто треба позбавитися того, що нагадує про СРСР, якого вже нема та й усі справи. Те, що не актуальне наразі, має бути в історичному музеї, а не за його межами. І трутням тоді не буде забавок, і лохи вчергове не лохануться :))))

        • Вот я никак не пойму. А зачем избавляться от напоминания о тоталитарном режиме СССР? Все познается в сравнении. Там может пускай у людей будет возможность сравнить такое кошмарное прошлое с блестящим, светлым сегодняшним и будущим,

  10. Пропоную назвати одну із вулиць на честь достойних людей: Бурлика та Смаля, за їх вагомий внесок в історію нашого міста.

    • Есть что то рациональное в этом. Позвольте добавить от себя некоторые соображения. Что, если мы дадим название именно конкретному месту, где Юрий Смаль делал вклад в историю нашего города. Памятник “Вера, Надежда, Любовь” имени Ю. Смаля.

  11. Вечная тема для отвлечения людей от неустроеной действительности, восхищён смекалкой многих кородов, где улицы просто оцифрованы социальные столкновения на этой почве просто исключены! Улицу ВАСЯНИНА тоже хотят переименовать, в википедии Васянин Григорий Фёдорович, боец сапёрного батальона отличился в бою с фашистами, подняв в атаку батальон, герой Советского Союза!
    Я не против переименования, но пусть делают всё прозрачно, а мало у нас героев, погибших в АТО? Пусть наши дети воспитываются на подвигах современников и гордятся, что учатся с родными героев!
    В спешке это не делается!
    На той же улице Васянина дома не подготовлены к отопительному сезону! Есть люди, которые живут в холоде!
    Я не думаю, что переименование улиц поможет полюбить наших чиновников!
    А страну нужно любить!

    • Вулиця названа іменем ось цього Васяніна. Якщо не знаєте, то вводьте в оману хмельничан. “Васянін Іван Петрович (1885-1946) – рад. партійний та військовий діяч. У травні 1917 р. був обраний від Самари делегатом на 2-й Всеросійський з’їзд Рад. В жовтні 1917 р. направлений ЦКП(б) до Проскурова комісаром 7-ї армії Південно-Західного фронту, деякі частини якої підтримали більшовиків. В листопаді того ж року Васянін став одним з організаторів боротьби за встановлення радянської влади в Проскурові. Після закінчення громадянської війни Васянін навчався у військово-медичній академії, працював на відповідальних посадах у Червоній армії, з 1929 р. – в органах НКВС”.

  12. пропоную повернути місту назви вулиць Леніна, Сталіна, Троцького. Вони боролися за наше соціалістичне майбутнє. А Сталін взагалі розгромив фашистів і прогнав їх з нашої землі. Впевнений, що в місті буде багато людей і заслужених журналстів, що це підтримають.

    • Ну, то вийди з плакатом на підтримку цієї ідейки в центр Хмельницького. Впевнений, що в місті буде багато людей, які це оцінять))))))

  13. Не разговаривай на телячьей мове , будь человекои .

  14. Моє шанування, Павле Івановичу. Згодна з вами на всі 100%. І ще, скидаю перед вами шапку (хоч її і не ношу). Бо сьогодні в нашій озлобленій та брехливій державі треба мати неабияку громадянську мужність, аби підписати власну (таку, що йде врозріз із санкціонованою і виплеканою владою) думку власним іменем. Прочитала тут деякі коментарі. Звісно ж, кожен має право на свої міркування з приводу. І, мабуть, кожен історик має свою “захалявну” книжечку, сфабриковану його однодумцем. Тому говоритиму лише про те, що знаю сама (не з чужих вуст). Моє покоління не жило за сталінських часів. Ми були народжені в шістдесяті. В нашому маленькому довоповерховому багатонаціональному будиночку жило з десяток молодих сімей. Поступово всі роз’їхались по новобудовах (не купили – держава дала). Але ще довго, поки не відійшли в інший світ, наші батьки спілкувалися телефоном і зустрічалися. Вони не були святими, але День Перемоги завжди був для них найбільшим і найсвітлішим днем. Мої батьки (прості робітники і не комуністи, до речі) встигли за життя отримати від держави дві квартири: спочатку однокімнатну, згодом – двійку. Коли мама занедужала, її безплатно лікували в лікарні, а мене “клята тоталітарна держава” безплатно вчила в інституті. Ми були упевнені в завтрашньому дні, не боялися ввечері ходити вулицями і могли собі дозволити (о, розкіш!) піти в кіно коли заманеться. Тепер я щодня обираю між комунальними платежами, ліками (якщо, боронь Боже, хтось із сім’ї захворів), і, даруйте, новим (із секонд-хенду, звісно) одягом. Якщо я повністю закриваю котрусь із цих позицій, то на решту мені не вистачає. Я ніколи не крала – так мене навчили батьки. І ніколи не “йшла по трупах” – так мене навчила моя держава (та, яку ми втратили). Ті, хто наділений такими “талантами”, чи то вродженими, чи то набутими, нині почуваються зовсім не кепсько. І саме вони сьогодні найбільше горлають про “темне тоталітарне минуле”. Звісно ж, теперішня держава відкрила всі шлюзи для крадіїв, бандитів і просто блазнів. Двох перших сьогодні іменують “господарями життя”, а ще кажуть, що вони уміють жити. А третіх просто нарекли “креативними особистостями”, і вони носяться з тим титулом, як з писаною торбою.
    І ще, я – не русофілка, бо теперішня Росія нічим не ліпша за теперішню Україну. І я вже досить “доросла дівчинка”, щоб не ідеалізувати нікого й ніщо. Я просто обєктивно порівнюю те, що було, і до чого ми прийшли. Вірніше, до чого нас привели наші “мойсеї”. А щодо “позбавитись того, що нагадує про СРСР” – не партеся, панове! Вам це вже майже вдалося. Пройде ще зо два десятки літ, і покоління тих, хто памятає відійде в небуття. Тільки з чим залишитись ви, петлюрофіли ви наші? Без Гагаріна? Без Купріна? Без Рибалка? Та й зрештою без Батьківщини, бо не можна назвати батьківщиною те хуторянсько-меншовартісне, що нам так запекло навязують нинішні придворні ідеологи.
    Любов Марченко, Не заслужена журналістка, але хмельничанка від народження і, сподіваюсь, до скону

    • Тяжело не согласится! От себя добавлю-спрошу: Разве тогда, какой то пенсионер лазил по мусорке и собирал бутылки, или свободно мог поехать в санаторий? Разве тогда было столько “опустившихся” личностей, или общество и государство всеми силами не давали им опустится? Разве тогда травили людей, производя продукты питания из всякой хе…ни, или государство строго стояло на защите качества продуктов питания для своих граждан(да и сами граждане до такого не додумывались). Разве тогда людям вкидывали в голову всякую дурь, постоянный стресс, или было спокойствие, домино после работы))) чувство расслабленности. И много чего другого?

    • Внесок українців в освоєння космосу: Кибальчич, Кондратюк, Корольов, Янгель, Челомей, Глушко. Внесок кацапів – Бєлка, Стрєлка, Ґаґарін))) Звісно, як же бідним хуторянам українцям без Ґаґаріна)))))

  15. Гарно написано, видно не даремно автор отримав звання заслуженого журналіста. Але перед тим, як писати про Островського, Рибалка, Починка варто було б зайти на сайт інституту пам’яті, почитати закон про декомунізацію і багато питань навіть не піднімалися б.
    До речі, недавно спілкувався з одним літнім чоловіком, то він Починка назвав найпоряднішим керівником області за весь час, але вимоги закону говорять, що його іменем вилиця не повинна бути названа.
    Може треба ініціювати перед депутатами питання про зміну закону щодо таких людей, єдиною провиною яких було перебування на певних посадах.
    Щодо Бандери, Мазепи, Петлюри. Це нагадує фільм “Джентельмени удачі” – “всє бєжалі і я бєжал”. Значить у Львові, Тернополі, Франківську такі вулиці є, то і в Хмельницькому мають бути.
    Щодо російських класиків. Шановні, чому ви так за них вчепилися, прямо місто не буде розвиватися, якщо не буде вулиці Купріна і Ломоносова. Та є багато достойних українців, наших земляків, достойних щоб їхніми іменами були названі вулиці. Можливо, Ви шановний заслужений журналісте назвате російські міста, де є вулиці українських класиків Франка, Лесі Українки? Думаю, питання риторичне

  16. Давно пора очистити місто від цього всього совєцького і російського сміття.

    • Полностью согласен. Дорогие жители города Хмельницкий, я предлагаю раз и навсегда избавиться от этого социалистического мусора. Но разве переименование улиц решает нашу проблему. Мы европейская страна. И все у нас должно быть европейским. По этому я предлагаю начать немедленный снос всех домов, сооружений и коммуникаций построенных в года тоталитарной несправедливости.
      Очистим наш город от советско-российского мусора.

      • А люди помаленьку вже переїзджають в щойно збудовані, нормальні, комфортабельні, утеплені будинки. Я думаю, недовго вже й той час, коли почнуть валити жахливі савєцкі панельки. Почнуть з тих, що в центрі, там земля дорожча)))))

  17. Згребіть на смітник ще Лукомську разом з Воронецьким.там гроші роками а ми шукали когось на вила.шуби міняе всьо время!

  18. Тьмутаракань, заздрість і тупість -думки після останніх коментарів. ” Ми наш ми новий мир построим-кто бил никем,тот станет всем”. ДЕСЬ ВЖЕ ТАКЕ БУЛО? ВСІХ НА ВИЛА!

  19. Згідна з останнім дописувачем. Народилась у Хмельницькому, дуже люблю своє місто. Їду на роботу – сірість (погода така) за вікном. Читаю пропозиції щодо перейменування. Погоджуюсь майже зі всіма. Одне зачепило. Купріна на Петлюру? Російський письменник жив у Проскурові майже 4 роки. Писав про місто (так, зовсім не радісні оповідання). Але так воно було і , мабуть, є таким і тепер. Чесно не буду шкодувати ні за Пушкіним, ні за Рибалком. За Купріна чомусь защемило. Згадала “Гранатовий браслет”, коли я вперше прочитала його у років 11. Виросте моя донька – обов”язково дам її свою стару книжечку з оповіданнями Купріна. Міняємо старі назви на прізвища українців, які відношення не мають НІЯКОГО до Хмельницького. На Петлюру, який знищив … його мешканців? Хоча по теорії майже всіх “вилоносців” євреї то не люди, одна нація є на землі – українці. Я також українка народилася тут. Настрій зіпсований зовсім. Здається, що Ви, шановні ініціатори цього перейменування, наступили мені на серце своїм брудним чоботом. Точно Тьмутаракань…

    • Про те, що Петлюра намагався припинити хвилю погромів, які в 1919 році забрали життя близько 120 тисяч євреїв свідчить і його звернення до населення України від 18 березня 1921 року:

      « Кати наші — большовики скрізь поширюють чутки, що буцімто українські повстанці нищать єврейське населення. Я Отаман Українського Війська, не вірю цьому, не вірю, бо знаю нарід український, який, утиснений грабіжниками-завойовниками, сам не може утисняти народу іншого, що так само страждає від більшовицького панування, як і він… Як головний Отаман Війська Українського, я наказує вам: більшовиків-комуністів і інших бандитів, що роблять єврейські погроми та нищать населення, карати безпощадно і, як один, стати в оборону бідного змученого населенняі через наші військові суди розправитися з бандитами негайно..

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.