Після Революції Гідності люди найбільше очікували якихось змін. Утім, як виявилося, якщо вони і десь відбуваються, у окремо взятих головах, то на владному Олімпі змінилися лише обличчя. Одні політики змінили інших, а долю країни як вирішували, так і вирішують одній й ті самі «королі та князьки». У провінціях ситуація теж не змінюється. Ті, хто непогано почувався до цьго часу, продовжують нарощувати власні капітали і тим самим змушують із собою рахуватися будь-яку владу.
Упродовж десятиріч на Хмельниччині процвітають одні й ті самі еліти, які змінюють політичні кольори залежно від того, яка влада у Києві. І поки не буде зламано систему «містечкових князьків», ніякі реформи країну не змінять.
Аби хоча б спробувати провести «злам системи», ми вирішили започаткувати цикл публікацій про місцевих «князьків», які ділили комунальне майно, приватизовували державну власність і тим самим наживали свої капітали. Адже для змін потрібно знати хоча б своїх «героїв» в обличчя…
Частина 1
Віталій Гуменюк: ярмолинецький «власник заводів та пароходів»
Колись, ще за радянського Союзу, у невеличкому містечку Ярмолинці були гарні та працюючі переробні підприємства – власний консервний завод, цех з виготовлення безалкогольних напоїв, невеличкий завод з виробництва масла та сиру. Усе, як і в більшості невеличких містах нашого сільськогосподарського краю. Усі ці підприємства були державними і входили до однієї структури «Агропрод» (аграрна продукція), яка у середині 90-тих стала переживати не найкращі часи. Саме тоді державне підприємство перейшло під керівництво ще тоді молодого та перспективного Віталія Гуменюка. З часом державні підприємства стали віддавати «у руки народу» та створювати усілякі акціонерні товариства. І ярмолинецький «Агропрод» спіткала таж доля. У 1997 році з державного воно перетворилося у сільськогосподарське закрите акціонерне товариство «Агропрод ЗПТ». А його керівником (з найбільшим пакетом акцій, а як інакше) став, звісно, Віталій Гуменюк.
У 2000 це підприємство стало виокремлювати з єдиного СЗАТ окремі дочірні підприємства. Так їх було виокремлено шість різних структурних одиниць. Вони займалися і оптовою торгівлею, і виробництвом харчових концентратів, плодоовочевих консервів, безалкогольних напоїв (цех у селі Солобківці), і вирощуванням зернових культур на власних полях (близько 320 гектарів) та овочів у власних теплицях (площею понад 50 га).
Ще одним, ласим шматочком, який знаходився на балансі закритого акціонерного товариства, було приміщення павільйону кліматолікування солярісу) площею понад 1,5 тис. кв. м у самому серці Подільських Товтр – смт. Сатанів. Саме воно першим пішло з «молотка». У 2003 році генеральний директор товариства Віталій Гуменюк, рятуючи підприємство від банкрутства, вирішує продати «сатанівський курорт». Самому собі… Чи то пак, своїм донечкам. І напередодні нового 2004 року здійснюється «оборудка», в результаті якої чималеньке приміщення знаходить нових власників – Гуменюк Альону Віталіївну та Гуменюк Ірину Віталіївну. Як свідчить документ, приміщення та земля у Сатанові обійшлася Гуменюкам у трохи більше, ніж 73 тисячі гривень, які були перераховані на рахунки СЗАТ «Агропрод -ЗПТ». Ось такий подарунок донькам на Новий рік…
Уже через рік Гуменюк прибере до своїх рук і інше майно СЗАТ «Агропрод-ЗПТ». Не купуючи, а просто планомірно доводячи дочірні підприємства до банкрутства та… переводячи їх у приватну власність. Таким чином після «помаранчевої революції» усе це «багатство» потихеньку «перекочовує» до рук «Сім’ї» Гуменюка. Майно дочірніх підприємств переоформлюється на родичів та близьких до «Сім’ї» людей. Парники, які стають приватною власністю Гуменюків,, згодом, віддаються в оренду, поля переоформляються на нове ТОВ. Приміщення у самих Ярмолинцях, які теж переходять у приватну власність, стають магазинами. На місці колишнього «Агропродсервісу» з’являється ресторан «Стрілець», який Гуменюк дарує одній із доньок. І тоді, коли Україна, а з нею і пересічні громадяни, зубожіють, родина Гуменюка нарощує свої статки, прибираючи до рук те, що мало б належати народу. Ні, за документами нічого дивного не відбувається – збільшується лише статутний фонд самого СЗАТ «Агропрод-ЗТ», яке, відчужуючи майно дочірніх підприємств-банкрутів, багатіє аж до майже чотирьох мільйонів гривень. І у 2010 році припиняє діяльність цього підприємства. Натомість замість акціонерного товариства з’являється ТОВ «Агропрод-ЗПТ», єдиним власником якого стає донька Віталія Гуменюка – Бабій Ірина Віталіївна. Статутний фонд підприємства залишається незмінним – близько чотирьох мільйонів гривень, але власних внесків до статутного фонду нова власниця не вносить. А навіщо, якщо її батько зробив усе, аби вона стала власницею чималих статків…
Довівши усі справи до кінця з «прихватизацією» державного багатства на Ярмоленеччині, Віталій Гуменюк у 2007 році перебирається до обласного центру, де дістає посаду директора хмельницького обласного підприємства по заготівлях і постачанню палива населенню та комунально-побутовим підприємствам «Облпаливо». І знову є де розвернутися, адже на балансі державного підприємства теж є приміщення, які можна прибрати до рук. Так Гуменюком було «прихватизовано» дві квартири в будівлі «Облпалива» на вулиці Сковороди, 10. А які перспективи відкриваються перед новоспеченим директором обласного (!!!!) підприємства завдяки дружбі з владою та потрібними людьми. Саме у роки роботи Віталія Гуменюка директором «Облпалива» у Сатанові, на берегах Збруча, будується санаторно-лікувальний комплекс «Перлина Поділля» (у 2005 році воно уже було зареєстроване як ТОВ з охорони здоров’я та для надання соціальної допомоги). У ті ж роки Віталій Гуменюк поповнює «сімейні цінності» приміщенням на вулиці Заводській, 20, яке після ремонту здає в оренду. Гарно «попрацювавши», у 2009 році, коли політична ситуація починає змінюватися, Віталій Гуменюк звільняється з посади директора «Облпалива». Аби через рік повернутися знову на державну посаду…
У 2010 році, коли до влади приходить Янукович з Партією регіонів, Віталій Гуменюк вступає до партійних лав провладної політсили. І навіть стає депутатом Ярмолинецької районної ради. А ще через якийсь час Василь Ядуха допомагає земляку зайняти непримітну на перший погляд, але таку «дохідну» посаду головного екологічного інспектора Хмельницької області. Саме будучи на цій посаді Віталій Гуменюк будує собі ще одну «Перлину», цього разу Дністра. Комплекс «Батьківська хата», який оформлюється на дружину Гуменюка, було побудовано у Рудківцях Новоушицького району з усіма порушеннями природоохоронного законодавства, просто на самісінькому березі річки. Але хіба для екологічних інспекторів є якісь закони?
«Простим людям ділянки у прибережній смузі Дністра не надавалися. Тут будувалося керівництво області та керівництво високого рангу з Києва», – скаже згодом заступник начальника регіональної держекоінспекції Микола Садлій. І він має рацію, адже до 2013 року на берегах Дністра будується чимало будиночків з критими пірсами для човнів, які стають власністю обласних та столичних високопосадовців. І все це відбувається якщо не з благословення, то з мовчазної згоди екологів, які просто закривають очі на кричущі порушення.
Але і це ще не все. Віталія Гуменюка цікавить лікувальна водичка. Ще б пак! Маючи санаторно-лікувальний комплекс у Сатанові та цех з розливу безалкогольних напоїв у Солобківцях було б «гріхом» не скористатися можливостями власної посади. Мінеральна вода в переліку “досягнень” Гуменюка на посаді начальника Державної екологічної інспекції заслуговує окремої уваги. Не дивлячись на те, що право на видобуток Збручанської мінеральної води має лише Хмельницьке ДП по розвитку курортів і експлуатації природних лікувальних ресурсів «Хмельницьккурортресурси», будучи на посаді головного еколога області, чиновник добивається у травні 2013 року від керівництва області дозволу на буріння свердловини для видобутку мінеральної води для фізичної особи-підприємця. Підприємцем, якому у порядку виключення дозволили видобувати з надр природно-лікувальну воду, є Альона Гуменюк – донька Віталія Гуменюка. Цікавим є лише той факт, що уже після того, як свердловину для видобутку мінеральної води таки було збудовано ще влітку, у серпні та жовтні 2013 року з’являються листи щодо відкликання погодження на проектування будівництва експлуатаційної свердловини для постачання мінеральної води ТОВ СЛК «Перлина Поділля», яке підписували і тодішній заступник голови ОДА Володимир Галищук і директор ДП «Хмельницьккурортресурси» Михайло Войтюк ще у травні того ж таки року. Чому вони з’явилися? Політична ситуація в країні стала змінюватися, а відповідати за свої підписи чиновникам, які знали про недопущення жодних дій щодо збільшення техногенного навантаження на Збручанське родовище задля недопущення його виснаження та забруднення, не хотілося. Вони просто прикривали таким чином власні злочини…
Уже через кілька місяців, в березні 2014 року, в Україні відбулася зміна влади. Колишніх «регіоналів» стали усувати від влади та позбавляти посад. Не виключенням став і Віталій Гуменюк. Керівництво Держекоінспекції та Міністерства екології і природних ресурсів у серпні 2014 року усунуло Гуменюка з посади. Як тоді заявили – через бездіяльність, а то й покривання підпільної армії браконьєрства. Усім було відомо, яких збитків і соціальної напруги на Хмельниччині завдали напівлегальні й нелегальні риболовецькі промисли на Дністрі, Південному Бузі й інших водоймах області. До речі, ці промисли входили до сімейних бізнесів екс-керівника області Василя Ядухи.
Гуменюка тоді навіть звинуватили в екологічному тероризм, який обернувся скороченням популяції різних порід риби і дванадцятикратним зменшенням обсягів риби як стратегічного продуктового ресурсу країни. До Гуменюка було застосовано явочну люстрацію Міністерства екології та природних ресурсів – через процедуру скорочення. Підстави для того надала й перевірка, проведена сектором внутрішнього аудиту Державної екологічної інспекції. Справжній скандал викликав і той факт, що керівник сектору аудиту Георгій Семенов почав стверджувати, що Віталій Гуменюк пропонував йому винагороду, аби той не звертав уваги на деякі порушення. Наприклад, на списаний Хмельницькою інспекцією в 2012 році УАЗ, який потім використовувався у браконьєрських цілях.
Одразу після втрати посади, Гуменюк подався до суду – оскаржувати своє звільнення. Та до депутатів – узаконити збудовану у Сатанові свердловину мінеральних вод. 16 жовтня 2014 року Віталій Гуменюк так поспішав на сесію обласної ради, що наїхав позашляховиком «Ніссан» (який, до речі, належить ТОВ «Агропрод-ЗПТ») на 80-річну пенсіонерку. Остання померла на місці ДТП. Здавалося б, Віталію Гуменюку загрожує кримінальна відповідальність, тому про повернення його на посаду тепер не може бути й мови! Проте вина у смертельному ДТП та відкрите кримінальне провадження щодо цього випадку, а також чимало корупційних зловживань не стали чиновнику перешкодою, аби продовжити свою діяльність на посаді головного еколога області. В лютому 2015 року Віталій Гуменюк знову повертається на займану посаду головного екологічного інспектора Хмельницької області. А ще через якийсь час у ЗМІ з’являється інформація, що у справі за фактом смертельного ДТП, у якій фігурує поновлений на посаді головний екологічний інспектор Хмельниччини Віталій Гуменюк, з’явилися обставини, які можуть вплинути на подальший її хід. «Родичі 81-річної жінки, яку збив на своєму джипі впливовий екс-регіонал, забрали заяву і не хочуть більше позиватися до винуватця смертельного ДТП. Що вплинуло на їхнє рішення, полюбовні домовленості чи шантаж, сказати складно. Та через те, що заява потерпілих забрана, справа взагалі може не дійти до суду», – пише один із місцевих сайтів.
Наразі Віталій Гуменюк уже нарешті звільнений. Він не займає посади начальника Держекоінспеції України у Хмельницькій області. Але навряд чи колишній чиновник почувається гірше, ніж при посаді. Він продовжує боротися за «збручанську» свердловину, на яку депутати облради досі так і не надали спеціального дозволу на користування надрами, проте і зараз ніхто не може гарантувати, що того не станеться у будь-який момент. А тим паче після чергових місцевих виборів, які відбудуться уже восени. Усе ж залежатиме від «розкладів» у наступній раді. А знаючи вміння Віталія Гуменюка «перефарбовуватися» та «підлаштовуватися» під будь-яку владу, не виключено, що завтра він знову опиниться при державній посаді та з мандатом депутата, і не виключено, що навіть облради. Адже гроші та «гречка» у наші часи продовжують робити чудеса. А цього «добра» Віталію Гуменюку не позичати…
Олександр Шелест