Володимир Одноконь: «Ми зуміли зупинити розгул криміналу 90-х»

ЗнакНа початку 1990-х Україна не змогла б відбутися як незалежна держава без необхідних складових державотворення. Адже саме через відсутність власної держави, її головних інструментів українці протягом століть залишалися вразливими й беззахисними. Найтрагічніше тому свідчення — XX століття, в якому за відсутність державності Україна заплатила колосальними людськимита моральними втратами.

Після проголошення незалежності одним із елементів захисту державності було створення власної спецслужби. Цю потребу розуміли й націонал-демократи, незважаючи на те, що деякі з них повною мірою відчули на собі дію репресивної машини радянського КДБ. Але прийшов час, коли Україні потрібна була власна професійна Служба безпеки. І вона була створена. 25 березня 1992 Верховна Рада України прийняла Закон «Про Службу безпеки України». Становлення  нової незалежної спецслужби відбувалося в непростих реаліях 90-х: розпад Радянського Союзу призвів до економічного хаосу, в якому почали швидко з‘являтись різноманітні злочинні угрупування. Стрімке поширення корупції та організованої злочинності, масштаби яких стали реально загрожувати молодій державі та її демократичному розвитку, необхідність негайної боротьби з цим злом обумовили рішення керівництва держави про покладання на Службу безпеки функцій щодо протидії вказаним явищам. 13 січня 1992 року відповідно до наказу Голови СБ України було створено Управління по боротьбі з корупцією та злочинами у сфері економіки.

На законодавчому рівні статтею 10 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.1993р. Управління «К» визначено спеціальним підрозділом по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю у структурі СБ України і включено до системи державних органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю.

Основними завданнями тогочасного Управління «К» була протидія корупції у правоохоронних органах, структурах державної влади, управління та громадських організаціях; боротьба з мафіозними структурами, що діють у сфері економіки; озброєними формуваннями професійних злочинців, пов’язаних з корумпованими елементами в органах влади та управління; контрабандою, наркобізнесом і позазаконними валютними операціями; боротьба з міжрегіональною організованою злочинністю й організація взаємодії з територіальними органами СБ України.

Як проходив процес становлення спецпідрозділу у Хмельницькому обласному управлінні СБ України розповів полковник у відставці, голова  обласного осередку ВГО «Асоціація ветеранів спецпідрозділів «К» СБУ» Володимир Одноконь.

 

Володимире Юрійовичу, хто стояв у витоків створення спецпідрозділу «К» управління СБУ у Хмельницькій області?

На початку 90-х років я працював заступником начальника одного з відділів обласного управління Служби безпеки, яке очолював генерал-майор Денищик Олексій Іванович. (генерал-майор Денищик О.І. – перший начальник управління СБ України у Хмельницькій області, очолював його з березня 1992 по серпень 1995 рр. – авт..) Новостворений відділ «К» очолив тоді Підболячний  Валерій Федорович, який згодом став керівником Головного управління «К» СБ України, заступником Голови Служби безпеки України. Він власне і запросив мене до себе у заступники. (полковник Одноконь В.Ю. очолював відділ «К» з 1995 по 2002 роки – авт..)

Становлення відділу відбувалось у непростих умовах складного соціально-економічного і криміногенного становища як в державі так і в області. Необхідно було швидко набувати досвіду боротьби з законспірованими злочинними угрупуваннями, створювати позиції, які давали змогу взяти під контроль процеси у кримінальному середовищі, викривати та руйнувати механізми протиправної діяльності. Робота у спецпідрозділі вимагала від співробітників ґрунтовної професійної підготовки, рішучості, вольових якостей, які мали гарантувати успіх при здійснені складних оперативних комбінацій. Відповідно вимоги до офіцерів відділу ставились досить високі. Однак браку у кадрах не було – люди писали рапорти, аби до нас потрапити. Хочу зауважити, що на той час ніяких привілей співробітники відділу не мали. Обов’язковою умовою, окрім згаданих якостей, був досвід оперативної роботи та наявність базової економічної чи юридичної освіти. Таким чином було сформовано відділ у кількості близько 40 чоловік. Серед них Будовіцький А.М., Осіпов О.А., Василишин В.П., Кульчицький В.І., Сорока В.П., Богонос М.О. та інші.

Одразу визначились пріоритети у роботі: боротьба зі злочинними угрупуваннями насильницького характеру (так званий рекет), кримінал у сфері економіки, корупція, торгівля зброєю, наркобізнес, контрабанда тощо.

Мушу зазначити, що працювати було нелегко у цей непростий час: символічне грошове утримання, вкрай низький рівень фінансово-матеріального забезпечення оперативно-службової діяльності. Вирішувати питання відряджень, бензину для оперативного автомобіля  доводилось через особисті зв’язки. Однак ентузіазм, офіцерська честь та гідність перекривали усі тяготи становлення.

За досить короткий проміжок часу вдалося створити згуртований бойовий колектив, здатний у складних умовах на високому професійному рівні вирішувати поставленні перед ним завдання.

Можете назвати найбільш резонансні справи того часу?

Я уже зазначав, що 90-ті роки минулого століття характеризувались активним розподілом сфер впливу між організованими злочинними угрупуваннями.  Так, у 1995 році спецпідрозділ Управління СБ України у Хмельницькій області вперше  в Україні порушив кримінальну справу за статтею «бандитизм» стосовно ватажка та найактивніших учасників банди, яка здійснювала силовий тиск на сферу малого бізнесу. ( Це була перша кримінальна справа з часу створення СБУ, порушена за статтею 69 КК України у редакції 1961 року – авт..) В області досі пам’ятають угрупування, яке, використовуючи корумповані зв’язки в правоохоронних і владних структурах, прагнуло встановити монопольний контроль над діяльністю комерційних структур регіону.

Близько двох років тривало розслідування справи, до якого залучилися також правоохоронні органи Російської Федерації, спеціалісти та експерти різних галузей криміналістичної науки. Логічним завершенням кропіткої роботи співробітників спецслужби став вирок Хмельницького обласного суду, яким вісьмох членів банди засуджено на термін від п’яти до одинадцяти років позбавлення волі.

Ще однією з гучних справ, яка набула широкого розголосу не лише в області, стало затримання 1996 року грузинського «злодія в законі» відомого в кримінальних колах країн СНД під прізвиськом «Аміран Ланчхутський», його сина, також «злодія в законі» та ще кількох вихідців з Кавказу, причетних до вбивств на замовлення, розбоїв та пограбувань, вчинення інших особливо небезпечних злочинів  як на території України, так і за кордоном. «Авторитет» вшосте вирушив до місць позбавлення волі. Інших – передали грузинським правоохоронцям.

Затримання

(На початку своєї кримінальної кар’єри Ебралідзе або «Аміран Ланчхутський»  прославився на всю країну завдяки тому, що жертвою його розбійного нападу опинилася відома актриса театру і кіно Аліса Фрейндліх. У 1972 році Аліса Брунівнаі приїхала в Тбілісі для участі в зйомках стрічки « Мелодії верійського кварталу» режисера Георгія Шенгелая. У перервах між зйомками пітерська знаменитість вирішила прогулятися по проспекту Плеханова , де і натрапила на 26-річного Амірана Ебралідзе , який, погрожуючи ножем, зняв з актриси дублянку. Справою честі тбіліської міліції стало зловити грабіжника в найкоротші терміни, що й було зроблено. Одяг повернули власниці, а автор « зіркового» гоп -стопу отримав три роки таборів.  Згодом Ебралідзе ще чотири рази потрапляв за грати, в тому числі за вбивство. Перебував на лікуванні у психіатричній лікарні, був визнаний особливо небезпечним рецидивістом, сидів в колонії для лідерів кримінального середовища «Білий Лебідь» – авт..)

Наявність в області значної кількості військових частин, місць зберігання зброї і боєприпасів, викликала до них інтерес кримінальних елементів. Так, у 2000 році співробітники спецпідрозділу зірвали спробу реалізації партії зброї групою осіб, серед яких був і майор однієї з військових частин.

Двоє мешканців Києва поселились в одному з готелів Хмельницького (як згодом з’ясувалось – за підробленими документами). Знаючи специфіку регіону, кияни сподівались придбати тут зброю. Невдовзі столичні гості знайшли те, за чим приїхали. Двоє мешканців Славути запропонували їм 17 гранатометів по 350 доларів США за кожен. Проте угоді не судилося здійснитися. Співробітники спецпідрозділів  «К» та «Альфи» в ході спільної операції спочатку затримали двох продавців зброї «на гарячому», а пізніше й старшого офіцера української армії.

У тому ж 2000 році в с. Пашківці Хмельницького району на території колишнього заводу «Каскад» у спеціально обладнаному цеху з первинної переробки сировини ділки із злочинної групи налагодили технологічну лінію для сушіння, порізки та розфасовки тютюну-сирцю. Там же облаштували і склад для його зберігання. У ході слідчих дій в цеху та на складах було вилучено 1222 мішки підготовленого до вивезення тютюну загальною вагою 36,5 тонни та близько 40 тонн підготовленого для переробки тютюну-сирцю. В місця реалізації на ринках Хмельницького вилучено 8 тисяч пачок сигарет марки «Прима» та «Подільські». Загалом виявлено та вилучено 83 тисячі пачок немаркованих сигарет.

Це лише невеличка частина справ, якими займався спецпідрозділ в «лихі» 90-ті. За кожною з них стоїть кропітка і небезпечна робота наших співробітників, які гідно несуть свою нелегку службу. Хочу також відзначити, що спецпідрозділ «К» Управління СБУ у Хмельницькій області за результатами роботи був одним із кращих в Україні.

У якій законодавчій базі довелось розпочинати роботу та як вона вдосконалювалась?

З перших місяців створення спеціальних підрозділів в системі Служби безпеки України особлива увага приділялася розробці законодавчої бази боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Мова йшла і про зміни у чинних нормативно-правових актах (насамперед, Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси), і про розробку принципово нових документів. Кожного року напрацьовувались зміни і доповнення до законів. Ми прагнуло до того, щоб кожний крок, який спецпідрозділ робить у напрямку подолання злочинності був ефективним і відповідав чинному законодавству. Природно, ця робота ніколи не може бути завершена остаточно, оскільки злочинці знаходять нові форми та методи, на які необхідно швидко реагувати.

Як відбувалась співпраця на рівні правоохоронних органів?

Звичайно, спецпідрозділ не може існувати відокремлено від інших правоохоронних органів. Тим паче, що розгул криміналу початку 90-х вимагав консолідованих зусиль як спецслужби так і міліції, прокуратури та інших державних структур. З вдячністю згадую плідну співпрацю з обласним УБОЗом, зокрема з його керівниками Кутасевичем В.М., Блащуком М.П. та Стадніком В.І.

Чи зберігаються традиції, започатковані Вами та Вашими підлеглими у 90-ті роки?

Так, звичайно. Весь той оперативний та інтелектуальний досвід, який по крихтах збирався, безперечно стає у пригоді й нинішньому поколінню офіцерів відділу «К». Багато з того, що зробили ми, використовується ними як «підручник з оперативного мистецтва».

Слід зазначити, що нинішні оперативники виконують величезний об’єм робіт. Тому мені приємно, що за досягненнями значних позитивних результатів в оперативно-службовій діяльності наша Асоціація «К» традиційно заохочує кращих з них грошовими преміями та цінними подарунками.

На завершення хочу сказати, що у цей непростий час офіцери спецпідрозділу «К» не втрачають пильності і не знижують темпів у роботі, а це значить, що інтереси держави надійно захищаються.

Розмовляв Вадим Олексюк

Loading...
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.