На старому цвинтарі села Лісоводи Городоцької громади на Хмельниччині збереглися унікальні надгробки, які можуть розповісти чимало цікавого про історію краю. Одну з таких знахідок дослідив історик Дмитро Полюхович, звернувши увагу на поховання чоловіка з промовистим прізвищем Опришко.
Йдеться про надгробний хрест класичної «козацької» форми, встановлений на могилі Антона Опришка, який помер у 1833 році. Саме прізвище, за словами дослідника, викликає чимало запитань і спонукає до подальших генеалогічних пошуків.
Історик нагадує, що карпатські опришки неодноразово з’являлися на території Поділля. Зокрема, відомо про походи легендарного ватажка Олекси Довбуша. Навесні 1745 року його загони діяли не лише на Прикарпатті, а й у районах, наближених до Поділля, здійснюючи напади на шляхетські маєтки.
На думку дослідника, прізвище Опришко цілком могло походити від прізвиська одного з учасників опришківського руху, який згодом оселився на Поділлі. Втім, наразі це лише припущення, яке потребує документального підтвердження.
«Тут уява малює романтично-драматичну картину, як якийсь поранений опришок залишається на лікування у подільських селян. Його доглядає прекрасна подоляночка з якою він по тому одружується. Прізвисько Опришок згодом стає офіційним прізвищем, а в Лісоводах ми бачимо поховання його сина чи онука…» – зазначає історик.
Не менш цікавими є й найдавніші поховання місцевого некрополя, що датуються початком ХІХ століття. Поруч розташовані два старовинні хрести особливої форми, які дослідники також відносять до так званих «козацьких», хоча вони дещо відрізняються від класичних зразків.
Один із хрестів встановлений на могилі Івана Шпети, який помер у 1810 році, інший — на похованні Теодора Шкляра, датованому 1808 роком. Подальші дослідження засвідчили, що хрести подібного типу використовувалися в Лісоводах щонайменше з 1770-х років.
Ім’я Теодор також є своєрідним нагадуванням про історичне минуле регіону. До входження Поділля до складу Російської імперії місцеве населення належало до греко-католицької церкви, а подібні імена були доволі поширеними серед вірян.
Особливу увагу привертає надгробок Теодора Шкляра. Його прикрашають зображення сонця та місяця з людськими обличчями — символіка, яка зустрічається на старовинних українських надгробках, але для цієї частини Поділля є великою рідкістю.
За словами Дмитра Полюховича, на території регіону відомо лише кілька подібних пам’яток. Такі зображення зафіксовані на одному надгробку в Сатанові, одному — у Чорному Острові та ще на двох пам’ятниках старого цвинтаря в селі Радківці Городоцької громади.
Дослідження старих некрополів продовжують відкривати маловідомі сторінки історії Поділля, допомагаючи краще зрозуміти культурні традиції, релігійні особливості та повсякденне життя мешканців краю минулих століть.