Світлана Лукомська: «Законодавчі акти у соціальній сфері потребують ревізії, інакше – попереду тупик»

Світлана Іванівна Лукомська – визнаний фахівець у сфері соціального захисту населення. В управлінні соцзахисту Хмельницької ОДА вона розпочала працювати з грудня 1996 року. До серпня 2000 року Світлана Лукомська обіймала три посади — завідувача ревізійного відділу, ревізора відділу бухгалтерського обліку та заступника начальника управління соцзахисту. Від серпня 2000 до квітня 2010 року Світлана Лукомська працює на посаді заступника начальника головного управління праці та соціального захисту населення ОДА. А у квітні 2010 року Лукомська вже очолила це управління. 11 червня цього року голова Хмельницької облдержадміністрації Дмитро Габінет підписав розпорядження про звільнення Світлани Лукомської з посади директора департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації за угодою сторін, на підставі поданої нею заяви.

Ми поцікавилися у Світлани Іванівни, чи чекати якихось змін у сфері соціального захисту найближчим часом, з огляду на проведення місцевих виборів.

– Соціальний захист населення, без сумніву, головна функція держави. У якому стані сьогодні перебуває ця важлива сфера та чого чекати у майбутньому, зважаючи на нові виклики?

– На сьогодні Департамент соціального захисту населення будь-якої області виконує понад 104 повноваження, які реалізовують три управління, що входять до його складу. Це управління праці, управління адресних допомог та управління, котре вирішує питання вразливих верств населення: будинки-інтернати, багатодітні сім’ї, чорнобильці та інші.

Для того, щоб наразі ефективно забезпечити роботу блоку праці, Міністерство соціальної політики вбачає, що він має перейти до Міністерства економіки. Спершу так і зробили. Але на сьогодні управління праці знову у складі Департаменту соціального захисту населення.

Друга складова – це блок адресної допомоги. Нині в області понад 382 тисячі осіб утримують певні соціальні виплати. У нас діє цілий ряд законів, цілий ряд програм, які функціонують на рівні Міністерства. Саме ці закони захищають державні програми сім’ям з дітьми, учасникам АТО та ООС, учасникам ЧАЄС та іншим категоріям.

Ліквідовуючи райони, до теперішнього часу не визначено, кому ці функції будуть передані, і хто має забезпечення виконання соціальних гарантій. Адже раніше ці питання вирішувались на рівні департаменту та районних управлінь, куди могли звернутися заявники.

Скажіть, будь ласка, яким чином домогосподарства отримають субсидії на зимовий період?

Ці проблеми мають бути продумані, внесенні зміни, в тому числі  до законодавства, першочергово до ЗУ «Про ОТГ»,  намагаючись наблизити, а не віддалити установи, які надають соціальні послуги вразливим та пільговим верствам населення.

Я не бачу позиції міністерства, як працюватиме система соціального захисту в області. Було заявлено, що працюватимуть прозорі офіси в кожній ОТГ. Але для того, аби ці офіси запрацювали в громадах, має бути цільове бачення, як це робитиметься.

Свого часу, завдяки спільній роботі та цілому ряду компромісів, 14 голів ОТГ знайшли можливість створити такі офіси, виділивши три штатні одиниці на соціальну роботу. Але якщо в районному управлінні цією роботою займались у середньому 20 чоловік, коли кожен спеціаліст веде по 5 напрямків мінімум, то 3 штатних одиниці в ОТГ цього всього не витягнуть.

До сьогодні, я не чула позиції, а ні міністра соцполітики, а ні голови профільного комітету Верховної ради, як має організовуватися уся ця робота.

– Як це може відбитися на конкретних споживачах соціальних послуг?

– На Хмельниччині налічується 405 тисяч пенсіонерів, і трішки більше 200 тисяч працюючих. Тому, якщо ми хочемо говорити про пенсії та адресну допомогу на перспективу, то, нам, у першу чергу, необхідно говорити про створення робочих місць.

За останні три роки створено цілий ряд законодавчих актів, які призвели до того, що людина, котра немає страхового стажу, не отримувала офіційної заробітної плати, приходить до працівників соціального захисту і ми призначаємо їй замість пенсії соціальну виплату. Це неправильний шлях. Щоб людина була незалежна від соціальних виплат, у неї має бути робоче місце.

Ось, зокрема, один із проектів Евросоюзу, який ми впроваджували в області, дав можливість створити 64 виробничих робочих місця, яких сьогодні потребує ОТГ, і які в подальшому будуть приносити доходи громаді. До речі, на весь проект ЕС передбачив 2 млн. грн видатків у співвідношенні 50 ×50 з  ОТГ. Це дало змогу створити комунальні підприємства, хлібопекарні, перукарні, кухонне обладнання для шкільних їдальнь, тощо.

Кожне створене робоче місце сьогодні рентабельне. Тобто, це цілком реальні, працюючі проекти по зайнятості населення громади та надходження до бюджету громади. А це актуально для сьогодення, щоб подоляни не виїжджали за кордон, а розвивали свій успіх у громадах.

Хочу також наголосити на ще одному важливому аспекті. В державі налічується безліч законодавчих актів, котрі регулюють певні соціальні пільги. Але будемо відвертими – чи всі вони працюють? Ні, тому що більшість законодавчих актів носить декларативний характер.

Тому необхідно провести інвентаризацію законів. Не потрібно обманювати людей, котрі хочуть отримати прописану у законі пільгу, а вона не діє, бо немає фінансування. Треба чітко визначити, які зобов’язання держава в змозі виконати в повному обсязі. Людина має розуміти, що отримана нею пільга, буде гарантовано профінансована та виконана.

На жаль, за останні роки нічого з цього не виконується. Ми лише чуємо: створимо прозорі офіси, наблизимо послуги до людей. Все це чудово, але цілком логічне питання: як це буде виконуватися?

Більше того, сьогодні по Хмельниччині скоротили 147 працівників соціального захисту. Йде друга хвиля скорочення. А Хмельниччина була завжди пріоритетною областю з наближення соціальних послуг. Ми маємо будинки-інтернати у кожному районі, майже у кожному – центри реабілітації дітей-інвалідів. Де зараз усе це буде?

За загальними деклараціями мають бути реальні механізми діяльності. На жаль, на сьогодні, цього немає. Ми заходимо у тупик.

Так, існує чимало програм, котрі були прийняті та профінансовані на регіональному рівні: оплачувати навчання учасників АТО в комунальних навчальних закладах, надавати підтримку онкохворим тощо. Але, зрозумійте, вони завжди йдуть паралельно з державними програмами, тому що соціальні виплати – це функція держави.

Однак, ще раз наголошу, аби підвищити ефективність роботи соціальної галузі, необхідно провести інвентаризацію усіх законодавчих актів у цій сфері. Це дасть можливість визначити пріоритетні напрямки фінансування та визначить розподіл, за що відповідатиме держава, а за що громади.

 

 

 

 

У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!