Незалежний громадський портал

Цього року українцям випав шанс повністю оновити владу в країні й змінити своє життя на краще. 21 квітня громадяни обрали нового Президента, а до кінця липня на дочасних парламентських виборах ще належить обрати й нового прем’єр-міністра, який розділить із Володимиром Зеленським відповідальність за Україну.

У день своєї інавгурації новообраний очільник держави оголосив про припинення повноважень чинної Верховної Ради. Рішення Зеленського можна зрозуміти, адже він шукає союзників для здійснення реформ у країні. Передовсім ідеться про нового голову уряду, який має стати локомотивом позитивних перетворень в економіці та соціальній сфері.

Хоча, згідно з Конституцією, уряд складає повноваження перед новообраною Верховною Радою, а не перед новообраним Президентом, Володимир Гройсман заявив про свою відставку. Очевидно, що це не той прем’єр-міністр, з яким хотів би працювати Зеленський. Йому потрібна людина, яка здатна швидко провести заявлені реформи, розкріпостити економіку, підвищити життєві стандарти.

Водночас потрібна людина надійна, яка вже зарекомендувала себе як успішний управлінець найвищої ланки. Оскільки країна перебуває в глибокій кризі, ризикувати не можна. Потрібен сильний лідер і сильний господарник, який би чітко тримався обраного курсу й жорсткої кадрової політики. Якщо протягом президентської каденції Петра Порошенка змінилося 5 міністрів економіки і 4 міністри фінансів, то про стабільність у цих сферах годі навіть мріяти.

Кандидатуру нового прем’єр-міністра висуватиме Верховна Рада, вибори до якої мають відбутися протягом 60 днів після указу Президента про розпуск нинішнього парламенту. За традицією, на цю посаду фракції парламентської більшості пропонуватимуть своїх лідерів, які мають найбільший авторитет серед депутатів та в суспільстві. Склад Верховної Ради хоча й зміниться, але ніхто не ризикне обрати головою уряду когось просто «молодого й перспективного».

На нашу думку, кандидатом №1 на посаду прем’єр-міністра може стати лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко. По-перше, вона має позитивний досвід управління Кабміном. По-друге, вона користується підтримкою серед українців, що довели нещодавні президентські вибори.

Тимошенко на посаді прем’єр-міністра не гаятиме часу на «розкачку», вона знає в Кабміні «всі ходи й виходи», як кажуть у народі. А головне – у неї вже є напрацьована програма реформ, яка забезпечить рівень життя українців не нижче, аніж у сусідній Польщі. З цією програмою Тимошенко йшла на президентські вибори. Це означає, що Україна марно не втратить півроку-рік, а зміни на краще розпочнуться вже одразу, без затримок і зволікань.

Щоб реформувати країну, щоб перерізати пуповину, яка пов’язує владу з олігархами, потрібно мати неабияку силу волі. Тимошенко – не із слабкодухих і довела це не раз. Свого часу вона, всупереч олігархам, навела лад на енергетичному ринку. З її прем’єрства удвічі збільшилися надходження до держбюджету, в тому числі й за рахунок антикорупційної програми «Контрабанді – стоп!»

Юлію Тимошенко називали «єдиним чоловіком в українській політиці». Її як сильного опонента боявся Янукович, а тому й запроторив за ґрати. Тоді лідер «Батьківщини» не виїхала за кордон, як радили «доброзичливці», а пішла до в’язниці: втікати не в її правилах. За це її люблять друзі й поважають вороги.

Коли після Помаранчевої революції Тимошенко очолювала уряд, її, на жаль, не підтримував президент Ющенко. Навпаки, він протидіяв усім ініціативам лідера «Батьківщини», а згодом оголосив про призначення іншого очільника Кабміну. Тоді Юлії Володимирівні не вдалося реалізувати всі свої плани, але все одно люди й досі її згадують з вдячністю, адже на посаді прем’єр-міністра Тимошенко турбувалася про простих українців, а не про бариші олігархів чи свої особисті статки.

Володимир Зеленський розпустив Верховну Раду, продемонструвавши рішучість у боротьбі зі старою владою. Новообраний Президент задекларував цілі, задля досягнення яких завжди працювала Тимошенко. Разом вони зможуть зрушити гори тих проблем, що накопчилися в країні.