Послання до вірян та прес-конференція 15 травня патріарха Філарета викликали чимало запитань в українців щодо можливого розколу в ПЦУ. Пояснити суть окремих тез та заяв Філарета ми попросили настоятеля храму “Всіх Святих землі Української” Володимира Марущака. Даючи коментар, священник наголосив, що це його особиста думка.
«УПЦ КП пройшла непростий шлях становлення та виховала цілу плеяду духовенства. Виконавши свою історичну місію, Київський патріархат припинив своє існування, оскільки приєднався до Єдиної Помісної Української Православної Церкви разом з УАПЦ та частиною УПЦ МП на об’єднавчому соборі 15 грудня 2018 року. Все це зафіксовано у відповідних рішеннях та документах. Томос про автокефалію, як помісна церква, адміністративно незалежна від інших церковних центрів та рівна з усіма автокефальними Православними Церквами, отримала не якась окрема складова частина, але вся єдина ПЦУ.
Щодо слів патріарха Філарета про наявність певних домовленостей щодо управління церквою, наголошу, що в церкві не може бути двовладдя. Більше того, я також був учасником того історичного Собору і про наявність домовленостей не чув.
На мою особисту думку, заява Патріарха Філарета виникла з нерозуміння моделі розвитку церкви, яку ми отримали разом з Томосом. ПЦУ передбачає соборне управління, є синод єпископів, який змінюється щорічно, рішення приймаються колегіально. Патріарх Філарет же є вихованцем та прихильником іншої, російської моделі управління церквою. Там значущу роль і керівний голос має предстоятель. Є члени синоду, які ніколи не змінюються і є підвладні патріарху. Думаю, що така модель більш зрозуміла патріарху Філарету, він знає, як нею керувати.
Але це його особиста думка, на яку він має право. Але у всіх єпархій ПЦУ є своя думка. І, думаю, патріарх Філарет її почув та зрозумів, що сфери впливу не залишилось.
Зрештою, Філарет може створити ще якусь нову церкву, чи то Київський Патріархат, що щось інше – то його право і його шлях. Ми ж йдемо іншим – розвиваємо Помісну Українську Православну Церкву.
Якщо патріарх не бачить себе у новій церкві, може йти своїм окремим шляхом, але під нього ніхто нічого змінювати не буде».